Справа 688/5112/13-к

№ 1-кп/688/8/14

УХВАЛА

04 вересня 2014 року                                                                м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Цідик А.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Никитюк К.М.,

прокурора Нарагана Р.В.,

захисників Гриба Ю.П., Каспріва Р.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шепетівка кримінальне провадження №42013240310000058 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новичі Шепетівського району Хмельницької області, проживаючого у АДРЕСА_1 ,

за ч. 4 ст. 368 КК України,

встановив:

У судовому засіданні прокурор Нараган Р.В. заявив клопотання про допит свідка ОСОБА_2 в порядку здійснення міжнародної правової допомоги, передбаченому главою 43 КПК України.

В обґрунтування клопотання, вказує на те, що на даний час свідок обвинувачення ОСОБА_2 знаходиться на території іноземної держави, тобто за межами території України, а саме в Російській Федерації. Враховуючи те, що сторона обвинувачення наполягає на допиті під час судового розгляду означеного свідка, просить надіслати до уповноваженого органу України запит про міжнародну правову допомогу щодо допиту свідка з відповідним переліком питань.

Захисник Гриб Ю.П. проти клопотання заперечив, посилаючись на те, що забезпечення явки свідка обвинувачення у судове засідання покладено на прокурора.

Захисник Каспрів Р.І. проти клопотання заперечив, посилаючись на те, що прокурор не позбавлений можливості самостійно звернутися з відповідним запитом про міжнародну правову допомогу.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти клопотання заперечив, погодившись з позицією захисників.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши клопотання, суд дійшов до таких висновків.

Під час підготовчого судового засідання судом було задоволено клопотання сторони обвинувачення про виклик та допит свідка ОСОБА_2 .

У матеріалах кримінального провадження знаходиться відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідно до якої ОСОБА_2 перетнув україно-російський кордон 09.03.2014р. та назад не повертався.

Відповідно до телеграми, що міститься в матеріалах кримінального провадження, свідок ОСОБА_2 повідомив, що знаходиться на роботі в мисливському господарстві “Легіон” в с. Оленіно Тверської області РФ та, крім того, зареєстрований у м. Москва і найближчим часом не приїде в Україну.

Таким чином, свідок обвинувачення ОСОБА_2 знаходиться на території Російської Федерації.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК).

Відхилення клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, витребування і дослідження доказів для підтвердження або спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, згідно з ч. 1 ст. 410 КПК України визнається неповним судовим розглядом та є підставою для скасування або зміни судового рішення в апеляційній інстанції.

Відповідно до ст. 327 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок, суд вживає заходів для його прибуття та сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки шляхом здійснення судового виклику.

14.08.2014р., на адресу, яка повідомлена свідком ОСОБА_2 , йому направлений судовий виклик у судове засідання на 03.09.2014р. Однак, свідок до суду не прибув, а в матеріалах справи відсутні докази щодо вручення/невручення йому судового виклику.

Відповідно до міжнародного законодавства, зокрема ст. 6 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р., Договірні Сторони надають одна одній правову допомогу шляхом виконання процесуальних та інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КПК України суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 551 КПК України суд надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює.

Враховуючи те, що міжнародна правова допомога у кримінальному провадженні є основним механізмом збирання та перевірки доказів за межами України та у зв`язку з неможливістю одержання їх при проведенні процесуальних дій на території України, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення до компетентного органу іноземної держави з відповідним запитом про міжнародну правову допомогу, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

З метою забезпечення права обвинуваченого на допит свідка обвинувачення, суд надасть ОСОБА_1 . час та можливість надати свій перелік питань для свідка ОСОБА_2 .

Крім того, прокурор Нараган Р.В. заявив клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження протоколу про надання доступу до додаткових матеріалів досудового розслідування, клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій від 11.09.2013р., постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 11.09.2013р., доручення про проведення негласних слідчих дій від 11.09.2013р., протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 13.09.2013р.

В обґрунтування клопотання, вказує на те, що ці матеріали були під грифом секретності “таємно” і під час судового розгляду розсекречені, відповідно до ч. 11 ст. 290 КПК України є додатковими матеріалами, що отримані до судового розгляду.

Захисник Гриб Ю.П. проти клопотання прокурора заперечив, посилаючись на те, що під час досудового розслідування йому вказані матеріали не відкривалися, про їх існування не повідомлялося, а під час судового розгляду він не бажає знайомитись з додатковими матеріалами.

Захисник Каспрів Р.І. проти клопотання прокурора заперечив, посилаючись на те, що в порушення вимог ст. 290 КПК України йому не повідомляли про відкриття матеріалів, під час судового розгляду він не бажає знайомитись з матеріалами.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти клопотання заперечив, погодившись з позицією захисників.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши клопотання, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні.

Відповідно до ч. 11 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

Відповідно до п. 1.9 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України  від 16.11.2012 р. № 114/1042/516/1199/936/1687/5, (далі – Інструкція) процесуальними документами щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій є постанови, клопотання, доручення, протоколи уповноваженого співробітника (працівника) оперативного підрозділу, слідчого, прокурора, а також ухвали слідчого судді.

Розділом V Інструкції визначений порядок засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно з п. 5.27 Інструкції після розсекречення зазначених матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймається рішення про їх зняття з обліку в режимно-секретному органі та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Відповідно до Закону України “Про державну таємницю” розсекречування матеріальних носіїв секретної інформації - зняття в установленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом скасування раніше наданого грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації.

Надані суду матеріали під час досудового розслідування містили гриф секретності “таємно” і лише під час судового розгляду гриф секретності скасований, що підтверджується відміткою на вказаних документах (акт скасування грифів секретності №4 від 03.07.2014р.)

Крім того, надані прокурором матеріали містять реквізити, передбачені п. 5.3 Інструкції, в тому числі відповідний пункт Розгорнутого переліку відомостей, що становлять державну таємницю.

Таким чином, під час досудового розслідування прокурор не надав стороні захисту доступ до вказаних матеріалів з причин їх засекречення (обмеження на доступ та існування спеціального порядку допуску та доступу громадян до державної таємниці).

Після розсекречення, під час судового розгляду прокурор надав стороні захисту доступ до додаткових матеріалів досудового розслідування, однак сторона захисту відмовилася знайомитися з матеріалами, що підтверджується протоколом про надання доступу до додаткових матеріалів досудового розслідування та поясненнями обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, до матеріалів кримінального провадження слід долучити додаткові матеріали, які отримані стороною обвинувачення до судового розгляду.

При цьому, суд забезпечить учасникам судового провадження можливість ознайомитися з даними матеріалами, якщо вони про це заявлять клопотання.

Захисник Гриб Ю.П. у судовому засіданні оголосив письмове клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , яке останній підтвердив, про визнання документів, долучених до матеріалів кримінального провадження стороною захисту, речовими доказами.

Посилається на те, що адвокатський запит, супровідний лист, акт встановлення факту знаходження рапорту ОСОБА_1 від 11.09.2013р. та вилучення даного рапорту від 31.10.2013р.; рапорт Гулька О.О. від 11.09.2013р.; рапорт Гулька ОСОБА_3 О. від 30.10.2013р., витяги з наказів за №192 та №170, скарга до СБУ та прокуратури Хмельницької області, що містяться в матеріалах кримінального провадження не були визнані слідчим як речові докази та спростовують звинувачення, що позбавляє його можливості посилатись на вказані документи як докази захисту.

Захисник Каспрів Р.І. клопотання підзахисного підтримав з тих же підстав.

Прокурор Нараган Р.В. проти клопотання захисту заперечив, посилаючись на те, що докази, зібрані та надані стороною захисту є неналежними та недопустимими.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши клопотання, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно з ч. 2 ст. 98 КПК України документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

У матеріалах кримінального провадження містяться оригінали адвокатського запиту, супровідного листа, акту встановлення факту знаходження рапорту Гулька О ОСОБА_4 від 11.09.2013р. та вилучення даного рапорту від 31.10.2013р.; рапорт Гулька О.О. від 11.09.2013р.; рапорт ОСОБА_1 від 30.10.2013р., витяги з наказів за №192 та №170, скарга ОСОБА_1 до СБУ та прокуратури Хмельницької області, що за своїми ознаками не підпадають під визначення речового доказу.

Враховуючи викладене, а також те, що вирішення питання щодо визнання речових доказів знаходиться поза компетенцією суду, є непритаманною йому функцією, суд дійшов висновку, що клопотання сторони захисту не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 42, 98, 99, 290, 327, 350, 371-372, 551, 552 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Звернутися до компетентного суду Російської Федерації через уповноважений (центральний) орган України із запитом про міжнародну правову допомогу, а саме про допит свідка обвинувачення ОСОБА_2 .

У строк до 22 вересня 2014 року надати можливість стороні захисту подати до суду перелік питань, які слід поставити свідку ОСОБА_2 .

Долучити до матеріалів кримінального провадження протокол про надання доступу до додаткових матеріалів досудового розслідування, клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій від 11.09.2013р., постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 11.09.2013р., доручення про проведення негласних слідчих дій від 11.09.2013р., протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 13.09.2013р.

Роз`яснити стороні захисту право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Відмовити обвинуваченому ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про визнання речових доказів.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя                                                А.Ю. Цідик