УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД     ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22 –0462/ 2010 рік                                                              Головуючий в 1-й інстанції Гречко Ю.В.

Категорія 57                                                                                          Доповідач  -   Осіян О.М.  

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

        ”02” лютого 2010 року.                                                    м. Дніпропетровськ.

Апеляційний  суд Дніпропетровської області   у складі:

           головуючого    судді -  Михайловської С.Ю.,

           суддів            -  Осіяна О.М., Каратаєвої Л.О.,

           при секретарі            - Кононенко І.О., Горобець К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за  апеляційною скаргою Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас»

на рішення Синельниківського місьрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2009 року  за позовом   Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Синельниківського місьрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2009 року  відмовлено у задоволення позову  Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання.

В апеляційній скарзі  Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» ставить питання про скасування рішення суду та задоволення позову, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального права та без врахування обставин у справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити,  а рішення суду скасувати із наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що 01 грудня 2000 року на ім'я відповідача була оформлена абонентська картка про відкриття особового рахунку НОМЕР_1 і відповідач користувалася наданими їй послугами водопостачання. Факт наявності заборгованості позивач доводить розрахунком заборгованості.

Суд вказав, що сторони із 01 грудня 2000 року перебували у договірних відносинах у відповідності до п. 12.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених Наказом Держкомітету України по житлово - комунальному господарству від 01 липня 1994 року.

Крім того, постановою КМУ „Про затвердження Правил надання населенню послуг з водо -, теплопостачання та водовідведення" від 30.12.1997 року, передбачено обов'язковість укладання договорів зі споживачами, а можливість оформлення договірних відносин шляхом відкриття особового рахунку (абонентської картки) нею не передбачено. Також у відповідності до п. 9 Правил, права, обов'язки та відповідальність виконавця і споживача, передбачені цими Правилами, набирають чинності з моменту укладення договору.

Крім того, 21 липня 2005 року була прийнята постанова КМУ „Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення"

Оскільки нормативні акти від 30. 12. 1997 року та 21.07.2005 року вимагають обов'язкового укладення договору про надання зазначених послуг, та враховуючи строки позовної давності до вимог про стягнення заборгованості суд вважав, що це є підставою для відмови у позові.

Що стосується періоду із 03 травня 2006 року, тобто з дня укладення договору, то відповідач виконує свої зобов'язання належним чином і боргу не має.

Але із такими висновками суду погодитись не можна, тому що вони не відповідають обставинам у справі та вимогам законодавства.

Відповідно до вимог ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

На підставі договору про передачу водопровідних мереж в оперативне управління від 15.11.2000 року, укладеного між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» та ДОКП Синельниківське виробниче об’єднання житлово-комунального господарства, а також акту прийому – передачі водопровідних мереж в оперативне управління від 01.12.2000 року Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» надавало послуги із водопостачання у квартиру АДРЕСА_1, де проживає відповідачка ОСОБА_1 Вказані послуги позивачем надавались до 01 серпня 2008 року.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 грудня 2000 року на ім'я відповідачки була оформлена абонентська картка про відкриття особового рахунку НОМЕР_1 і відповідач користувалася наданими їй позивачем послугами водопостачання. Факт наявності заборгованості позивач доводить розрахунком заборгованості.

03 травня 2006 року, між сторонами укладено договір на водопостачання, відповідно до якого встановлені умови надання послуг та оплати за них.

Із наданого відповідачем розрахунку (а.с. 3) вбачається сума заборгованості за період із грудня 2000 року до серпня 2008 року, яка становить 410,37 гривень із врахуванням частково сплачених відповідачкою платежів у розмірі 1100 гривень.

Відповідно до вимог ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки до 01 січня 2004 року діяв ЦК УРСР 1963 року, стаття 80 якого безумовно передбачала, що закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови у позові, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову про стягнення суми заборгованості виниклої до 01 січня 2004 року.

Позивачка у суді не заявляла про застосування строку позовної давності, а вказувала на те, що розмір її заборгованості складає близько 100 гривень.

Сума нарахованих платежів за послуги водопостачання складає 1114,23 гривень за період із 01.01.2004 року до 01.08.2008 року, згідно наданого розрахунку (а.с.3). Відповідачкою періодично сплачувалась сума за вказані послуги, загальний розмір якої становить 1100 гривень. Вказані суми сторони не оспорюють.

Таким чином, заборгованість відповідачки за вказаний період становить всього 14,23 гривень, а тому на підставі ст.67 ЖК України саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача. Також відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню і понесені позивачем судові витрати у розмірі 81 гривня.

В задоволенні іншої частини позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 307,309, 316 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» - задовольнити.

Рішення Синельниківського місьрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2009 року  скасувати.

Позов Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» заборгованість за надані послуги із водопостачання у розмірі 14 гривень 23 копійки, та понесені судові витрати у розмірі 81 гривня.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двох місяців до Верховного Суду України.

Судді: