Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 554/10593/16-ц

провадження № 61-29643св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2017 року в складі судді Січиокно Т. О. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2017 року в складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Бондаревської С. М., Чумак О. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, збитків у зв`язку з втратою депозиту та трьох процентів річних.

Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2013 року він надав у позику відповідачу 8 230,00 доларів США на строк до 31 грудня 2013 року, про що написано боргову розписку. Борг відповідач повернула частково, а саме

21 грудня 2014 року - 730,00 доларів США; 28 травня 2015 року -

1 000,00 доларів США; 08 листопада 2015 року - 500,00 доларів США; 14 лютого 2016 року - 1 000,00 доларів США; 24 серпня 2016 року - 50,00 доларів США,

28 серпня 2016 року - 500,00 доларів США, 16 жовтня 2016 року -

1 450,00 доларів США, 09 грудня 2016 року - 2 000,00 доларів США.

На час подачі позову до суду залишок боргу склав 1 000,00 доларів США. На вимогу позивача повернути боргові кошти відповідач відповіла відмовою. Він не отримав відсотків від суми позики в розмірі облікової ставки НБУ, якби позичені ним гроші знаходилися на депозиті у банку.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3 574,00 доларів США, що еквівалентно 94 352,76 грн, а саме:

1 000,00 доларів США - суму основного боргу, що еквівалентно 26 396,00 грн;

1 980,37 доларів США - збитки у розмірі втрати депозиту банку, що еквівалентно 52 273,84 грн; 594,14 доларів США - 3 % річних у розмірі, що еквівалентно

15 682,91 грн.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2017 року (з урахуванням ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18 липня

2017 року про виправлення описки), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2017 року, позову ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних за договором позики від 12 грудня 2013 року за період з 01 січня 2014 року по 26 листопада 2016 року у розмірі 89,18 доларів США.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач взяті на себе зобов`язання виконала, проте з простроченням строку повернення суми заборгованості, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 3 % річних за договором позики від 12 грудня 2013 року. Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування збитків у вигляді неотримання відсотків від суми депозитного вкладу, які позивач міг би отримати як дохід, суди виходили із того, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із укладенням договору позики грошових коштів, а тому таку вимогу вважав безпідставною, оскільки позивач на власний розсуд розпорядився належними йому коштами, уклавши з відповідачем договір позики.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухвалені оскаржуваних рішень судами не було застосовано вимоги статті 545 ЦК України, якою передбачено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або у повному обсязі, а підтвердженням виконання свого обов`язку боржником буде наявність боргового документа у боржника, або наявність у боржника розписки наданої кредитором із зазначенням неможливості повернення боргового документа. Суд не роз`яснив позивачу його право заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, та не пропонував скористатися цим правом.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що згідно з борговою розпискою від 12 грудня 2013 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 8 230,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення коштів 31 грудня 2013 року.

Встановлено, що ОСОБА_2 поверталися кошти: 21 грудня 2014 року - 730,00 доларів США; 28 травня 2015 року - 1 000,00 доларів США; 08 листопада 2015 року - 500,00 доларів США; 14 лютого 2016 року - 1 000,00 доларів США; 24 серпня 2016 року - 50,00 доларів США, 28 серпня 2016 року - 500,00 доларів США, 16 жовтня 2016 року - 1 450,00 доларів США, 09 грудня 2016 року - 2 000,00 доларів США.

Як доказ повернення позивачу суми заборгованості у розмірі 1 000,00 доларів США, відповідач надала розписку, датовану 26 листопада 2016 року, згідно з якою ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 у рахунок боргу 1 000,00 доларів США, однак, у судовому засіданні він заперечив факт отримання цієї суми від

ОСОБА_2 , заперечивши проти призначення та проведення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно із частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, встановивши, що відповідач взяті на себе зобов`язання виконала, проте з простроченням строку повернення суми заборгованості, на підставі чого дійшов правильного висновку простягнення 3 % річних за договором позики від 12 грудня 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування збитків у вигляді неотримання відсотків від суми депозитного вкладу, які позивач міг би отримати як дохід, суди правильно виходили із того, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із укладенням договору позики грошових коштів, а тому таку вимогу обґрунтовано вважали безпідставною, оскільки позивач на власний розсуд розпорядився належними йому коштами, уклавши з відповідачем договір позики.

Доводи касаційної скарги про те, що суд не роз`яснив позивачу його право заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, та не пропонував скористатися цим правом, є необґрунтованими, оскільки ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2017 року вирішувалось клопотання представника позивача ОСОБА_3 про призначення експертизи, проте у судовому засіданні позивач проти проведення експертизи заперечував, у результаті чого, суд керуючись вимогами статей 142-144 ЦПК України 2004 року, відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська