КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/824/7074/2019 Головуючий у 1-й інстанції: Лялик Р.М.

356/412/18-ц Доповідач-Чобіток А.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В., Оніщука М.І.

секретар - Зиль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського міського суду Київської області від 28 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, -

у с т а н о в и в :

У липні 2018 року ОСОБА_1 пред`явила позов до відповідача, у якому просила визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений нею та ОСОБА_2 недійсним. Зазначала, що 12.06.2018 року вона звернулась за наданням юридичної консультації щодо заяви, яку остання отримала від ОСОБА_2 , та дізналась, що її право власності на квартиру АДРЕСА_1 припинилось на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між нею та ОСОБА_2 22.12.2017 року та посвідченого приватним нотаріусом Тищенко І. В.. У зв`язку з цим вона звернулась до нотаріуса та отримала копію вказаного договору, ознайомившись зі змістом якого через свого представника, дізналась, що її квартира відчужена на користь ОСОБА_2 за 49 000 грн., які вона нібито отримала. Вона звернулась до ОСОБА_2 з пропозицією надати акт прийому-передачі вказаних коштів, разом з тим відповіді не отримала. Наголошує, що не була ознайомлена зі змістом договору ні до, ні під час його укладення. Крім того, вона страждає на захворювання очей, що викликано хворобою - діабетом. Ураховуючи вказану обставину, нотаріус повинен був впевнитись в тому, що вона ознайомилась з вказаним договором у встановленому законом порядку. Проте договору вона не читала та на ньому відсутня відмітка нотаріуса про прочитання тексту документу стороні. Крім того, після укладання договору ОСОБА_2 підписала нотаріально посвідчену заяву, за змістом якої надає свою згоду та гарантує реєстрацію та безстрокове проживання в належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 , зазначене свідчить про те, що майно згідно з договором передано не було. Разом з тим, між нею та ОСОБА_2 існувала попередня домовленість, згідно з якою ОСОБА_2 запропонувала доглянути її та укласти договір довічного утримання, на що вона погодилась. Під час укладення спірного договору 22.12.2017 року вона вважала, що укладає саме договір довічного утримання. Крім того, під час ознайомлення з матеріалами нотаріальної справи позивачка з`ясувала, що звіт про оцінку майна, виготовлений ФОП ОСОБА_3 , не було підписано нею як власником майна, тому вважає, що вказаний документ було замовлено та надано особою, яка не мала на це права. Крім того, в матеріалах нотаріальної справи відсутня перша сторінка вказаного звіту, а нотаріусом на її запит не було надано довідки про розмір плати за вчинення нотаріальних дій. За таких обставин, просить визнати спірний договір недійсним.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 28 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Уважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що вона має захворювання очей - глаукома та катаракта, що підтверджується висновками лікарів, а тому не мала можливості самостійно прочитати зміст договору купівлі-продажу, який є предметом спору. Підписуючи оспорюваний договір, вона вважала, що підписує договір довічного утримання. Під час ознайомлення з матеріалами нотаріальної справи з`ясувала, що звіт про оцінку майна, виготовлений ФОП ОСОБА_4 , не було підписано нею як власником майна, а тому вважає його було замовлено та надано особою, яка не мала на це права. Крім того, у матеріалах нотаріальної справи відсутня перша сторінка вказаного звіту, а нотаріусом на її запит не було надано довідки про розмір плати за вчинення нотаріальних дій. Суд першої інстанції не установив у рішенні відсутність моменту передачі майна від власника, не доведено розрахунок за купівлю квартири та не доведено той факт, що саме вона замовляла та отримувала звіт про оцінку майна.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. З матеріалів справи не вбачається , що метою ОСОБА_1 22.12.2017 року було укладання договору довічного утримання, а не договору купівлі-продажу, станом на 22.12.2017 року позивач не була інвалідом будь-якої групи по зору, як і не вбачається, що має вади зору, які унеможливлюють їй особисто читання звичайного тексту, проживає в квартирі з дозволу власниці, про що викладено в нотаріально завіреній заяві, що написана нею, а не дозволом чи обумовленостей, викладених в оспорюваному правочині, яка була складена при повторному прибутті сторін правочину до нотаріальної контори, будь-яких письмово укладених домовленостей між сторонами до 22.12.2017 року та після цієї дати по наданню нею послуг по догляду ОСОБА_1 не укладалось, не вбачається обставин, за яких би ОСОБА_1 , володіючи інформацією, не вступила б 22.12.2017 року у правовідносини не вигідні для неї та не спрямувала б свої дії на досягнення мети - укладення договору купівлі-продажу. Саме позивач повинна довести на підставі належних та достатніх доказів, що її волевиявлення не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, чи правочин був спрямований на настання не реальних, не обумовлених наслідків, які мали на меті сторони правочину, укладаючи його.

24.05.2019 року суд апеляційної інстанції при призначенні справи до розгляду витребував від ФОП ОСОБА_3 оригінал акту-приймання передачі звіту про оцінку квартири АДРЕСА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 зазначив, що не вбачає необхідності у витребуванні оригіналу акту-приймання передачі звіту про оцінку квартири АДРЕСА_1 , оскільки продаж квартири відбувся не за сумою, що вказана у Звіті про оцінку квартири, виданим ним. Купівлю-продаж спірної квартири вчинено не за сумою визначеною у звіті, унаслідок чого не зрозуміло, яке відношення проведена ним оцінка має до справи. Зазначає, що ОСОБА_1 особисто звернулась до нього із замовленням на проведення експертної оцінки ринкової вартості належної їй квартири та надала всі правовстановлюючі документи, з яких він зробив копії, ОСОБА_1 особисто отримала Звіт про оцінку майна, за проведення якої сплатила 200 грн.. У подальшому ФОП ОСОБА_3 надіслав оригінал акт прийму-передачі робіт від 20.12.2017 року.

При розгляді справи судом першої інстанції установлено, що відповіднодо договору купівлі-продажу квартири від 22.12.2017 року № 1019, посвідченого приватним нотаріусом Березанського міського нотаріального округу Київської області Тищенком І. В., продавець ОСОБА_1 передала у власність покупця (продала), а покупець ОСОБА_2 прийняла у власність (купила) належну продавцю на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (т.1а.с.34-35).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.12.2017 року № 108830974, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку, передбаченому ч. 2. ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстровано 22.12.2017 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22.12.2017 року № 1019, посвідченого приватним нотаріусом Березанського міського нотаріального округу Київської області Тищенком І. В. (т.1 а.с.110-112).

За змістом пункту 2.1 спірного договору від 22.11.2017 року № 1019, продаж вищевказаної квартири за домовленістю сторін вчинено за ціною 49 000 грн., при чому ця ціна повністю сплачена покупцем і отримана продавцем особисто до підписання цього договору, на момент підписання та нотаріального оформлення договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків, що підтверджено їхніми підписами під цим договором. При цьому сторони свідчать, що вони обізнані стосовно ринкових цін на аналогічне нерухоме майно та за їх розсудом визначена в цьому договорі вартість майна є справедливою та відповідає її дійсній вартості (т.1 а.с.34-35).

У пункті 3.4 спірного договору від 22.11.2017 року № 1019 вказано, що сторони підтверджують той факт, що їхнє волевиявлення є вільним, усвідомленим та відповідає їх внутрішній волі, а умови договору є зрозумілими та відповідають реальній домовленості сторін, а в пункті 5.7 сторони стверджують, що володіють українською мовою, що дало їм можливість прочитати проект цього договору та правильно зрозуміти його сутність (т.1 а.с.34-35).

Вказаний договір підписаний продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2 в присутності нотаріуса Тищенка І. В. (т.1а.с.34-35).

22.12.2017 року ОСОБА_1 підписала заяву, посвідчену приватним нотаріусом Березанського міського нотаріального округу Київської області Тищенком І. В., в якій підтвердила відсутність за адресою відчужуваної квартири місця проживання та реєстрації малолітніх, неповнолітніх дітей, а також недієздатних та обмежено дієздатних осіб, та яка містить відмітку про відповідність вказаної заяви внутрішній волі позивачки, а також про її прочитання позивачкою та особисте підписання (т.1 а.с.36).

Відповідно додовідки виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області від 22.12.2017 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.49).

20.12.2017 року між ОСОБА_1 як замовником та ФОП ОСОБА_3 як експертом було укладено договір про проведення експертної оцінки № 368-Е від 20.12.2017 року, підписаний сторонами, за умовами якого замовник доручає, а експерт приймає на себе обов`язки по виконанню робіт з експертної оцінки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 20.12.2017 року; метою вказаної оцінки є визначення ринкової вартості об`єкта нерухомості для оформлення договору купівлі-продажу; вартість виконання вказаних робіт визначено в сумі 200 грн., які були сплачені ОСОБА_1 20.12.2017 року, що підтверджується прибутковим касовим ордером ФОП ОСОБА_3 6 № 12 від 20.12.2017 року (Т.1,а.с.92,93).

За актом прийому-передачі робіт від 20.12.2017 року, примірник звіту про оцінку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , був переданий ФОП ОСОБА_3 замовнику - ОСОБА_1 , що підтверджується підписами сторін (т.1 а.с.219).

Відповідно до висновку про вартість від 20.12.2017 року, наданого експертом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, ринкова вартість 2-кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 20.12.2017 року становить 344 600 грн. (т.1а.с.43-47,166-170).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що волевиявлення позивача при укладенні спірного договору купівлі-продажу квартири від 22.12.2017 року не було вільним та не відповідало її волі, суду надано не було та в судовому засіданні не встановлено, а ті, що надані на підтвердження вказаних посилань, судом розцінено критично з наступних підстав. Так, твердження позивача щодо наявності в неї захворювання очей, що не дало змоги їй ознайомитись із змістом спірного договору та самостійно прочитати його, а відтак, і правильно зрозуміти його правову природу, не підтверджуються матеріалами справи та спростовані показаннями свідка - лікаря-офтальмолога ОСОБА_7, з яких вбачається, що ОСОБА_1 має певні вади зору, користується окулярами для покращення зору, які вона їй виписала, разом з тим, хвороби, яка б унеможливлювала читання нею текстів, у позивача немає, а довідка лікаря-офтальмолога ОСОБА_7 , не містить дати її видачі, а також будь-якої вказівки на час проведення обстеження ОСОБА_1 , за результатами якого була видана, а витяги з історії хвороби та виписка із медичної карти позивача датовані періодом часу з 06.07.2007 року по 17.07.2015 року включно, тобтоне характеризують стан її здоров`я на момент укладення оспорюваного договору 22.12.2017 року та самі по собі не доводять впливу зазначених у них захворювань на його укладення, тому не є належними доказами в розумінні ч. 1 ст. 77 ЦПК України та не приймаються судом до уваги (а.с.т.1, а.с.136,224-228).Натомість, допитаний у якості свідка - приватний нотаріус ТищенкоІ. В., зазначив, що 22.12.2017 року при укладенні спірного договору купівлі-продажу квартири сторонам було роз`яснено його умови, права та обов`язки, які виникають у сторін за цим договором, а позивач наполягала на укладенні саме договору купівлі-продажу квартири, не заявляючи при цьому про наявність у неї будь-яких захворювань очей чи інші причини, через які вона б самостійно не могла прочитати текст договору, з проханням прочитати текст договору не зверталась та особисто перечитувала проект договору, що спростовано не було. Отже, твердження позивача щодо відсутності на тексті договору відмітки нотаріуса про його прочитання вголос з огляду на відсутність при його укладанні будь-яких звернень, заяв чи зауважень з її боку, безпідставні, не свідчать про порушення п. 6 глави 9 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затвердженого наказом Міністерства юстиції № 1951/5 від 26.12.2012 року, крім того, самі по собі не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним в розумінні ст. 215 ЦК України. Окрім цього, про намір позивача укласти саме договір купівлі-продажу квартири свідчить також той факт, що до укладення оспорюваного договору позивач звернулась до ФОП ОСОБА_3 за проведенням експертної оцінки вказаної квартири, про що уклала відповідний договір № 368-Е, за змістом пункту 1.2 якого, метою вказаної оцінки є визначення ринкової вартості об`єкта нерухомості для оформлення договору купівлі-продажу, тим самим вчинивши дії по підготовці документів саме для укладення договору купівлі-продажу квартири, а не договору довічного утримання. Заперечення позивача факту звернення до ФОП ОСОБА_3за отриманням звіту про проведення оцінки майна не підтверджується матеріалами справи, оскільки наданий суду договір проведення експертної оцінки № 368-Е, укладений 20.12.2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , а також акт прийому-передачі робіт від 20.12.2017 року, особисто підписані позивачем, що не було спростовано належними та допустимими доказами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та встановивши її обставини, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він містить протиріччя, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами, а докази, надані сторонами, оцінені судом без взаємного зв`язку у їх сукупності.

Звернувшись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 зазначала, що на момент укладення спірного договору їй було 73 роки, вона є одинокою людиною, страждає на захворювання очей, що викликано хворобою - діабетом та має інші захворювання. Маючи собаку, звернулась до приватної ветеринарної клініки, де собаку оглядав ветеринарний лікар - відповідач ОСОБА_2 , з якою у неї склались довірчі стосунки. З часом ОСОБА_2 запропонувала їй укласти договір довічного утримання. Залишившись самотньою, вона потребувала догляду, у зв`язку з чим погодилась на пропозицію. 22.12.2017 року під час укладення договору, вона вважала, що укладає саме договір довічного утримання, але після ІНФОРМАЦІЯ_1 собака померла та ніяких стосунків між нею та ОСОБА_2 не було, відповідач її не відвідувала, продуктами харчування не забезпечувала, коштів за договором купівлі-продажу в розмірі 49000,00 грн. вона не отримувала.

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 роз`яснено, що правочин, учинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент учинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Помилка, допущена внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочини, вчинені внаслідок помилки належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, розуміється помилка щодо, зокрема, природи правочину, прав та обов`язків сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала копію свідоцтва про смерть її чоловіка ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 19 том 1), копію нотаріальної справи щодо купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка містить копію договору купівлі-продажу квартири від 22.12.2017 року № 1019, посвідченого приватним нотаріусом Березанського міського нотаріального округу Київської області Тищенком І. В., за яким продавець ОСОБА_1 передала у власність покупця (продала), а покупець ОСОБА_2 прийняла у власність (купила) належну продавцю на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ціною 49 000,00 грн. ( а.с. 33-56 том 1); копію нотаріально завіреної заяви приватним нотаріусом Тищенком І.В. від 22.12.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , повністю розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, не заперечує, дає свою згоду та гарантує реєстрацію і безстрокове проживання в належній їй на праві власності квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , громадянці України - ОСОБА_1 ( а.с.16 том 1); а також довідку лікаря офтальмолога ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_1 діагностовано діабетичну ретинопатію непроліферативну ст. обох очей, глаукома правового ока, ускладнена катаракта лівого ока. Діагноз глаукома поствлено в 2013 році ( а.с. 136 том 1); копії витягів із медичної карти стаціонарного хворого за період з 2007, 2009,2011, 2012, 2015, з яких убачається, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з основним діагнозом ішемічна хвороба серця, стенокардія напруження стабільна, атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензією, гіпертонічна хвороба, постінфарктний кардіосклероз (1999) та супутніми діагнозами цукровий діабет, ангіопатія сітківки ОИ, початкова катаракта ОИ, ангіосклероз сітківки ОИ, діабетична полінейропатія ( а.с.224-228 том 1).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи зі змісту статей 203,655 ЦК України, договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Колегія суддів, оцінивши надані сторонами докази на підтвердження викладених ними обставин у їх сукупності, приходить до висновку, що підписуючи договір купівлі-продажу спірної квартири, яка є її єдиним житом, ОСОБА_1 фактично помилилася відносно правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після укладення договору між нею і відповідачем, що зокрема підтверджується і тим, що вона залишилась проживати у відчуженій нею квартирі.

Будь-яких доказів того, що після укладення 22.12.2017 року оспорюваного правочину ОСОБА_2 вступила у фактичне володіння та користування спірним майном, матеріали справи не містять та останньою не надано.

Крім того, як убачається із медичних документів ОСОБА_1 , остання має захворювання очей, що свідчить і про складність у прочитанні змісту укладеного договору, що вплинуло на неправильне сприйняття нею природи укладеного правочину та прав та обов`язків, які ним обумовлені.

З висновком суду першої інстанції про те, що твердження позивача щодо наявності в неї захворювання очей, що не дало змоги їй ознайомитись із змістом спірного договору та самостійно прочитати його не підтверджуються матеріалами справи та спростовані показаннями свідка - лікаря-офтальмолога ОСОБА_7 , а довідка лікаря-офтальмолога ОСОБА_7 , не містить дати її видачі, а також будь-якої вказівки на час проведення обстеження ОСОБА_1 , за результатами якого була видана, а витяги з історії хвороби та виписка із медичної карти позивача датовані періодом часу з 06.07.2007 року по 17.07.2015 року включно, тобто не характеризують стан її здоров`я на момент укладення оспорюваного договору 22.12.2017 року та самі по собі не доводять впливу зазначених у них захворювань на його укладення, суд апеляційної інстанції не погоджується, оскілки вказані докази суд першої інстанції оцінив без їх взаємозв`язку у сукупності з встановленими обставинами в даній справі.

Факт того, що ОСОБА_1 має захворювання очей не оспорюється, чи була під час прочитання оспорюваного правочину позивач в окулярах чи ні, приватний нотаріус Тищенко І.В., який його посвідчував, пояснити не зміг, довідка лікаря-офтальмолога ОСОБА_7 , видана ОСОБА_1 дійсно не містить дати її складення, але містить вказівку на те, що у офтальмолога позивач спостерігається з 2011 року, а діагноз глаукома їй поставлено в 2013 році.

Допитуючи лікаря-офтальмолога ОСОБА_7 , яка і видала вказану довідку, у якості свідка, суд першої інстанції мав можливість з`ясувати, коли лікар її видав, проте цього не зробив.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сам по собі факт прочитання сторонами тексту оспорюваного договору купівлі-продажу та роз`яснення нотаріусом суті договору не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про визнання цього договору недійсним. Наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору купівлі-продажу замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору ( постанова Верховного Суду в справі № 369/11060/16 від 20.09.2018 року).

Зазначаючи про те, що надані ОСОБА_1 медичні документи не характеризують стан її здоров`я на момент укладення оспорюваного договору 22.12.2017 року та самі по собі не доводять впливу зазначених у них захворювань на його укладення, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, діагностовані захворювання з 06.07.2007 року по 17.07.2015 року включно залишались у основному діагнозі, а супутні захворювання тільки додавались до діагнозу. При цьому сам по собі похилий вік впливає на можливість правильного сприйняття позивачем певних фактів та обставин.

Та обставина, що ОСОБА_1 дійсно потребувала сторонньої допомоги підтверджується і довідкою Березанського міського територіального центру соціального обслуговування №278 від 23.10.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 з 01.09.2017 року, тобто ще до укладення оспорюваного правочину, знаходиться на обліку у центрі і за нею закріплено соціального робітника та надається гаряче харчування ( а.с. 200 том 2).

Крім того, відповідно до копії посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого 08.08.2017 року, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, унаслідок чого має 50 % пільг щодо оплати за житлово-комунальні послуги, проте як після укладення оспорюваного правочину повинна здійснювати 100 % сплати за них. При цьому ОСОБА_2 як власник витрати по утриманню спірного майна не несе, вимагаючи здійснення їх саме від ОСОБА_1 з оформленням договору оренди майна ( а.с.197, 201, 202-204 том 2).

При цьому слід зазначити, що в даному випадку не має значення чи зверталась ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 особисто з питанням оцінки спірної квартири, оскільки за договором довічного утримання також відбувається відчуження майна та проводиться його вартісна оцінка.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції уважає доведеними посилання ОСОБА_1 на те, що, будучи особою похилого віку, вона за станом здоров`я дійсно потребувала стороннього догляду, тому, укладаючи спірний договір, помилялася щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між сторонами.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення суду з постановленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 28 січня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Тищенко Ігорем Владиславовичем, укладений 22.12.2017 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: А.О. Чобіток

Судді: О.В. Немировська

М.І. Оніщук