ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-78/10/1370
09 березня 2010 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді - Качур Р.П.,
за участю секретаря судового засідання - Дрозди І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів
За участю представників сторін :
від позивача : Водолазський Д.Д. (довіреність № 332/14 від 13.01.2009 р.)
від відповідача : ОСОБА_1
ВСТАНОВИВ:
04 січня 2010 року Львівський міський центр зайнятості звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 1551, 96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що, відповідачу було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Однак після надання їй статусу безробітного ОСОБА_1 отримувала інший дохід, оскільки працювала за договором з ТзОВ «Євролайф Україна».
Вважає, що поверненню підлягає нарахована та виплачена відповідачу сума допомоги по безробіттю в розмірі 1551,96 грн. за період з 25.06.2008 р. по 21.12.2008 р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та поясненнях наданих в судовому засіданні, просить їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання з’явився, щодо позовних вимог не заперечив, просив розстрочити виплату заборгованості.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.
18.06.2006 р. ОСОБА_1 звернулася до Львівського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. На підставі заяви ОСОБА_1 їй надано статус безробітного 25.06.2008 р. та призначено допомогу по безробіттю. Всупереч вимог п.2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не подала відомості про укладення трудового договору з ТзОВ «Євролайф Україна» і продовжувала отримувати соціальні послуги та матеріальне забезпечення, на що не мала права з моменту укладення договору, тому вказані кошти підлягають поверенню. Перебування відповідача у центрі зайнятості підтверджується листками відвідування з особистими підписами ОСОБА_1
19.09.2007 р. між ТзОВ «Євролайф Україна» та ОСОБА_1 (Консультант) укладено договір № 856661. Згідно п.1 Договору Консультант зобов'язується за завданням Євролайф надавати послуги, зазначені в пп.1.1-1.4 цього Договору, у рамках діяльності Євролайф як страхового посередника на страховому ринку України, від імені і за дорученням страховиків, а Євролайф зобов'язується виплачувати Консультанту винагороду (комісійні) в порядку та на умовах визначених цим Договором.
Зазначений договір є цивільно-правовим договором, а тому трудові відносини між сторонами не виникли. Запис у трудову книжку відповідача про роботу за цим Договором не здійснювався. Даний договір укладений та підписаний обома сторонами 19.09.2007 р., термін дії якого відповідно до п.4.1 необмежений.
На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримувала дохід. Дана інформація підтверджується листом від 20.07.2009 р. № 117 ТзОВ «Євролайф Україна», яке повідомило Львівський міський центр зайнятості про те, що ОСОБА_1 згідно договору № 856661 від 19.09.2007 р. перебував у цивільно-правових відносинах з «Євролайф Україна», комісійна винагорода за період 3 кварталу 2008 р. складає 315,25 грн. і утриманий прибутковий податок 47,29 грн. А саме за серпень 2008 р. - 275,19 грн., вересень 2008 р. - 40,06 грн.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що щукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до частини 3 статгі 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п. 11 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних (в редакції. що діяла станом на квітень 2007 року), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219 (надалі - Порядок № 219) державна служба зайнятості здійснює підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про зайнятість населення". За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи неподання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробітно чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.
Відповідно до п. 12 Порядку № 219 для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа - підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Надання ОСОБА_1. статусу безробітного з 25.06.2008 р. є доказом дотримання ним усіх вимог, зокрема й подання документів, необхідних для реєстрації в центрі зайнятості та отримання статусу безробітного.
Разом з тим, відповідно до п. 20 Порядку № 219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування (самостійного або за направленням центру зайнятості), в тому числі на сезонні роботи, держав реєстрації фізичної особи - підприємця, початку виконання робіт (надання послуг) за договором цивільно-правового характеру. Таким чином, виконання робіт за цивільно-правовим договором є перешкодою для збереження статусу безробітного.
Згідно з розрахунком позовних вимог наданим Львівським міським центром зайнятості, за період з 25 червня 2008 р. по 21 грудня 2008 р. відповідачу нараховано та виплачено 1551,96 грн. допомоги по безробіттю.
Після завершення виплати допомоги Львівським міським центром зайнятості отримано інформацію про отримання доходу відповідачем в період перебування на обліку як безробітного.
Наказом від 28.08.2009 р. № 226 директор Львівського міського центру зайнятості наказав підлеглим вжити заходів до повернення отриманої обманним шляхом допомоги з безробіття в результаті неповідомлення про працевлаштування у ТзОВ «Свролайф Україна».
Відповідачу надіслано претензію №7237 від 31.08.2009 р. з вимогою упродовж 15 днів повернути кошти. Відповідач отримав цю претензію 03.09.2009 р.
Добровільно суму отриманої допомоги відповідач не повернув, тому спір виник щодо відшкодування 1551,96 грн. допомоги по безробіттю нарахованої та виплаченої відповідачу в період отримання ним іншого доходу.
Спірні правовідносини регулюються на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року №1533-111, Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІ1. «Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним», затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України 11.03.2008 N 125/116, зареєстрований в Мін'юсті України 26.03.2008 р. за ТМ 255/14946.
Відповідачем добровільно сплачено 15 грн., 23.12.2009 р. – 5 грн. та 26.01.2010 р. – 10 грн., а отже сума до повернення складає – 1536.96 грн.
Відповідач в судовому засіданні заявив клопотання про розстрочення суми заборгованості суд, розглянувши заявлене клопотання, вважає, що воно підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторони виконавчого провадження – із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 263 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-ІV, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 АДРЕСА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості (м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122, р код ЗКПО 25555035, р/р 37170001000584, банк ГУДК у Львівській області, МФО 825014) суму виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 1551, 96 грн., шляхом розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців рівними частинами, в разі невиконання рішення суду від 09.03.2010 року до вказаного строку, видати виконавчий лист на примусове стягнення при наявності заяви позивача.
3. Судовий збір зі сторін стягувати не слід.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 15 березня 2010 року
Суддя /підпис/ Р.Качур
З оригіналом згідно
Суддя Р.Качур