Справа №2а-2417/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2009 року                                              м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалош В.М.,

при секретарі – Дак Т.П.,

представника відповідача Карпин Я.С.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТзОВ «Будівельна компанія «Верховина», 79026, м. Львів, вул. Козельницького, 4, до ДПІ в Залізничному районі м. Львова, про скасування податкових повідомлень – рішень ДПІ в Залізничному районі м. Львова від 05.06.2008 р. № 0001312302/0/16720, від 05.09.2008 р.             № 0001312302/1/28164, -

                                                                          ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, про скасування податкових повідомлень – рішень ДПІ в Залізничному районі м. Львова від 05.06.2008 р. № 0001312302/0/16720 (від 05.09.2008 р. № 0001312302/1/28164).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податкові повідомлення–рішення ДПІ у в Залізничному районі м. Львова від 05.06.2008 р. № 0001312302/0/16720 (від 05.09.2008 р. № 0001312302/1/28164) вважає необґрунтованими, та такими, що суперечать діючому законодавству  і порушують права та охоронювані законом інтереси   позивача у сфері публічно-правових відносин - податкових, а саме вказаними податковими повідомленнями–рішеннями безпідставно визначені позивачу до сплати податкові зобов’язання за платежами: податок на прибуток в  сумі 40966, 07 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 20483, 04 грн., в загальній сумі 61449, 11 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, у попередніх судових засіданнях просив їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, та додаткових поясненнях. Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях на позов, та додаткових поясненнях.

Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду. В судовому засіданні 12 листопада 2009 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови, повний текст, якої виготовлено                14 листопада 2009 року. Судом задоволено клопотання позивача розглянути справу за відсутності його представника. Представник відповідача проти вказаного клопотання не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд виходив з наступного.

25.03.2009 року позивачем був наданий адміністративний позов, в якому просив визнати протиправними та скасувати у повному обсязі наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ  у Залізничному районі м. Львова.   від 05.06.2008 р. № 0001312302/0/16720, від 05.09.2008 р.  № 0001312302/1/28164 .  

 ДШ у Залізничному районі м. Львова було проведено виїзну позапланову перевірку позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Верховина" з питань його взаємовідносин з ТзОВ "Компанія "Селіон", і за її наслідками складено Акт перевірки від 26 травня 2008 року №    962/23-0/32893792.

В процесі проведення перевірки податковим органом встановлено, що в порушення п.п.1.22.1 п.1.22, п.1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (в редакції від 22.05.1997 р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями) підприємством занижено скоригований валовий дохід в ІІ кварталі 2006 року на суму 163864,27 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за ІІ квартал 2006 року в сумі 40 966,07 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0001312302/0/16720  від 05.06.2008 р. , яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 61 449,11 грн., в тому числі: 40 966,07 грн. основного платежу та 20 483,04 грн. штрафної (фінансової) санкції, застосованої згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (із змінами і доповненнями) .

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось ТзОВ “БК “Верховина” в порядку апеляційного узгодження, проте залишене без змін, внаслідок чого, відповідно до п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 р. №253 (в редакції Наказу ДПА України від 27.05.2003 р. №247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за №567/5758, з метою доведення до підприємства граничного строку сплати податкового зобов’язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 05.09.2008 р. №0001312302/1/28164.

Як зазначено в акті перевірки, станом на 01.10.2005 р. у ТзОВ “БК “Верховина” на балансовому рах.631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” обліковувалась кредиторська заборгованість перед ТзОВ “Агро-імпекс-Рівне” (ЄДРПОУ 31960637) в сумі 163 864,27 грн. за отримані будівельні послуги.

Згідно договору про передачу права вимоги від 26.09.2005 р. ТзОВ “БК “Верховина” в особі директора Гринкевича І.В. (Боржник), що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТзОВ “Агро-імпекс-Рівне” (Кредитор) в особі директора Антошко А.М., що діє на підставі Статуту, з другої сторони, а також ТзОВ “Компанія Селіон” в особі директора Медведева В.С. (Новий Кредитор) уклали договір про наступне: Боржник визнає борг перед кредитором в сумі 163 864,27 грн.;   Кредитор передає Новому Кредитору право вимоги щодо стягнення з боржника вищевказаної суми; Боржник зобов’язується виконати свій обов’язок у вигляді сплати вищевказаної суми боргу Новому Кредитору.

На підставі банківських платіжних доручень від 19.04.2006 р. та вищенаведеного договору від 26.09.2005 р., укладеного між ТзОВ “БК “Верховина”, ТзОВ “Агро-імпекс-Рівне” та ТзОВ “Компанія Селіон” у бухгалтерському обліку ТзОВ “БК “Верховина” в ІІ кварталі 2006 року відображено дану операцію проведенням Дт.631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, постачальник - ТзОВ “Агро-імпекс-Рівне” Кт.311 “Розрахунковий рахунок” отримувач коштів - ТзОВ “Компанія Селіон” в сумі 163 864,27 грн., що підтверджується журналом-ордером по рахунку 631, 311.

Таким чином, як вказує відповідач у акті перевірки, кредиторська заборгованість перед ТзОВ “Агро-імпекс-Рівне” позивачем була погашеною.

Як на підставу для проведених донарахувань з податку на прибуток податковий орган у акті перевірки зіслався на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 р. у справі №2-4262 2006 рік за позовом ОСОБА_1. до ТзОВ “Компанія Селіон” за участю третіх осіб - ДПА у м. Києві та Солом’янської райдержадміністрації м. Києва, яким визнано недійсними статут ТзОВ “Компанія Селіон”, зареєстрований Солом’янською райдержадміністрацією м. Києва за №10731020000007399 від 06.12.2005 р. з моменту його реєстрації, свідоцтво про державну реєстрацію ТзОВ “Компанія Селіон” від 06.12.2005 р. з моменту його реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ “Компанія Селіон” №36121846 від 29.12.2005 р. з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

Оскільки постановою господарського суду Рівненської області від 27.10.2005 р. ТзОВ “Агро-імпекс-Рівне” (ЄДРПОУ 31960637) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 р. у справі №2-4262 2006 рік визнано недійсними установчі документи ТзОВ “Компанія Селіон” з моменту їх складання, правонаступництво, на думку ДПІ, виключається, а тому суму 163864,27 грн. безнадійної кредиторської заборгованості ТзОВ “БК “Верховина” слід було віднести до складу валових доходів через 10 днів з дати постанови господарського суду Рівненської області.

За клопотання ДПІ у Залізничному районі м. Львова, та ухвалою суду, представником позивача надано в судове засідання, для огляду,  оригінали договору підряду від 02.09.2005 р., укладеного між ТзОВ “БК “Верховина” та ТзОВ “Агро-імпекс-Рівне”, договірної ціни на ремонтно-будівельні роботи по утепленню та оздобленню фасаду, довідок про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року, акту №1 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року, розрахунків загальновиробничих витрат до акту КБ-2в №1, підсумкових відомостей ресурсів, податкової накладної від 30.09.2005 р. №093030, виписаної ТзОВ “Агро-імпекс-Рівне”, та завірені копії вказаних документів для долучення до матеріалів справи.

Слід зазначити, що обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обставин, які встановлені судом, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

А відтак, факт визнання недійсними установчих документів ТзОВ “Компанія Селіон”,      м. Київ, не тягне за собою недійсності всіх правочинів, укладених з моменту його державної реєстрації. У вищевказаному судовому рішенні відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що здійснюючи господарські операції, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

На момент здійснення правочину ТзОВ “Компанія Селіон” було зареєстровано у встановленому порядку і не виключене з державного реєстру підприємств і організацій України. Таким чином, господарські операції, що є предметом договору про передачу права вимоги від 26.09.2005 р., укладеного між ТзОВ “БК “Верховина”, ТзОВ “Агро-імпекс-Рівне” та ТзОВ “Компанія Селіон”, здійснювались правоздатними юридичними особами і за своєю суттю не суперечать інтересам держави.

Відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, безповоротна фінансова допомога – сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно п.1.25 ст.1 вищевказаного закону , безнадійна заборгованість – в тому числі заборгованість, по зобов’язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Зважаючи на ті обставини, що виконання господарських операцій по виконанню ремонтно-будівельних робіт по утепленню і оздобленню фасаду підтверджено первинними документами, договір про передачу права вимоги укладено до визнання судом недійсними установчих документів ТзОВ “Компанія Селіон”, сума кредиторської заборгованості перед ТзОВ “Агро-імпекс-Рівне” сплачена Новому Кредитору - ТзОВ “Компанія Селіон” в повному обсязі, даючи правову оцінку згаданим доказам, суд приходить до висновку про відсутність в даному випадку з боку ТзОВ “БК “Верховина” порушення п.п.1.22.1 п.1.22, п.1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. №334/94-ВР.

Відносно рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 р., то ним не встановлено фактів приховання ТзОВ “Компанія Селіон” від оподаткування фінансових показників в період, здійснення господарських операцій.

Відповідно до вимог ч.2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі як на достовірні, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення оспорюваних господарських операцій ТзОВ “Компанія Селіон” було зареєстроване у встановленому законом порядку і внесене до Єдиного державного реєстру, а тому ТзОВ “БК “Верховина” не знало і не могло знати про невідповідність установчих документів контрагента вимогам чинного законодавства України.

    Також, судом встановлено, що при здійсненні перевірки податковим органом не враховано, що підстава заміни кредитора у зобов'язанні між позивачем та ТзОВ "Агроімпекс-Рівне" відповідає   ч.І ст. 512 ЦКУ - передача кредитором своїх прав іншій особі згідно правочину від 26.09.2005 року, а не на підставі правонаступництва, (як помилково вважає контролюючий орган - абз.7 стор. 6 акту).

Крім цього, Договір про переуступку права вимоги укладено 26.09.2005 року, на той час, коли ТзОВ "Агроімпекс-Рівне" було діючим підприємством, так-як банкрутом його визнано лише 27.10.2005 року. Оскільки Договір про переуступку права вимоги від 26.09.2005 року не визнавався в установленому порядку недійсним, операції, здійснені на його виконання є належними.

Не враховано контролюючим органом і те, що за даними обставинами зобов’язання припинено не у зв’язку з ліквідацією юридичної особи, а у зв’язку із його виконанням, згідно положенням ст. 599 ЦК України, до настання ліквідації юридичної особи. Також не враховано контролюючим органом наявність у позивача саме кредиторської, а не дебіторської заборгованості, при визначенні безнадійної заборгованості, згідно із положеннями ст.1.25 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до ст. 514 ЦКУ, до нового кредитора переходить весь обсяг прав первісного кредитора, зобов'язання боржника по відношенню до кредитора ТзОВ "Агроімпекс-Рівне" припинилося з моменту заміни кредитора у зобов'язанні, тобто 26.09.2005 року   і виникло зобов'язання по відношенню до ТзОВ "Компанія "Селіон", а тому, банкрутство ТзОВ "Агроімпекс-Рівне" після передання права вимоги іншій юридичній особі не тягне за собою юридичних наслідків для позивача.

Відповідач наводить у Акті (абз 4 стор. 6 Акту) положення ст. 609 ЦК України, в якій зазаначено, що зобов'язання припиняється у зв’язку із ліквідацією юридичної особи. При цьому відповідач вважає, що якщо припинилося зобов'язання, то і позовна давність теж припинилася, що абсолютно не відповідає нормам чинного законодавства України.

Відповідно до положень Глави 19 ЦК України позовна давність може зупинятися, перериватися та спливати. В данному випадку не відбулося ні зупинення, ні переривання, ні спливу строку позовної давності. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А висловлювання, застосованому у Акті перевірки перевіряючим: «припинення позовної давності» - в законодавстві України не існує.

Договір про переуступку права вимоги укладено 26.09.2005 року, погашення заборгованості відбулося 19.04.2006 року, і строк позовної давності станом на дату погашення цієї заборгованості ще не сплив.

Крім цього, Відповідачем не враховано, що в даному випадку зобов'язання припинено не згідно ліквідації юридичної особи, а згідно із його виконанням, відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, до моменту ліквідації юридичної особи.

У зв’язку із наведеним, донараховане позивачу, за податковим повідомленням-рішенням від 05.06.2008 р. № 0001312302/0/16720 податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 61449,11 грн. в тому числі - основний платіж 40966,07 грн., штрафні санкції 20483,04 грн. є таким, що суперечать вимогам чинного законодавства та фактичним даним, тобто безпідставним та необґрунтованим.

Згідно із п. 2.3.2 п. 2.3 Порядку про оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ № 327 від 10.08.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 (далі – Порядок № 327), за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Аналогічні положення містить і п. 1.7 цього Порядку.

Згідно із пп. 2.3.4 п. 2.3 Порядку № 327  не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача

Також слід зазначити, що акт  це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Враховуючи, що податковою службою не дотримано вимог Порядку № 327 щодо  чіткого, об’єктивного та повного відображення виявлених порушень, складений нею акт не може розглядатися як носій доказової інформації, і, відповідно, бути підставою для прийняття відносно позивача  спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинне законодавство не зобов’язує та не надає право одній стороні договору перевіряти контрагентів другої сторони договору на предмет виконання ними своїх податкових зобов’язань, їхніх адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань, наміри при укладання угод тощо.

А також, чинне законодавство України не передбачає відповідальності  платників податків за дії інших осіб.

У свою чергу, безпідставність визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток зумовлює і безпідставність визначення штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. З врахуванням наведеного,  спірне податкове повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням  діючого законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.2 та ст.11 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги встановлені факти, суд вважає, що відповідач, з урахуванням всіх обставин, діяв необґрунтовано та у спосіб, що непередбачений законами України. А тому вимоги ч.2 ст.71 КАС України щодо свого обов'язку довести правомірність своїх рішень відповідачем невиконано.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задоволити у повному обсязі.

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Залізничному районі м. Львова від 05.06.2008 р. № 0001312302/0/16720, від 05.09.2008 р.                                      № 0001312302/1/28164.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст.254 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 14 листопада 2009 р.

Суддя             (підпис)              Сакалош В.М.

З оригіналом згідно

Суддя                                       Сакалош В.М.