Копія
Справа 2"А" - 56 - 2007 року
ПОСТАНОВА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:
головуючого - судді Коваля А.Б. при секретарі Сироті О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2309 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню невиплаченої частини щомісячної надбавки за безперервну військову службу та компенсації за порушення термінів її виплати, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 з вернувся до суду з позовом про те, що згідно ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 грудня 2006 року по справі № 2"а"-200-2006 р. повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А-2309 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню невиплаченої частини щомісячної надбавки за безперервну військову службу та компенсації за порушення термінів їх виплати, оскільки дана справа не підсудна Уманському міськрайонному суду. Дана обставина спонукала його до виконання вищевказаної ухвали суду та повторного звернення з позовною заявою за підсудністю з тими самими вимогами, відповідно до п. 6 ст. 108 КАСу.
Він, прапорщик ОСОБА_1, проходив дійсну військову службу у військовій частині А-3081 (м. Умань), яка була повністю розформована згідно Директиви Міністра оборони України від 30.12.2005 року № 322/1/024 до 31 жовтня 2006 року. Правонаступником згідно даної Директиви визначено військову частину А-2309 (м. Біла Церква Київської області). Грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось йому фінансовою частиною військової частини А-3081.
У відповідності з пунктом 1 Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389/2003 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" була надано право Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України, які мають високі результати у службовій діяльності, щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні Державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10 %; понад 10 років - до 30 %; понад 15 років - до 50 %; понад 20 років - до 70 %; понад 25 років - до 90 %.
Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначається Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України. На виконання Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389/2003, наказу Міністра оборони України від
26.05.2003 року „Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.2003 року за № 411/7732) особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), а також особам рядового, сержантського (старшинського) складу, які проходять військову службу за контрактом і які мають високі результати в службовій діяльності, виплачується щомісячна надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби у таких розмірах: понад 5 років - до 10 %; понад 10 років - до 30 %; понад 15 років - до 50 %; понад 20 років - до 70 %; понад 25 років - до 90 %.
На момент введення надбавки його вислуга років у календарному обчисленні складала понад 25 років, що підтверджується відомостями з послужного списку.
У відповідності до вказаного Указу Президента України надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України повинна була виплачуватися йому: з 01.05.2003 року - в розмірі 90 % від грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, класної кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
З метою економії коштів вказана надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України безпідставно не виплачувалась в повному обсязі, за винятком листопада та грудня 2003 року, та продовжувалась виплачуватись у заниженому розмірі до січня 2006 року.
Згідно з наказом Міністра оборони України від 30.07.2004 року № 308 щомісячна надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України в повному розмірі виплачувалась тільки військовослужбовцям структурних підрозділів центрального апарату Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та їх функціональних органів військового управління, що утримуються на окремих штатах.
Згідно з телеграмою директора Департаменту фінансів МО України від
07.10.2004 року № 220/2098 щомісячна надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України в повному розмірі виплачувалась тільки військовослужбовцям, які мають вислугу понад 5 років, понад 10 років, а військовослужбовцям, які мають вислугу понад 15, 20 і 25 років - в зниженому розмірі.
Дані обставини суперечать вимогам статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Крім того, стаття 22 Конституції України проголошує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпним, а також, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Стаття 55 Конституції України гарантує, що „Права і свободи людини і громадянина захищаються судом".
Згідно зі статтею 2 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до вимог статті 9 Закону України „Паро соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" Держава гарантує матеріальне та інше забезпечення військовослужбовцям у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Крім того, в статті 9 Конституції України визначено, що органи державної влади місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в
межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а статтею 58 Конституції України передбачено, що „Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи".
Беручи до уваги вищевикладене, вважає, що командування військової частини А-3081 щодо невиплати йому в повному обсязі щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України порушило його законні права та інтереси.
Згідно з наведеними розрахунками заборгованість по грошовому забезпеченню в період з 01.05.2003 року по 30.04.2005 року склала 8184 грн. 45 коп.
Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 „Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" на розраховану суму заборгованості повинна виплачуватись компенсація. Згідно з розрахунком, компенсація за несвоєчасну виплату грошового забезпечення складає 2053 грн. 24 коп.
Сумарна заборгованість складає 10237 грн. 69 коп.
Справи з аналогічним предметом спору розглядались в інших судах України. Згідно прийнятих судових рішень та постанов позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Просить суд вказані судові рішення та постанови врахувати при розгляді даної справи.
Просить стягнути з військової частини А-2309 на його користь заборгованість по грошовому забезпеченню, яка утворилась внаслідок недоплати надбавки за безперервну службу у розмірі 8184 грн. 45 коп. Стягнути з військової частини А-2309 на його користь компенсацію у розмірі 2053 грн. 24 коп. згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 „Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати".
Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному об'ємі. Просить суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість по виплаті грошового забезпечення, яка виникла внаслідок недоплати відповідачем щомісячної надбавки за безперервну службу у Збройних Силах України, що входить до грошового забезпечення військовослужбовця та компенсацію за несвоєчасну виплату грошового забезпечення.
Представник позивача в судовому засіданні просив позов задоволити, поскільки на його думку невиплата військовою частиною грошового забезпечення та компенсації порушує конституційні права позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши до суду письмову заяву про слухання справи у його відсутність, позов не визнає, в наданих до суду письмових запереченнях вказав, що виплата щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України військовою частиною А-2309 здійснювалася виключно на підставі Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003, який визначає, що право встановлення військовослужбовцям надбавок за безперервну військову службу надається Міністру оборони України. Наказ Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 149 чітко визначає, що особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), а також особам рядового, сержантського (старшинського) складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачується щомісячна надбавка за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби у таких розмірах: понад 5 років - до 10%; понад 10 років - до 30 %; понад 15 років - до 50 %; понад 20 років - до 70 %; понад 25 років - до 90 %. Звертає увагу на тлумачення „до" 10%, 30%, 50%, 70%, 90%.
Виплата надбавки здійснювалась в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого у кошторисі військової частини А-2309.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що працювала у військовій частині начальником фінансово-економічної служби з 2001 року по жовтень
2006 року. З вищестоящих органів надходили розпорядження і вказівки щодо виплати надбавок. Спочатку був наказ, в якому вказувались надбавки в повному обсязі. Потім надійшли розпорядження і вказівки про зменшення розміру надбавок, що обґрунтовувалось недостатністю коштів. Ці виплати проводилися з фонду грошового забезпечення. Скільки коштів військовою частиною по кошторису замовлялось, стільки і надходило. ОСОБА_1 згідно вказівок і розпоряджень вищестоящих органів вона не могла виплатити надбавку. Виплата надбавок проводилася не в максимальному обсязі, що на її думку є неправомірним. Надбавка нараховувалась кожного місяця, кошторис замовлявся також щомісячно. Матеріальної допомоги на оздоровлення також не виплачувалося. Компенсація не виплачувалася в зв'язку з тим, що строки виплати надбавок не порушувалися.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що проходячи службу в Збройних Силах України також не отримував надбавку в повному об'ємі, лише в листопаді та грудні 2003 року надбавку було отримано повністю.
Суд, вислухавши позивача, представника позивача та дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов не підлягає до задоволення.
Позивач проходив службу і перебував на грошовому утриманні в військовій частині А-3024 і його стаж військової служби на момент звільнення становив більше 25 років і він отримував надбавку до грошового забезпечення за безперервну військову службу.
Указом № 389/2003 р. від 05 травня 2003 року Президент України надав право Міністру оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби в розмірах від 10 до 90 відсотків та визначити порядок і умови їх виплати.
На виконання вказаного вище Указу Міністерством оборони України був виданий наказ № 149 від 26 травня 2003 року, яким затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України та визначено, що розмір цієї надбавки встановлюється щорічно, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Судом достовірно встановлено, що розмір виплати надбавок встановлювався Міністерством оборони України в межах його повноважень та фонду грошового забезпечення, затверджено у кошторисах військових частин. Статтею 1 Указу Президента України № 389/2003 від 05 травня 2003 року встановлено, що вказані надбавки до щомісячного грошового забезпечення встановлюються в розмірах залежно від стажу служби, що відповідно не перевищують до 10%, 30%, 50%, 70% та 90%. При цьому в Указі Президента України зазначена лише вища межа розміру надбавок, а нижча межа не встановлена, що дозволяло Міністру оборони в межах своїх повноважень визначати виплату вказаних надбавок в рамках фонду грошового забезпечення.
За вказаних обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову поскільки не встановлено порушення прав позивача за захистом яких спрямоване звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 70, 77, 79, 138, 158, 160, 163 КАС України, Указом Президента від 05 травня 2003 року № 389/2003 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А-2309 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню невиплаченої частини
щомісячної надбавки за безперервну військову службу та компенсації за порушення термінів її виплати відмовити.
На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя