Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 428/12632/16-ц

провадження № 61-14370св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач 1 - ОСОБА_1 ,

позивач 2 - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 лютого 2017 року у складі судді Бароніна Д. Б. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Коротенка Є. В., Коновалової В. А., Луганської В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 є їх повнолітнім сином. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є пенсіонерами, тобто непрацездатними особами та особами похилого віку, тому потребують матеріальної допомоги на своє утримання, яку відповідач в добровільному порядку не надає.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки розмір доходів позивачів на час розгляду судового спору перевищував встановлений законом прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, то ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не є особами що потребують матеріальної допомоги у контексті приписів частини першої статті 202 СК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, перевірив доводи сторін, наданим сторонами доказам дав належну оцінку та дійшов правильного і обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 березня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що його пенсія не забезпечує їм необхідного мінімуму проживання, а син у добровільному порядку відмовляється надавати матеріальну допомогу. Крім того, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є тимчасово переміщеними особами, що ставить їх у важке становище.

У липні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали пояснення до касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у яких зазначили, що у зв`язку із ускладненням стану здоров`я ОСОБА_2 виникають регулярні значні витрати на відповідне лікування, особливе харчування та догляд.

Позиція інших учасників справи

Відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 18 січня 1982 року Молодогвардійською міською радою м. Сорокине (Краснодон на момент видачі свідоцтва) Луганської (Ворошиловградської на момент видачі свідоцтва) області, батьком ОСОБА_3 записаний ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_1 .

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сорокине (м. Краснодон на момент видачі посвідчення) від 22 грудня 2004 року, ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Термін дії посвідчення з 17 жовтня 2004 року по довічно.

Згідно копії пенсійного посвідчення серія НОМЕР_3 , виданого Пенсійним фондом України від 05 лютого 2007 року, ОСОБА_2 є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Термін дії пенсійного посвідчення довічно.

Розмір пенсії ОСОБА_1 з 2017 року складає 1 400, 71 грн, ОСОБА_2 з 2017 року - 1 364, 62 грн, а також обидва позивача отримують на карткові рахунки щомісячно 884 грн кожний на покриття витрат на оплату комунальних послуг як внутрішньо переміщені особи.

Отже, загальний місячний дохід ОСОБА_1 складає 2 284,71 грн, ОСОБА_2 - 2 248,62 грн, що є вищим за будь-який з видів прожиткового мінімуму.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі.

Положеннями статті 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Правовідносини, пов`язані з обов`язком повнолітніх дочки, сина утримувати батьків врегульовані Главою 17 Розділу ІІІ СК України (статті 202, 203 СК України). Зазначені норми права не передбачають врахування прожиткового мінімуму, встановленого законом, як безумовної умови для стягнення аліментів.

Позивачі наголошували на тому, що розмір їх пенсії не покриває витрат, у тому числі на лікування та придбання ліків.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (стаття 204 СК України).

Отже, у справі, яка є предметом касаційного перегляду, отримання позивачами пенсії, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, не є безумовною підставою для відмови у позові, а повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про потребу в матеріальній допомозі.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 лютого 2017 року, апеляційний суд вказані обставини не з`ясував, належної оцінки всім доводам апеляційної скарги не дав та достовірно не встановив, обставини, які свідчать про потребу в матеріальній допомозі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який дохід у ОСОБА_3 , чи має ОСОБА_3 на утриманні інших осіб та яке співвідношення доходів позивачів і відповідача.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, в зв`язку з чим позбавлений можливості ухвалити нове рішення або змінити судові рішення у цій справі.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, а тому, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд касаційної інстанції дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачі хоча і є непрацездатними, проте отримують пенсію у розмірі, що перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому не потребують необхідності отримувати сторонню матеріальну допомогу, безпідставні, так як положення статей 202, 203 СК України, які регулюють спірні правовідносини, не передбачають врахування лише прожиткового мінімуму, встановленого законом, як безумовної умови для стягнення чи відмови у стягненні аліментів.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи наявність порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого його судове рішення не відповідає вимогам ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, Верховний Суд дійшов до висновку, що відповідно до статті 411 ЦПК України ухвала апеляційного суду Луганської області від 26 квітня 2017 року підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 квітня 2017 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

В. П. Курило