УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 686/23150/18

Провадження № 22-ц/4820/1436/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Корніюк А.П.., Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю: позивача, його представника, представника відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/23150/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2019 року у складі судді Приступи Д.І. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив, стягнути з ПАТ «Хмельницькобленерго» на його користь 30 497 грн. 81 коп. доходу від володіння набутого без законної підстави майна, а саме реконструйованої підстанції ПС № 110/35/10 КВ за період з 10 листопада 2006 року по 01 грудня 2006 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що ПАТ «Хмельницькобленерго» володів належним йому майном, реконструйованою електричною підстанції ПС 110/35/10 КВ «Городська» , яка розташована в АДРЕСА_1 (території Шепетівського РЕМ) загальною вартістю 3 963 784 грн. 38 коп., починаючи з 09 листопада 2006 року, що підтверджено рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 грудня 2015 року, згідно якого встановлено факт незаконного володіння відповідачем реконструйованою підстанцією. При цьому, відповідач не сплачує йому як власнику орендну плату за користування фактично неналежним майном, яку і просив стягнути на свою користь позивач.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2019 року позов задоволено, стягнуто з ПАТ «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 30 497 грн. 81 коп. доходу, який одержало товариство від володіння набутого без законної на те підстави майна - реконструйованої підстанції ПС 110/35/10 КВ за період з 10 листопада 2006 року по 01 грудня 2006 року. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

АТ «Хмельницькобленерго» не погодилося з таким рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд не обґрунтував, яким чином договірне зобов`язання перетворилося в кондиційне зобов`язання, а саме: зобов`язання щодо повернення орендної плати - в зобов`язання щодо повернення доходів від володіння майном без достатньої правової підстави, навпаки в ході розгляду справи позивачем взагалі не було доведено існування між сторонами будь-яких договірних відносин, які випливають із укладеного договору найму чи оренди майном. Також вказує апелянт, що майно, яке належало позивачу не відноситься ні до державного ні до комунального майна, отже використання при обрахуванні орендної плати Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 є безпідставним, тим більше що для застосування цієї Методики потрібно мати розрахунок реальної вартості майна щоб використовувати визначену ставку в розмірі 15% від його вартості. Апелянт зазначає, що товариство не отримувало жодного доходу від несплати орендної плати за користування майном позивача. Крім того, на думку апелянта, ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності для звернення до суду, оскільки період за який позивач просить стягнути оренду становить з 10 листопада 2006 по 01 грудня 2006 року, а позов поданий в 2018 році. При цьому, судом не прийнято до уваги, що позивачу було відомо про знаходження придбаного ним майна, яке ним придбано на підставі біржової угоди купівлі-продажу від 09 листопада 2006 року та переданого на підставі акту прийому-передачі від 09 листопада 2006 року, крім того, ще 10 листопада 2006 року ОСОБА_1 направив на адресу товариства лист про зміну власника майна,тому посилання суду на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 грудня 2015 року від постановлення якого обчислюється строк позовної давності є необґрунтованим.

З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі, АТ «Хмельницькобленерго» просило скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2019 року та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, вважає, що зобов`язання які виникли між сторонами є кондиційними, тому він має право на виплату коштів за фактичне користування реконструйованою підстанцією ПС 110/35/10 кВ без укладення договору оренди та недоотримання ним, як власником доходів у вигляді орендної плати. Також позивач, посилається на правильність проведено розрахунку коштів, які підлягають стягненню на його користь, оскільки судом враховано вартість майна, яка становить 3 485 464 грн. 38 коп. та ставку орендної плати яка дорівнює 15 % від його вартості. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що строк позовної давності розпочався не з 10 листопада 2006 року, а з моменту постановлення Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2014 року, якою визнано укладеним між ПП «Енергокомплект» та ВАТ «Хмельницькобленерго» договору оренди підстанції і лише після скасування договору оренди підстанції він як власник майна дізнався про володіння підстанцією відповідачем без достатніх правових підстав.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Так судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 01.03.2016 року, зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» повернути ОСОБА_1 протягом календарного місяця поточного року із свого незаконного володіння реконструйовану підстанцію ПС 110/35/10 кВ, яка знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 , до складу якої входить електротехнічне обладнання, матеріали та будівельна частина згідно акта прийому-передачі від 09.11.2006 року, а саме: трансформатор ТДТН-25000/110/35/10 кВ №112658 - 1 шт.; панель дистанційного захисту типу ЭПЗ-1636-67/2 2 шт.; комплект пристрою ТС-ТИ типу МКТ-1Б для телемеханізації П/СТ; диспетчерський пульт з планшетом диспетчерського щита ТМ-100/10 2 шт.; кабель силовий АВРГ 50 м.; кабель контрольний АКВРГ 100 м; кабель контрольний АКВРБГ 100 м; відокремлювач трьохполюсний ОД-110-100 4/с з приводом ПРО 1У1 2шт.; короткозамикач КЗ-110-1У з приводом РПК 1У1 2шт.; розділювач 3-х полюсний РПДН-1б-1000-110- 4 шт.; розділювач 3-х полюсний РНДЗ-2-110 2 шт.; заземлювач в нулі трансформатора ЗОН- 2 шт.; розрядник вентильний РВС 110 з регистром спрацювання 2 шт.; розрядник вентильний РВС-35 8 шт.; розрядник вентильний РВС-15 3 шт.; опорний ізолятор ОНШ-35-3000 2 шт.; спуски і перемикачі зрізом до 300 кв.мм при 3-х проводах в фазі 25 шт.; гирлянда натяжна одноцепна ПС-66 Д 18 шт.; зажим апаратний А4А-185-2 36 шт.; зажим апаратний А2А-185-2 28 шт.; зажим апаратний А1А-185-1 4 шт.; зажим апаратний АА-185-1 2 шт.; трансформатор току ТША-0,5 2 шт.; наконечник кабельний ТА-11-12 80 шт.; провід АС 185/29-0,4 км; стелаж під АБ однозарядний 12 шт.; стелаж під АБ двозарядний 11 шт.; шина мідна кругла d 6 мм 100 м.; ізолятор лінійний штирьовий ТФ-16 36 шт.; панель управління сигналізації - 1 шт.; панель управління трансформатора 2 шт.; панель управління шинних апаратів 1 шт.; панель управління ША-10 кв 1 шт.; панель захисту трансформатора - 2 шт.; панель захисту і автоматики сторони 110кВ 2 шт.; панель АРН трансформатора 1 шт.; панель А4Р ЭПЗ ИЗ2 1 шт.; панель живлення блокування 1 шт.; пристрій ВАЗП 380/260 2 шт.; панель постійного току П-291 2 шт.; трансформатори ТПОЛ -10-05 р 9 шт.; кабель АКВВГ 4*2,5 кв.мм 0,92 км.; кабель АК АВВГ 4*4 0,91 км; кабель АКВВГ 7*2,5 1,14 км.; кабель АКВВГ 7*6 1,125 км.; кабель АКВВГ 10*2,5 2,56 км.; кабель АКВВГ 10*6 0,43 км.; кабель АКВВГ 14*2,5 0,63 км.; кабель ААШВ 1кВ 2*50 0,415 км.; кабель ААШВ 1кВ 2*60-0,02 км; кабель ААШВ до 1 кВ 2*120 - 0,1 км; кабель ААШВ 3*185-0,095 км; кабель ААШВ 3*35 +1*16 0,07 км; кабель ААВГ 3*4 + 1*2,5 0,36 км; кабель ААВГ 3*6 + 1*2,5 = 0,27 км; кабель ААВГ 3*6+1*2,5-0,27 км; кабель ААБ 3*10+1*6-0,2 км ; будівельна частина плита НСП-1 4 шт.; стойка УСО - 1А 44 шт.; стойка УСО-2А 2 шт.; стойка УСО-2А 2 шт.; плита ПН2-1 28 шт.; опора під розрядник РВС-110 ТО-11030 6 шт.; опора під короткозамикач КЗ-110-У1 ТО-110-63 2 шт.; опора під трьохполюсні розє`днувачі ТО-110-67 6 шт.; опора під трьохполюсні відокремлювачі ТО-110-68 - 2 шт.; опора під шинну опору ШО-ПО ТО-110-35 8 шт.; опора під однополюсний заземлювач з розрядником РВС-35 ТО-110-46 2 шт.; фундамент під трансформатор ФТН-1 2 шт.; опора під розрядники РВС-35 ТО-35-32 2 шт.; металоконструкція загальною вагою 4983,5 кг. в належному вигляді, справному та працездатному стані всіх вузлів та агрегатів.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини справи, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначеним рішенням встановлено, що згідно біржового договору купівлі-продажу ОСОБА_1 09.11.2006 року придбав у ПМП «Юнар» реконструйовану підстанцію 110/35/10 кВ, загальною вартістю 3 963 784 грн.38 коп.

Згідно акта приймання - передачі від 09.11.2006 року ПМП «ЮНАР» передало, а від громадянина ОСОБА_1 прийняв ФОП ОСОБА_1 реконструйована підстанція 110 /35/ 10 кВ , яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_1, територія Шепетівського РЕМ із вищезазначеним складом. Про зміну власника ПМП «ЮНАР» повідомило Голову правління ВАТ «Хмельницькобленерго» листом від 27.10.2006 року, а ОСОБА_1 - листом від 10.11.2006 року.

Однак в період з 10 листопада по 1 грудня 2006 року вказана реконструйовану підстанцію 110/35/10 кВ, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 територія Шепетівського РЕМ без достатніх правових підстав перебувала у володіння відповідача та ним використовувалась.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2017 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16.12.2015 року в справі № 686/8864/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача приватне підприємство «Енергокомплект» про витребування майна із чужого незаконного володіння, шляхом стягнення з Публічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 вартості підстанції в сумі 268196 грн. та 9500 грн. судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову у цій справі є стягнення з АТ «Хмельницькобленерго» безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав належною на праві власності позивачу реконструйованою підстанцією ПС 110/35/10 кВ за період з 10 листопада по 1 грудня 2006 року.

Таким чином відносини з фактичного користування реконструйованою підстанцією ПС 110/35/10 кВ без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Така ж правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду в цивільній справі № 686/17335/18 від 22 травня 2019 року в аналогічних правовідносинах між тими ж сторонами, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватись судом при вирішенні спору.

З врахуванням викладеного слід дійти висновку, що оскільки між сторонами склались відносини з фактичного користування реконструйованою підстанцією ПС 110/35/10 кВ без укладеного договору оренди, то за змістом норм ст. 1212 Цивільного кодексу України власник підстанції має право на отримання недоотриманих доходів за користування відповідачем його майном без достатніх правових підстав.

За змістом загальних положень цивільного законодавства особа може користуватись майном іншої особи на договірних засадах безоплатно або платно. Платне користування чужим майном здійснюється на підставі договору оренди.

Отже в разі правомірного набуття відповідачем права користування майном позивача він мав сплачувати останньому орендну плату, однак позивач не передавав відповідачу в платне користування на підставі договору оренди вказане майно, яке йому належить на праві власності, не передавав відповідачу вказане майно і в безоплатне користування, а відповідач без достатніх правових підстав, без дозволу позивача користувався даним майном.

З врахуванням викладеного слід дійти висновку, що позивач неотримав доходи від використання відповідачем без достатньої правової підстави його майна у вигляді саме орендної плати, про що зазначено в позовній заяві з врахуванням того, що відносини між сторонами є кондиційними.

При цьому за п. 7 Постанова Кабінету міністрів України, від 04.10.1995, № 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, розмір річної орендної плати у разі оренди окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого майна) встановлюється за згодою сторін, але не менш як 5 відсотків вартості орендованого майна, а у разі коли орендарем є суб`єкт малого підприємництва - не менш як 4 відсотки вартості орендованого майна.

У відповідності до ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки правовідносини між сторонами не були врегульовані відповідним договором оренди чи нормами цивільного законодавства, то суд вважає за можливе при вирішенні спору застосувати Постанову Кабінету Міністрів України, від 04.10.1995, № 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу".

Інших доказів в підтвердження своїх вимог позивач в силу вказаних обставин надати не міг, а відповідач в свою чергу не спростував таку позицію позивача та в свою чергу не надав відповідних доказів щодо визначення розміру витрат чи можливих витрат на оренду підстанцію, що на думку Верховного Суду мав би зробити в даних правовідносинах, як зазначено в постанові Верховного Суду, ухваленій в цивільній справі № 686/17335/18 від 22 травня 2019 року в аналогічних правовідносинах між тими ж сторонами

В своїй позовній заяві позивач вважає реконструйовану підстанція ПС 110/35/10 нерухомим майном та відповідно з врахуванням цього визначав розмір неотриманої орендної плати за її користування.

Згідно ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без знецінення та зміни їх призначенням. Рухомими речами є речі, які вільно можна переміщати в просторі.

За нормами ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухомі речі, виникнення цих прав, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року реконструйована підстанція ПС 110/35/10 є рухомим майном, оскільки складається з окремих вузлів, деталей та агрегатів і може бути переміщена без знецінення та зміни їх призначення.

Крім того у встановленому ст. 182 Цивільного кодексу України порядку позивач не зареєстрував своє право власності на вказану підстанцію як на нерухоме майно, що теж свідчить про те, що спірний об`єкт є рухомим майном.

З врахуванням даної обставини та п. 7 Постанова Кабінету Міністрів України, від 04.10.1995, № 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", в редакції на час виникнення спірних правовідносин розмір орендної плати за її користування має визначатись в розмірі 5 % річних від її вартості.

Попередніми рішеннями судів встановлено, що вартість реконструйованої підстанція ПС 110/35/10 складала 3 963 784 грн. 38 коп. 5 % від даної суми становить 198 189,22 грн.

Таким чином розмір неотриманої позивачем орендної плати за період з 10 листопада по 1 грудня 2006 року складає 10860 грн. (198189,22/365х20).

За таких обставин колегія суддів вважає, що права позивачі безпідставним користування його майном відповідача з 10 листопада по 1 грудня 2006 року були порушені і позивач має право на стягнення з відповідача неотриманих доходів за цей період в загальній сумі 10860 грн.

Разом з тим згідно з частиною першою статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права (у разі його порушення, невизнання або оспорювання) та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За відсутності порушення суб`єктивного права чи інтересу або ж за відсутності самого суб`єктивного права позовна давність застосовуватись не може.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 і 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Як встановлено апеляційним судом позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та він має на отримання доходів від використання його майна відповідачем без достатніх правових підстав.

Однак як вбачається з матеріалів справи про порушення свого права, безпідставне користування відповідачем його майном ОСОБА_1 могло бути відомо та було відомо ще з 10 листопада по 1 грудня 2006 року, однак з позовом до суду він звернувся лише 1 серпня 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України.

У письмовому відзиві на позов відповідач просив суд при вирішенні спору застосувати позовну давність.

Твердження позивача, що він не знав, що майно перебуває ще з 2006 року в користуванні відповідача, не можуть бути взяті до уваги, оскільки сам позивач у відповіді на відзив вказував, що сторони перебували у переддоговірних відносинах з 2006 по 2010 рік обмінювались листами з приводу укладенні певних договорів, що свідчить про його обізнаність про перебування майна в користуванні відповідача ще з 2006 року.

Посилання позивача на наявність між сторонами переддоговірних відносинах, рішення судів щодо укладення договорів оренди вказаної підстанції теж не можуть бути взяті до уваги, так як дані правовідносини виникали не між ОСОБА_1 як фізичною особою та відповідачем, а між юридичними особами та відповідачем. До суду з позовом в даній цивільній справі ОСОБА_1 звернувся як фізична особа.

Що стосується пояснень позивача в тому ж відзиві про триваючий характер правовідносин, то в даному випадку позивач просить стягнути недотримані доходи у вигляді неотриманої орендної плати за конкретний період з 10 листопада по 1 грудня 2006 року, а не просить захистити його права як власника на володіння майном. Такі його права були захищені іншими судовим рішеннями, а саме на час подання позову вже існувало рішення судів, яким зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» повернути ОСОБА_1 протягом календарного місяця поточного року із свого незаконного володіння реконструйовану підстанцію ПС 110/35/10 кВ та змінено спосіб виконання даного рішення на сплату відповідачу вартості вказаного майна.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові за спливом строків позовної давності звернення позивача до суду.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382,384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення:

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2019 року.

Судді А.М. Костенко

А.П. Корніюк

Т.В. Спірідонова