Справа № 1-3 Категорія 12

ВИРОК

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

1 лютого 2007 року                                Маневицький районний суд Волинської області

в складі:        головуючого                             Невара О.В.

при секретарі                          Каращук B.C.

з участю прокурора                 Базярук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Маневичі справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця с Розничі Маневицького району Волинської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1, усвідомлюючи свій обов'язок по сплаті щомісячних коштів (аліментів) в користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на одну дитину щомісячно, починаючи з 7.05.1996 року та до їх повноліття, за виконавчим листом № 2-102 від 14.05.1996 року, виданим Маневицьким районним судом Волинської області, будучи зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей, починаючи з травня 2005 року від сплати аліментів злісно ухиляється, бажаючи цього. Так, будучи працездатним, на облік в Маневицький районний центр зайнятості населення з метою працевлаштуватись не звертався і роботу ніде не шукав. На усні звернення стягувача ОСОБА_2 сплачувати аліменти не реагує і в категоричній формі сплачувати аліменти відмовляється, ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. ОСОБА_1 в більшості випадків ігнорує виклики у державну виконавчу службу в Маневицькому районі, визначені йому як безробітному для сплати з середньої заробітної плати для даної місцевості кошти на утримання дітей не сплачує, незважаючи на те, що 19.05.2005 року, 5.12.2005 року, 17.07.2006 року ДВС у Маневицькому районі письмово попереджувався про необхідність виконання свого обов'язку та можливість притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання аліментних обов'язків. Внаслідок злісного ухилення ОСОБА_1 від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх дітей (аліментів), станом на 1 грудня 2006 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів на суму 3303 гривень 15 копійок. ОСОБА_1 ніяких дій, спрямованих на погашення заборгованості, не вчиняє, на профілактичні бесіди працівників ДВС у Маневицькому районі не реагує, сплачувати аліменти в добровільному порядку категорично відмовляється.

Підсудний ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, показав, що у 1992 році він одружився з ОСОБА_2. Від шлюбу у них народилося двоє дітей - дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. Спільне

2

життя у них не склалося, рішенням Маневицького районного суду Волинської області у 2000 році шлюб між ними було розірвано. Діти - дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 проживають разом з ОСОБА_2, перебувають на її утриманні. В травні 1996 року ОСОБА_2 подала у Маневицький районний суд заяву про стягнення з нього аліментів. Йому відомо, що за рішенням суду з нього стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на одну дитину щомісячно, починаючи з 7.05.1996 року та до їх повноліття. З травня 2005 року по даний час він аліментів у розмірі, який вказано в рішенні суду, не сплачував, так як ніде не працює і не має для цього необхідних коштів. Ніякої матеріальної допомоги дітям з травня 2005 року він не надавав. Не заперечує, що неодноразово попереджувався працівниками ДВС у Маневицькому районі про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, але необхідних коштів на утримання дітей все одно не сплачував. У вчиненому розкаюється, просив суворо не карати. В найближчий час заборгованість по аліментах зобов'язується погасити.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_1, будучи зобов'язаний за рішенням Маневицького районного суду Волинської області сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше Уг неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на одну дитину щомісячно, починаючи з 7.05.1996 року та до їх повноліття, з травня 2005 року від сплати встановлених рішенням суду коштів ухиляється, ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. На її прохання надавати кошти на утримання дочки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 ніяк не реагує, незважаючи на те, що неодноразово попереджувався ДВС у Маневицькому районі про можливість притягнення до кримінальної відповідальності у разі злісного ухилення від сплати аліментів. У виборі покарання, на яке заслуговує підсудний, покладається на думку суду.

Показання підсудного ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються.

Крім повного визнання підсудним ОСОБА_1 вини в інкримінованому йому злочині, його вина у вчиненому підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні та встановленими під час досудового слідства по даній кримінальній справі, зокрема, виконавчим листом Маневицького районного суду № 2-102 від 14.05.1996 року (а.с. 10), з якого встановлено, що ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати аліменти в користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на одну дитину щомісячно, починаючи з 7.05.1996 року та до їх повноліття; поданням ДВС у Маневицькому районі, заявою ОСОБА_2 (а.с. 4, 7-8), якими підтверджується, що ОСОБА_1 від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх дітей ухиляється, ніякої матеріальної допомоги на їх утримання не надає, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів на суму 3303 грн. 15 копійок; довідкою ДВС у Маневицькому районі (а.с. 45), з якої встановлено, що сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 1.12.2006 року становить 3303 грн. 15 копійок; попередженнями ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність у випадку злісного ухилення від сплати аліментів від 19.05.2005 року, 5.12.2005 року, 17.07.2006 року (а.с. 11-12); повідомленням Маневицького районного центру зайнятості № НОМЕР_1 від 25.12.2006 року (а.с. 47), яким підтверджується, що ОСОБА_1 на обліку в МРЦЗ як безробітний не перебував і на даний час не перебуває.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України, оскільки злісно ухилявся з травня 2005 року від сплати встановлених рішенням Маневицького районного суду Волинської області коштів в користь ОСОБА_2

3

на утримання дочки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 (аліментів), що призвело до утворення станом на 1.12.2006 року заборгованості на суму 3303 грн. 15 копійок.

При призначенні покарання суд враховує, що підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості.

Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу підсудного, а саме: посередню характеристику за місцем проживання, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, ніде не працює, будучи працездатним.

До обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1, суд відносить його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1, судом не встановлено.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_1, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами можливе при призначенні йому покарання без ізоляції від суспільства у вигляді обмеження волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, зі звільненням від відбування даного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

Оскільки підсудному призначається покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі, то міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу йому слід залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.164 КК України, призначивши покарання - 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді обмеження волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 залишити попередню -підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя районного суду           О.В. Невар