Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 301/1752/15-ц

провадження № 61-19732св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Іршавська районна спілка споживчих товариств, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року в складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Мацунича М. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Іршавської районної спілки споживчих товариств та ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення.

Позовна заява мотивована тим, що конференція, яка звільнила ОСОБА_1 з посади голови Іршавської районної спілки споживчих товариств й обрала нового голову ОСОБА_2 , пройшла за його відсутності, з прийнятим рішенням він не ознайомлений, копія рішення йому не направлялась.

Позивач просив визнати незаконним і скасувати рішення позачергової конференції споживчих товариств Іршавського району від 17 серпня 2015 року про обрання ОСОБА_2 головою правління Іршавської районної спілки споживчих товариств.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2016 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення позачергової конференції Іршавської районної спілки споживчих товариств від 17 серпня 2015 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при проведенні позачергової конференції і прийнятті нею рішення від 17 серпня 2015 року допущенні суттєві порушення статуту районної спілки споживчих товариств і вимог Закону України «Про споживчу кооперацію».

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року рішення Іршавського районного суду Закарпатської від 21 жовтня 2016 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач не обґрунтував, яким чином порушуються його цивільні права рішенням позачергової конференції споживчих товариств Іршавського району від 17 серпня 2015 року про обрання головою правління Іршавської районної спілки споживчих товариств ОСОБА_2 , який матеріально-правовий зв`язок з цим спором має, зокрема ОСОБА_2 як відповідач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд у суд апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 301/1752/15-ц, витребувано її з Іршавського районного суду Закарпатської області та касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 20 березня 2017 року про призначення справи до розгляду в апеляційному суді, разом із доданими до скарги матеріалами, повернуто заявнику.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

11 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що скликання конференції відбулось з порушенням статуту Іршавської райспоживспілки, сільські споживчі товариства не обирали та не направляли своїх представників на конференцію. Позивач як голова правління районного споживчого товариства не знав про скликання конференції.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали заперечення (відзиву) на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що першими зборами Іршавської районної спілки споживчих товариств п`ятого скликання (протокол від 28 листопада 2013 року) головою правління спілки обрано ОСОБА_1

Одним із рішень позачергової конференції Іршавської районної спілки споживчих товариств (протокол від 17 серпня 2015 року), яке є предметом спору, головою правління Іршавської районної спілки споживчих товариств призначено ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 42-48).

Відповідно до статуту Іршавської районної спілки споживчих товариств у редакції від 28 листопада 2013 року членами спілки є Білківське, В. Раковецьке, Довжанське , Дунковецьке, Загатське, Іршавське, Ільницьке, Кушницьке, Сілецьке споживчі товариства та споживче товариство «Спілка» Іршавського району. Вищим органом управління районної спілки споживчих товариств є конференція. Рішення конференції, що суперечать статуту районної спілки споживчих товариств або законодавству, можуть бути скасовані самою конференцією або за рішенням суду. На конференції ведеться протокол, рішення конференції приймаються у формі постанов.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживча кооперація в Україні - це добровільне об`єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об`єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Статтею 8 Закону України «Про споживчу кооперацію» передбачено, що споживчі товариства можуть на добровільних засадах об`єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України, і мають право вільного виходу з них.

Кооперативне об`єднання - спілка, ліга, асоціація, альянс та інші форми добровільного об`єднання кооперативів за видами діяльності чи територіальною ознакою з метою створення сприятливих умов для діяльності кооперативів, що входять до його складу, та їх членів (частина перша статті 30 Закону України «Про кооперацію»).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про кооперацію» кооперативне об`єднання діє на підставі статуту, який затверджується установчими зборами (конференцією, з`їздом) уповноважених представників кооперативів, кооперативних об`єднань.

Відповідно до статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, зазначав, що позивач не обґрунтував, яким чином порушуються його трудові права рішенням позачергової конференції споживчих товариств Іршавського району від 17 серпня 2015 року про обрання головою правління Іршавської районної спілки споживчих товариств ОСОБА_2 , і який матеріально- правовий зв`язок з цим спором має, зокрема ОСОБА_2 як відповідач.

З матеріалів справи відомо про виникнення між ОСОБА_1 і Іршавською районною спілкою споживчих товариств трудового спору, який є предметом іншого судового розгляду за позовом ОСОБА_1 до Іршавської районної спілки споживчих товариств про визнання незаконним звільнення з роботи та поновлення на посаді голови правління Іршавської районної спілки споживчих товариств (т. 2 а.с. 99).

Рішенням Іршавського районного суду від 15 вересня 2017 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 20 лютого 2018 року, у позові ОСОБА_1 до Іршавської районної спілки споживчих товариств про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди відмовлено (справа № 301/2683/16-ц).

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є засновником споживчого товариства чи учасником споживчої кооперації.

Як зазначає сам позивач в заявах, поданих суду, він звернувся не за захистом свого корпоративного права, а права на працю.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно вважав, що пред`явлений ОСОБА_1 позов до Іршавської районної спілки споживчих товариств та ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення позачергової конференції споживчих товариств Іршавського району від 17 серпня 2015 року про обрання голови правління Іршавської районної спілки споживчих товариств є безпідставним.

Суд касаційної інстанції вважає, що такі висновки відповідають та не суперечать обставинам справи, суд апеляційної інстанції правильно застосував закон, який регулює спірні правовідносини, тому підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська