Справа № 2-3998/06

2006 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

27 липня 2006 р.        м.        Білгород - Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - одноособово судді Ступакової І.Г.

при секретарі Калініної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договору купівлі - продажу дійсним і визнання права власності на відчужуване майно за договором, вказуючи, що укладений 02 червня 2006 року між ним і відповідачами договір не був нотаріально засвідчений, хоча всі умови угоди з обох сторін були виконані повністю, наслідком не завірення нотаріально договору стала його недійсність, що спричинило порушенню його майнових прав, в зв`язку з чим позивач звертається до суду.

В судове засідання з`явилась лише ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та від імені ОСОБА_3 за дорученням від 01.06.2006 року, яка з позовом погодилась, заперечень проти позову не має, пояснивши, що в дійсності договір укладений між ними та позивачем не був нотаріально засвідчений.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 02 червня 2006 року між позивачем і відповідачами був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, згідно якого відповідачі продали, а позивач купив житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 0,1037 га АДРЕСА_2 , надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за які позивачем була цілком здійснена оплата, що підтверджується п. 2.2 вищевказаного договору (а.с. 31 -32). Відповідачі продали приналежний житловий будинок на підставі договору дарування від 01.08.2003 року серії ВАМ № 756752, згідно якого вони являлись власниками спірного житлового будинку в рівних частках та земельну ділянку - договору дарування земельної ділянки серії ВАМ № 756750 від 01.10.2003 року (державний акт на право приватної власності на землю 11-ОД № 030997 (а.с.9,11, 29).

Внаслідок того, що угода була укладена з порушенням ст.ст. 209. 657 ЦК України, а саме: не була нотаріально засвідчена, даний факт став перешкодою позивачу в оформленні його майнових прав, хоча сторонами були виконані усі істотні умови угоди щодо передачі та прийняття спірного майна, за яке був здійснений повний розрахунок.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності зі ст. 220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Після укладення договору позивачем був повністю прийнятий у своє володіння та розпорядження житловий будинок, який розташований на земельній ділянці, що являється складовою права власності на яке позивач мають право як суб`єкти права приватної власності відповідно до ст. ст. 317,318, 325 ЦК України.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майно, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

У відповідності зі ст. 12 п.2 Закону України «Про власність» громадянин набуває право власності на майно отримане в наслідок укладення інших договорів, не заборонених законом.

Враховуючи вищевикладене, а також, що сторонами були виконані усі істотні умови угоди, про які сторонами не заперечуються, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 02.06.2006 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , визнавши за останньою права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 0,1037 АДРЕСА_2 обгрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 209,220 ч. 2, 657 ЦК Україна, ст. 12 п.2 Закону України «Про власність», ст. ст. 10, 11,130, 174 209, 213, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 02.06.2006 року між ОСОБА_2 . ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 купив житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 0,1037 АДРЕСА_2 - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку розміром 0,1037 га, розташовану по АДРЕСА_2 , надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20- днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: