Справа - №22ц-125/10 Головуючий в 1-й інстанції – Третяк В.В.,
Категорія –52 Доповідач - Сіромашенко Н.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Калиновського А.Б.,
суддів Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Керімовій Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Туртранссервіс» на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туртранссервіс» про поновлення на роботі виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Туртранссервіс» були задоволені частково; поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Туртранссервіс»; стягнуто з останнього на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 30600 гривень і у відшкодування моральної шкоди 3000 гривень; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування вказаного рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачем з 17 грудня 2007 року по 13 лютого 2009 року на посаді директора товариства, з якої була звільнена за наказом №1 від 13 лютого 2009 року без посилання на статті КЗпП України і зазначення підстав звільнення.
ОСОБА_2 одноособово заготовив протокол загальних зборів і наказ про звільнення ОСОБА_1, не повідомивши про проведення зборів засновника ОСОБА_3 і саму ОСОБА_1 про її звільнення, яка в день звільнення знаходилася у відрядженні в м. Полтава, і продовжувала працювати на посаді директора до 24 лютого 2009 року. Відповідно до протоколу загальних зборів і рішення товариства від 13 лютого 2009 року ОСОБА_1, яка працювала на посаді директора, була звільнена з посади генерального директора товариства.
За вищевикладених обставин суд 1-ї інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Заслухавши пояснення сторін, 3-ї особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ТОВ «Туртранссервіс» не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції повно і всебічно з’ясував обставини справи, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, дав їм належну правову оцінку і, керуючись ст.ст. 24, 36, 41, 47,116, 235, 237-1 КЗпП України, 145, 146 ЦК України, 61 ЗУ «Про господарські товариства», прийшов до правильного висновку щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді директора товариства, стягненні на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, часткове відшкодування спричиненої їй моральної шкоди та відмову в задоволенні позовних вимог в іншій частині.
Проте апеляційний суд не може погодитися з сумою стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час її вимушеного прогулу в сумі 30600 гривень, оскільки зазначена сума не підтверджена належними доказами у відповідності до ст.58 ЦПК України, а тому рішення суду 1-ї інстанції в цій частині ґрунтується на припущеннях, що суперечить ч.4 ст.60 ЦПК України.
Виходячи з положень п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зі змінами, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 16 травня 1995 року №348), п.73 КЗпП України, апеляційний суд вважає вірним взяти за основу розрахунку період з дня звільнення ОСОБА_1, тобто з 13 лютого 2009 року, до дня ухвалення рішення судом 1-ї інстанції, 13 жовтня 2009 року, що складає 164 робочих дні, та розмір середньоденної заробітної плати 164 грн.29 коп., визначеної відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуваннях даних наданої суду довідки про середню заробітну плату (а.с.248). Таким чином, до стягнення з ТОВ «Туртранссервіс» на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток в сумі 26943 грн. 56 коп. (164 дні х 164 грн.29 коп.).
Також колегія суддів вважає значно завищеною суму, підлягаючу за рішенням суду 1-ї інстанції стягненню на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди, оскільки вона не відповідає перенесеним моральним переживанням та стражданням останньої. Апеляційний суд вважає, що стягненням 1500 грн. завдана їй моральна шкода буде відшкодована.
За таких обставин рішення суду 1-ї інстанції не відповідає в повному обсязі вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, а тому підлягає зміні у вищевикладеній частині.
Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Туртранссервіс» задовольнити частково.
Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2009 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Туртранссервіс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26943 гривні 56 копійок та у відшкодування моральної шкоди 1500 гривень .
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді :