Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 717/2288/13-ц

провадження № 61-34632св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (стягувач) - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2017 року у складі судді Туржанського В. В. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Владичана М. І., Міцнея В. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду зі скаргою на постанови державного виконавця Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі - Кельменецького РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області) про повернення виконавчого документа.

Вимоги скарги мотивовано тим, що старшим державним виконавцем Кельменецького РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій областіНедельською Л. Б. при винесенні постанови від 27 червня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 51912184 порушено норми матеріального права.

ПАТ «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» просило визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Кельменецького РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій областіНедельської Л. Б. за виконавчим провадженням № 51912184 при винесенні постанови від 27 червня 2017 рокупро повернення виконавчого документа стягувачу, скасувати постанову старшого державного виконавця Кельменецького РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Недельської Л. Б. від 27 червня 2017 року у виконавчому провадженні № 51912184 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2017 року у задоволенні скарги ПАТ «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» відмовлено.

Ухвалу суду мотивовано тим, що державний виконавець здійснив необхідні дії та встановив, що у боржника відсутнє будь-яке майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості. Судом не встановлено порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» та прав заявника.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» залишено без задоволення.

Ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2017 року залишено без змін.

Ухвалу суду мотивовано тим, що при розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтував висновки, викладені в ухвалі, дотримався норм процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк»просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нову ухвалу про задоволення вимог скарги, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що державний виконавець порушив вимоги статей 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не здійснив усі необхідні заходи для належного виконання судового рішення.

Державний виконавець проігнорував вимоги Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, оскільки вчинені ним дії не є достатніми та ефективними для забезпечення інтересів стягувача під час виконання виконавчого листа Кельменецького районного суду Чернівецької області від 04 грудня 2013 року № 717/2288/13-ц.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» на ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2017 року і витребувано із Кельменецького районного суду Чернівецької області цивільну справу № 717/2288/13-ц.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року цивільну справу № 717/2288/13-ц передано до Верховного Суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року справу за скаргою ПАТ «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк»на постанову державного виконавця Кельменецького РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області про повернення виконавчого документа призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що згідно з рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 04 грудня 2013 року у цивільній справі № 717/2288/13-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 130 012,26 грн.

08 січня 2014 року на підставі рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 04 грудня 2013 року було видано виконавчий лист.

11 серпня 2016 року державним виконавцем Кельменецького РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області відкрито виконавче провадження ВП № 51912184 з примусового виконання виконавчого листа Кельменецького районного суду Чернівецької області від 04 грудня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості у розмірі 130 012,26 грн.

Встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про боржника ОСОБА_1 відсутні.

За адресою реєстрації місця проживання боржника в с. Грушівці Кельменецького району Чернівецької області боржник не проживає, майно, на яке можливо було б звернути стягнення для подальшої реалізації, у боржника не виявлено, про що складено акти державного виконавця від 08 червня та 22 червня 2017 року.

Враховуючи відповіді управління АТ «Ощадбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ КБ «ПриватБанк», відкритих рахунків, на які можливо було б накласти арешт, у боржника немає.

Відповідно до відповіді Державної податкової служби України від 28 березня 2017 року № 1024753469 про джерела отримання доходів боржників -фізичних осіб та номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками-юридичними особами та/або фізичними особами -підприємцями, інформація стосовно ОСОБА_1 відсутня.

Згідно з відповіддю з Пенсійного фонду України від 27 березня 2017 року № 1024648486 про осіб - боржників, які отримують пенсію, та осіб - боржників, які працюють за трудовими цивільно-правовими договорами, відомості про боржника ОСОБА_1 відсутні.

31 серпня 2016 року старшим державним виконавцем Кельменецького РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідну заборону було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

21 березня 2017 року ОСОБА_1 частково сплатила на депозитний рахунок державної виконавчої служби заборгованість у розмірі 1 000 грн, з яких стягувачу в рахунок погашення заборгованості перераховано 801,35 грн.

09 травня 2017 року старшим державним виконавцем повторно направлено запити в Кельменецьку селищну раду, регіональний сервісний центр у Чернівецькій області, а також в АТ «Ощадбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ КБ «ПриватБанк» для виявлення майна боржника.

20 червня 2017 року державним виконавцем Кельменецького РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області у присутності ОСОБА_1 перевірено її майновий стан за місцем проживання по АДРЕСА_1 і встановлено, що майно, на яке може бути звернено стягнення, у боржника відсутнє, про що складено акт від 20 червня 2017 року.

27 червня 2017 року старшим державним виконавцем Кельменецького РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Недельською Л. Б. винесено на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, та безрезультатністю здійснених заходів щодо його розшуку (а. с. 4).

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у статті 14 ЦПК України 2014 року: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Відповідно до статті 383 ЦПК України 2004 року, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України «Про виконавче провадження»), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України 2004 року).

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК України 2004 року, за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Нормою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що державним виконавцем здійснено всі необхідні дії та встановлено, що у боржника відсутнє будь-яке майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, а тому судом не встановлено порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» і прав заявника.

При цьому судами попередніх інстанцій відповідно до зроблених державним виконавцем запитів до відповідних установ враховано, що майна та коштів, на яке може бути звернено стягнення, у боржника не виявлено.

Проте колегія суддів з такими висновками судів не може погодитися з огляду на таке.

Під час проведення виконавчих дій державним виконавцем було накладено арешт на все майно, яке зареєстроване за боржником, здійснено виходи за адресою реєстрації місця проживання боржника в с. Грушівці Кельменецького району Чернівецької області. Також були надіслані запити щодо наявності у боржника рухомого майна та рахунків у АТ «Ощадбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ КБ «ПриватБанк».

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував у повній мірі вимоги статей 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження», не встановив та належним чином не перевірив доводів ПАТ «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» щодо недотримання державним виконавцем норм чинного законодавства, а саме: чи направляв державний виконавець запити до відповідних органів про надання інформації про перебування боржника у шлюбі, про реєстрацію боржника як засновника будь-якої установи, підприємства, організації; чи звертався державний виконавець до інших банківських та фінансових установ про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника; чи звертався державний виконавець до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України.

Відповідно до частини восьмої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше, ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Суд апеляційної інстанції також належним чином не перевірив, чи проводив державний виконавець зазначені перевірки з періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Усунути зазначені недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України, неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін і надані на їх підтвердження докази, ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно перевірити аргументи ПАТ «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» щодо недодержання державним виконавцем положень статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» і частини восьмої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» щодо направлення повторних запитів до уповноважених держаних органів і банківських установ про надання інформації щодо наявності у боржника майна та грошових коштів на банківських рахунках, унаслідок чого рішення про стягнення боргу залишилося невиконаним.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк