ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа №2а-0770/252/12

адміністративне провадження №К/9901/32606/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок МС» до Хустського державного підприємства технічної інвентаризації, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання дій протиправними за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок МС» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у складі колегії суддів Кузьмича С.М., Гулида Р.М., Улицького В.З.,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок МС» (далі - позивач, ТОВ «Ринок МС») звернулося до Хустського державного підприємства технічної інвентаризації (далі - відповідач, Хустське ДПТІ), третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - третя особа, ФОП « ОСОБА_1 »), у якому просив зобов`язати Хустське державне підприємство технічної інвентаризації зареєструвати право власності ТОВ «Ринок МС» на об`єкти нерухомості, розташовані у м. Хуст, вул. Майдан Незалежності, 21, а саме:

- будівлю секції м`ясо, молоко за адресою: АДРЕСА_2 , номер в РПВН 32793926, до якої відносяться надвірні будівлі і споруди - № 1 водопровід, № 2 каналізація, № 3 каналізаційні колодязі, № 4 гідранти, та яка розташована на земельній ділянці площею 0,3017 га, кадастровий номер 2110800000:01:002:0093.

- будівлю продовольчого магазину (позиція 3) за адресою: АДРЕСА_2 , номер в РПВН 32793656, яка розташована на земельній ділянці площею 0,3017 га, кадастровий номер 2110800000:01:002:0093.

- будівлю каси ринку за адресою: АДРЕСА_2 , номер в РПВН 32793955, яка розташована на земельній ділянці площею 0,3017 га кадастровий номер 2110800000:01:002:0093;

- 70/100 частин будівлі продовольчого магазину (позиція 2) за адресою: АДРЕСА_2 , номер в РПВН 32793518, яка розташована на земельній ділянці площею 0,0115 га, кадастровий номер2110800000:01:002:0094;

- будівлю камери схову за адресою: АДРЕСА_2 , номер в РПВН 32793328, яка розташована на земельній ділянці площею 0,0351 га, кадастровий номер 2110800000:01:002:0092;

- будівлю магазину квітів за адресою: АДРЕСА_2 , номер РПВН 32793718, яка розташована на земельній ділянці площею 0,3017 га, кадастровий номер 2110800000:01:002:0093;

- будівлю критого ринку за адресою: АДРЕСА_2 , Закарпатської області , номер в РПВН 32793808, яка розташована на земельній ділянці площею 0,3017 га, кадастровий номер 2110800000:01:002:0093;

- електричну лінію від трансформатора № 280 по вул. Пушкіна, 4 (двір профтехучилища) до електрощита ринку по АДРЕСА_2 яка складається з електричних стовпів в кількості 7 одиниць та електричного кабелю СІП 4х50 протяжністю 400 метрів.

- благоустрій території ринку з бетонним покриттям, загальною площею 1 359 кв. метрів;

- металеві торгівельні павільйони в кількості 123 одиниці, з яких 100 павільйонів розміщені на фундаменті критого ринку, інші 23 - на благоустрії ринку;

- бетонні фонтани з питною водою в кількості 2 одиниць;

- металеві торгівельні місця під загальним дахом в кількості 100 одиниць;

- бетонний фундамент, на якому розташований металевий павільйон медпункту та гучномовця, які розташовані на земельній ділянці площею 0,3482 га;

- будівлю туалету.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що набуття права власності позивачем на нерухоме майно, що розташоване по АДРЕСА_2 , здійснено у відповідності до вимог чинного законодавств, а тому є підстави для зобов`язання ДПТІ зареєструвати право власності на це майно за позивачем.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок МС» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 вересня 2016 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року, оскільки суд апеляційної інстанції не встановив, які саме права апелянта порушив відповідач, приймаючи оскаржене рішення про відмову у здійсненні державної реєстрації права власності.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу ФОП « ОСОБА_1.» задоволено, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок МС» відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що, приймаючи рішення про відмову в державній реєстрації прав, посадова особа ДПТІ діяла правомірно, оскільки директором ТОВ "Ринок МС" не було подано документів, що посвідчують право на земельну ділянку; не подано дозволу на виконання будівельних робіт або ж затвердженої проектної документації на будівництво об`єкта містобудування з копією документа, що відповідно до законодавства засвідчує факт повідомлення заявником інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про початок виконання будівельних робіт, або повідомлення про проведені зміни, оскільки реєстрації підлягали об`єкти незавершеного будівництва; не подано свідоцтва про право власності ТОВ "Ринок МС" на нерухоме майно, яке передано засновником ТОВ "Ринок МС" до статутного фонду останнього, реєстрацію прав власності за товариством яке засновник просив провести.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок МС" звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 10 січня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 2а-0770/252/12, витребувано матеріали справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 2а-0770/252/12 та запропоновано сторонам надати відзиви на касаційну скаргу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Ринок МС» створено згідно рішення засновника ОСОБА_9 № 1 від 14 листопада 2011 року, статутний капітал якого згідно цього рішення становить 1 476 252,00 грн; до моменту державної реєстрації засновником здійснено внесок до статутного капіталу шляхом передачі майна, яке розташоване у АДРЕСА_2, яке належить засновнику на праві приватної власності, що підтверджується договорами купівлі-продажу та витягами з Державного реєстру правочинів, частина якого незавершена будівництвом.

Статутом ТОВ також передбачено, що статутний капітал товариства у розмірі 1476252 гривень складається із майна, яке розташоване у м. Хуст, вул. Майдан Незалежності, 21 та визначено його перелік.

Надалі засновник ТОВ "Ринок МС" 18 листопада 2011 року, згідно нотаріально посвідченого акта оцінки та прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Ринок МС" здійснив його передачу.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 січня 2012 року директором ТОВ "Ринок МС" подано до ДПТІ заяву про державну реєстрацію прав власності щодо вищезгаданих об`єктів нерухомості, до якої долучено акт оцінки та приймання-передачі майна від 18 листопада 2011 року, Статут ТОВ "Ринок МС" та копію протоколу № 4 від 12 грудня 2011 року.

20 січня 2012 року заступником директора ДПТІ прийнято рішення № 19 про відмову в державній реєстрації прав з підстав, що відповідно до пунктів 3.4 та 3.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (далі - Положення), подані документи не відповідають вимогам Положення, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам закону.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що під час здійснення реєстрації права власності та відмови у здійсненні реєстрації цього права, які були предметом судового розгляду у даній справі, жодних прав ФОП ОСОБА_1 . не порушувалось, а тому права на оскарження вона не мала. Також зазначає, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

13 лютого 2017 року від ФОП ОСОБА_1 надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначається, що жодних доказів, які б підтверджували те, що на момент звернення до відповідача про реєстрацію права власності, у позивача були документи, які посвідчують право на земельну ділянку, судам попередніх інстанцій не надано, про їхнє існування не повідомлено. Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим; просить залишити його у силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

12 серпня 2019 року, на виконання вимог ухвали Верховного Суду про прийняття справи до провадження, від ФОП ОСОБА_1 . подано заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошується на її необґрунтованості та відсутності підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

У цій справі спірні правовідносини виникли стосовно правомірності дій державного реєстратора, що пов`язані з відмовою в державній реєстрації права власності з підстав, що подані документи не відповідають вимогам Положення, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам закону. Разом з тим, з висловлених скаржником у ході розгляду справи мотивів оскарження вбачається, що він звернувся до відповідача з метою захисту свого права власності на майно.

Відносини, пов`язані із захистом права власності на об`єкт нерухомого майна суб`єктів господарської діяльності, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли між ТОВ «Ринок МС» та ФОП ОСОБА_1 стосовно права власності на об`єкти нерухомості. Відтак, цей спір, безпосередньо, не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір щодо правомірності дій державного реєстратора, які пов`язані відмовою у проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 1 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 1 ГК України господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частин першої та другої статті 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Важливо, що на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанції у цій справі, Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 09 вересня 2008 року у справі № 21-1883во07, від 02 березня 2010 року у справі № 3-472к10, від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2298/15 та від 24 січня 2017 року у справі № 815/6165/14, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з аналогічним предметом позову міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 809/973/14, від 13 листопада 2018 року у справі № 809/649/14, від 21 листопада 2018 року у справі № 804/3086/16.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов`язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.

Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.

Зокрема, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів ОСОБА_8 (Нідерланди), ОСОБА_9 (Швейцарія), ОСОБА_8 ( Сполучене Королівство ), ОСОБА_10 (Фінляндія); п. 44-50).

Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, § 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок МС» підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки спір у цій справі має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок МС» задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок МС» до Хустського державного підприємства технічної інвентаризації, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання дій протиправними закрити.

Роз`яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко