Категорія 2.33
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010 року Справа № 2а- 45/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Любімовій Г.Ю.,
за участю
позивач: не з’явився,
представника 1 відповідача: Соболя К.Л. (довіреність від 11.01.2010 № 88),
представник 2 відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до начальника територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області Лапочкіна Олександра Веніаміновича, в.о. начальника територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області Костенка Леоніда Івановича про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування постанов про застосування фінансових санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
11 січня 2010 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до начальника територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області Лапочкіна Олександра Веніаміновича, в.о. начальника територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області Костенка Леоніда Івановича про визнання протиправними дій по застосуванню фінансових санкцій, визнання незаконними та скасування постанов № 098055 від 25.09.2009 та № 062995 від 03.09.2009.
У обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою № 062995 в.о. начальника територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області від 03.09.2009 відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» на нього було накладено фінансові санкції в сумі 1 700 грн. Згідно цієї постанови порушення сталося 26 серпня 2009 року у м. Сєвєродонецьку (транспортним засобом, автобусом «Рута» д.н.з. НОМЕР_1, керував його водій). Також постановою № 098055 начальника територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області від 25.09.2009 відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» на нього було накладено фінансові санкції в сумі 1 700 грн. Згідно цієї постанови порушення сталося у Донецькій області 26 липня 2009 року, коли він керував транспортним засобом, автобусом «MERCEDЕS-BENZ 308 DПЕ», д.н.з. НОМЕР_2.
Позивач вважає дії вищезазначених посадових осіб по застосуванню фінансових санкцій протиправними, а самі постанови такими, що підлягають скасуванню, оскільки по – перше: фінансові санкції були накладені з формулюванням «надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік, яких визначений статтями 39 та 48 Закону», проте абз.3 ч.1 ст.60 Закону передбачена відповідальність за експлуатацію нелегкого автомобіля, обладнаного, як таксі, але він такою діяльністю не займався, по друге – 26 липня 2009 року він дійсно був зупинений працівниками територіального управління Головдержінспекції Донецької області, які пред’явили завдання на перевірку, в якому на його думку, він не міг бути зазначений у якості суб’єкта підприємницької діяльності, що перевіряється, бо зареєстрований у такій якості і мешкає у Луганській області, виконував разовий рейс з перевезення пасажирів, відповідно не міг бути включеним до щотижневого графіку перевірок, при цьому начальник територіального управління не перевірив законність проведення відносно нього перевірки і виніс оскаржуване рішення на підставі неналежного доказу. Аналогічні порушення були допущені і під час перевірки 26 серпня 2009 року.
Крім цього позивач зазначає, що були допущенні порушення вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006.
У судове засідання позивач не з’явився, надіслав заяву, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить розглянути справу без його участі.
Представник 1-го відповідача у судовому засідання позовні вимоги не визнав, надав заперечення (а.с.33-36).
Представник 2-го відповідача у судове засідання не з’явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини не явки суду не відомі.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не прибули у судове засідання, на підставі наявних матеріалів, які містять достатньо даних про права та обов’язки сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Позивач - ОСОБА_2 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа у виконавчому комітеті Сєвєродонецької міської ради Луганської області 18.01.2000, і.н.НОМЕР_6 (а.с.10), здійснює діяльність на підставі ліцензії № 350860, серія АВ від 13.07.2007, у тому числі щодо надання послуг перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів у період з 14 липня 2007 року до 13.07.2012 (строк дії ліцензії)(а.с.8-9).
Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, діє на підставі Положення, затвердженого постановою КМУ від 8 березня 2004 року № 1190 (із наступними змінами), Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (надалі – територіальні органи), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 14 грудня 2005 року № 888 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року за № 1573/11853).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ.
Відповідно до п.4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567) державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Пункт 15 Порядку № 1567 передбачає, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону № 2344; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
За надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються санкції, а саме штраф у розмірі ста неподаткових мінімумів доходів громадян (абз.2 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344 визначає документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, дорожній лист, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для автомобільного самозайнятого перевізника: ліцензія, ліцензійна картка, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
Для пасажира-квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду посвідчення особи встановленого зразка).
Відповідно до ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
У судовому засіданні встановлено, що 26.07.2009 о 15-10 год. в ході проведення рейдової перевірки на 25 км автодорозі Маріуполь –Запоріжжя у смт. Володарське, державними інспекторами територіального управління в Донецькій області був перевірений транспортний засіб «MERCEDЕS-BENZ 308 DПЕ» державний номер НОМЕР_3, що здійснював нерегулярні перевезення, під керуванням позивача.
Рейдова перевірка здійснювалася на підставі завдання на перевірку від 24.07.2009, де зазначено, що перевірка здійснюватиметься: Маріупольський напрямок, 25 км по автодорозі «Маріуполь – Запоріжжя», перелік питань - згідно Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567.
Позивач в наданому адміністративному позові не оспорює факт пред’явлення йому при перевірці завдання, проте в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він не міг бути зазначений в ньому в якості суб’єкта підприємницької діяльності, що перевіряється, бо зареєстрований у такій якості у Луганській області.
Суд критично оцінює вищезазначене обґрунтування позивача, оскільки завданням рейдової перевірки було виявлення порушників вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 на конкретній ділянці, рейдова перевірка не обмежувалася конкретними транспортними засобами.
За результатами перевірки складено акт 120270 (а.с.37), де зазначено, що під час перевірки виявлені порушення, а саме: при перевезенні пасажирів у водія був відсутній договір із замовником перевезень, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, договір обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, неналежно оформлений дорожній лист (відсутні відмітки перед рейсового медичного огляду, відмітка механіка). З актом позивач був ознайомлений, надавати пояснення відмовився.
З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» 23.07.2009 (а.с.39).
З листа голови правління ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» (а.с.38) вбачається, що 26.07.2009 ОСОБА_2 без належним чином оформленої дорожньої документації скористався ліцензійною карткою на автомобіль НОМЕР_4, що перебував у договірних відносинах з підприємством (договір оренди на даний автомобіль був розірваний 24.07.2009 і водій звільнений згідно наказу № 20/1 від 23.07.2009 (а.с.40). У зв’язку з неправильним оформленням обхідного листа та відсутністю в місті ОСОБА_2 ліцензійна картка залишилася у нього та була здана в ліцензійний відділ територіального управління Головавтотрансінспекції в Луганській області тільки 30.07.2009.
Про необхідність з’явитися 25.09.2009 в управління інспекції в Луганській області Головавтотрансінспекції позивач був повідомлений, про що свідчить підпис на корінці повідомлення (а.с.37-зворот).
25 вересня 2009 року начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в Луганській області – старшим державним інспектором на автомобільному транспорті Лапочкіним О.В. було розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесено постанову № 098055 про застосування до позивача фінансової санкції у сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено ст.39 та ст.48 цього Закону (а.с.12).
З долучених до матеріалів справи відповідачем плану роботи по здійсненню державного контролю на автотранспорті з 25.08.2009 по 28.08.2009 (а.с.43) та завдання на перевірку (а.с.42) вбачається, що у період з 25-27 серпня 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проводилася перевірка автобусів по маршруту «Сєвєродонецьк-Рубіжне», перевірка по м/з ПП ОСОБА_8
26 серпня 2009 року о 10-30 в ході проведення рейдової перевірки в м. Сєвєродонецьк, державними інспекторами територіального управління в Луганській області був перевірений транспортний засіб СПВ 20 Рута СПР державний номер НОМЕР_5, який належить ОСОБА_2, що здійснював перевезення пасажирів по маршруту АС Северодонецьк – АС Рубіжне під керуванням водія – ОСОБА_9
За результатами перевірки складено акт 128446 (а.с.41), де зазначено, що під час перевірки виявлені порушення, а саме: при перевезенні пасажирів у восьми з них були відсутні квитки, у водія відсутнє свідоцтво про навчання експлуатація автомобілів з ГБО. При цьому водій ОСОБА_9, про причини порушення пояснив, що не всім пасажирам встиг надати квитки, а свідоцтво забув дома.
Про необхідність з’явитися 03.09.2009 в управління інспекції в Луганській області Головавтотрансінспекції позивач був повідомлений, про що свідчить підпис на корінці повідомлення (а.с.41 - зворот).
03 вересня 2009 року в.о. начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Луганській області – старшим державним інспектором на автомобільному транспорті Костенко Л.І. було розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесено постанову № 062995 про застосування до позивача фінансової санкції у сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено ст.39 та ст.48 цього Закону (а.с.50).
Постанову направлено позивачу 07.09.2009 згідно супровідного листа (а.с.17), та отримано ним 09.09.2009 (а.с.49).
Позивач в наданому адміністративному позові не оспорює факт виявлення державними інспекторами територіального управління в Донецькій області та Луганській області порушень ним та його водієм вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», що зокрема підтверджується поясненнями водія позивача в акті перевірки (а.с. 41) та листом ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» (а.с.38). Проте, ОСОБА_2 вбачає порушення з боку посадових осіб, що проводили перевірки, вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567, що призвело до прийняття відносно нього незаконних рішень.
Вирішуючи обґрунтованість доводів позивача щодо допущення порушень з боку відповідачів Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567, суд враховує таке.
Відповідно п.16 вищезазначеного порядку рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Головавтотрансінспекція».
З актів перевірки (а.с.41, 37), які є належними доказами по справі, вбачається, що вимоги п.16 Порядку дотриманні, зазначене підтверджується підписами двох посадових осіб, що провели перевірку.
Відповідно до п.14 Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Оглядом завдань на проведення перевірок від 24.07.2009 та 25.08.2009 встановлено, що у цих завданнях зазначено про проведення рейдових перевірок, визначено маршрут на якому буде проведено рейдову перевірку та визначено ділянку дороги.
Отже, враховуючи викладене, суд робить висновок, що завдання на проведення рейдових перевірок було складено у відповідності з вимогами Порядку, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач потрапив під рейдову перевірку в різних областях, на різних напрямках, які здійснювалися на підставі різних завдань на перевірку, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку про недоречність посилання на те, що після перевірки в Донецькій області пройшов усього місяць.
Крім того, при виявленні порушень Закону України «Про автомобільний транспорт», в силу покладених на них обов’язків, посадові особи органу державного контролю зобов’язані вжити заходи передбачені чинним законодавством.
Помилкове посилання відповідача на абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» замість абз.2, при правильному зазначенні правопорушення: «надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону», на думку суду, не є підставою для скасування постанови про застосування фінансових санкцій.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
Керуючись ст.ст.17, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені адміністративного позову приватного підприємця ОСОБА_2 до начальника територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області Лапочкіна Олександра Веніаміновича, в.о. начальника територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області Костенка Леоніда Івановича про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування постанов про застосування фінансових санкцій відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 01 березня 2010 року.
Суддя: К.О.Пляшкова