Справа № 1-5 Категорія 12
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2007 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого Невара О.В.
при секретарі Каращук B.C.
з участю прокурора Базярук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Маневичі справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця с Галузія Маневицького району Волинської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, військовозобов'язаного, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_1, усвідомлюючи свій обов'язок по сплаті щомісячних коштів (аліментів) в користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/4 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на одну дитину щомісячно, починаючи з 19.08.2003 року та до їх повноліття, за виконавчим листом № 462 від 26.08.2003 року, виданим Рожищенським районним судом Волинської області, будучи зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей, починаючи з грудня 2005 року від сплати аліментів злісно ухиляється, бажаючи цього. Так, працюючи з 4.06.2003 року на посаді ІНФОРМАЦІЯ_5 ДП „Маневицький лісгосп", після видачі Рожищенським районним судом виконавчого листа про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, нічого не повідомив в бухгалтерію даної організації про свій обов'язок сплачувати аліменти, а також не повідомив в державну виконавчу службу у Маневицькому районі про своє місце роботи. Після того, як з ДВС у Маневицькому районі в жовтні 2003 року надійшов виконавчий лист в бухгалтерію ДП „Маневицький лісгосп" та почалося відрахування із його заробітної плати аліментів згідно рішення суду, ОСОБА_1 27.10.2003 року звільнився з роботи за власним бажанням. Внаслідок цього з виплачених за період з 18.08.2003 року по жовтень 2003 року коштів (заробітної плати) в сумі 548 грн. 66 копійок з ОСОБА_1 в примусовому порядку було утримано аліменти лише за жовтень 2003 року в сумі 116 грн. 56 копійок. Інші отримані кошти ним були використані на власні потреби. В подальшому після звільнення 21.12.2005 року з ДП „Волиньторф", де працював з 28.04.2005 року, ОСОБА_1, будучи працездатним, на облік в Маневицький районний центр зайнятості населення з метою працевлаштуватись не звертався і роботу ніде не шукав. На усні звернення стягувача ОСОБА_2 сплачувати аліменти не реагує і в категоричній формі сплачувати аліменти відмовляється, ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. ОСОБА_1 в більшості випадків ігнорує виклики у державну виконавчу службу в Маневицькому районі, визначені йому як
2
безробітному для сплати з середньої заробітної плати для даної місцевості кошти на утримання дітей не сплачує, незважаючи на те, що 11.02.2004 року, 13.11.2005 року, 14.04.2006 року, 8.06.2006 року, 11.10.2006 року ДВС у Маневицькому районі письмово попереджувався про необхідність виконання свого обов'язку та можливість притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання аліментних обов'язків. Внаслідок злісного ухилення ОСОБА_1 від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх дітей (аліментів), станом на 1 грудня 2006 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів на суму 4471 гривень 60 копійок. ОСОБА_1 ніяких дій, спрямованих на погашення заборгованості, не вчиняє, на профілактичні бесіди працівників ДВС у Маневицькому районі не реагує, сплачувати аліменти в добровільному порядку категорично відмовляється.
Підсудний ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, показав, що у 1992 році він одружився з ОСОБА_6. Від шлюбу у них народилося троє дітей - дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. Спільне життя у них не склалося, рішенням Рожищенського районного суду Волинської області у 2003 році шлюб між ними було розірвано. Діти - дочка ОСОБА_3, син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 проживають разом з ОСОБА_2, перебувають на її утриманні. В серпні 2003 року ОСОБА_2 подала у Рожищенський районний суд заяву про стягнення з нього аліментів. Йому відомо, що за рішенням суду з нього стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/4 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на одну дитину щомісячно, починаючи з 19.08.2003 року та до їх повноліття. З грудня 2005 року по даний час він аліментів у розмірі, який вказано в рішенні суду, не сплачував, так як ніде не працює і не має для цього необхідних коштів. Ніякої матеріальної допомоги дітям з грудня 2005 року він не надавав. До цього він працював у ДП „Маневицький лісгосп", перебував на обліку в Маневицькому районному центрі зайнятості, працював у ДП „Волиньторф" і з його заробітної плати та допомоги по безробіттю примусово вираховувалися аліменти згідно рішення суду. Не заперечує, що неодноразово попереджувався працівниками ДВС у Маневицькому районі про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, але необхідних коштів на утримання дітей все одно не сплачував. У вчиненому розкаюється, просив суворо не карати. В найближчий час заборгованість по аліментах зобов'язується погасити.
Показання підсудного ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються.
Крім повного визнання підсудним ОСОБА_1 вини в інкримінованому йому злочині, його вина у вчиненому підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні та встановленими під час досудового слідства по даній кримінальній справі, зокрема, виконавчим листом Рожищенського районного суду № 462 від 26.08.2003 року (а.с. 10-11), з якого встановлено, що ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати аліменти в користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку, але не менше 1А неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на одну дитину щомісячно, починаючи з 19.08.2003 року та до їх повноліття; поданням ДВС у Маневицькому районі, заявою ОСОБА_2 (a.c. 5, 7-8), якими підтверджується, що ОСОБА_1 від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх дітей ухиляється, ніякої матеріальної допомоги на їх утримання не надає, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів на суму 4395 грн. 39 копійок; довідкою ДВС у Маневицькому районі (а.с. 47), з якої встановлено, що сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 1.12.2006 року становить 4471 грн. 60 копійок; попередженнями ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність у випадку злісного ухилення від сплати аліментів від 11.02.2004 року, 13.11.2005 року, 14.04.2006 року, 8.06.2006 року, 11.10.2006 року (а.с. 18-20); повідомленням Маневицького районного центру
3
зайнятості НОМЕР_1 від 15.12.2006 року (а.с. 41), яким підтверджується, що ОСОБА_1 на обліку в МРЦЗ як безробітний з грудня 2005 року не перебував і на даний час не перебуває. Перебував на обліку з 6.04.2004 року по 28.04.2005 року. Знятий з обліку в зв'язку з працевлаштуванням. З допомоги по безробіттю проводилось утримання аліментів згідно рішення суду; трудовою книжкою ОСОБА_1 (а.с. 29-30).
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України, оскільки злісно ухилявся з грудня 2005 року від сплати встановлених рішенням Рожищенського районного суду Волинської області коштів в користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_5 (аліментів), що призвело до утворення станом на 1.12.2006 року заборгованості на суму 4471 грн. 60 копійок.
При призначенні покарання суд враховує, що підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості.
Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу підсудного, а саме: позитивну характеристику за місцем проживання, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, ніде не працює, будучи працездатним, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, має на утриманні малолітню дитину.
До обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1, суд відносить його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1, судом не встановлено.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_1, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами можливе при призначенні йому покарання без ізоляції від суспільства у вигляді обмеження волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, зі звільненням від відбування даного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.
Оскільки підсудному призначається покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі, то міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу йому слід залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.164 КК України, призначивши покарання - 1 (один) рік обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді обмеження волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 залишити попередню -підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя районного суду О.В. Невар