УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД     ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22 –1434/ 2009 рік                                                              Головуючий в 1-й інстанції Алькова С.М.

Категорія 30                                                                                          Доповідач  -   Осіян О.М.  

 У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

        ”02” березня 2010 року.                                                    м. Дніпропетровськ.

Апеляційний  суд Дніпропетровської області   у складі:

           головуючого    судді -  Михайловської С.Ю.,

           суддів            -  Осіяна О.М., Дерев’янка  О.Г.,

                        при секретарі            - Кононенко І.О.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за  апеляційною ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області  від 23 жовтня 2009 року  за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області  від 23 жовтня 2009 року задоволено частково позов   ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

Стягнуто солідарно   із   ОСОБА_1   та ОСОБА_3   на   користь  ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди  8146, 26 гривень, на відшкодування моральної шкоди   2000 гривень, та судові  витрати  в  сумі  661,96  гривень. В задоволенні інших позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд не врахував обставини у справі,  та прийняв до уваги неналежні докази.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що  відповідно   до   особистого      рахунку   на   квартиру   АДРЕСА_1   у   квартирі      зареєстрований   та проживає  ОСОБА_2,    який є власником квартири  на підставі договору міни.

У   квартирі   АДРЕСА_2 проживають та зареєстровані відповідачі  ОСОБА_1 та ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується  копією  особистого  рахунку.

05 січня 2009 року була залита холодною водою квартира
позивача НОМЕР_1, яка знаходиться під квартирою відповідачів НОМЕР_2.
Внаслідок чого у квартирі позивача були пошкоджені стіни та
стеля     кухні,    стеля   та   стіни   туалетної   кімнати,       стеля      ванної кімнати, стіни та стеля спальної кімнати, стіни та стеля зали, що підтверджується актом технічного обслідування квартири НОМЕР_1 від 15 січня 2009 року, складеного 15 січня 2009 року після огляду квартири комісією житлового органу. Причиною
затоплення квартири позивача вказана вина  відповідачів, внаслідок прориву
фітинга холодного водопостачання труб ф-15 (внутрішня квартирна розводка
труб, що був встановлений мешканцями квартири НОМЕР_2 самостійно.
Крім   цього,       у   акті       також   зазначено,     що   силами   працівників ТОВ «Крона» виконана повторна заміна вентиля по стояку холодного водопостачання квартири НОМЕР_2, та затвору ДУ-80, оскільки на момент пориву труби у квартирі НОМЕР_2 підвал під'їзду був відкритий, замок на дверях підвалу був відсутній, а вентиль та затвор були приведені у несправний стан    невідомими особами.

Врахувавши пояснення свідків та надані докази суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність вини відповідачів у спричиненні шкоди позивачу, а тому стягнув солідарно спричинені матеріальні збитки на загальну суму 8146,26 гривень на підставі ст.1166,1190 ЦК України.

Також обґрунтовано суд прийшов до висновку про те, що позивачу завдано і моральної шкоди діями відповідачів. Врахувавши, що позивач є людиною похилого віку, хворіє, а внаслідок затоплення квартири він зазнав нервового стресу, вимушений проживати у дискомфорті, оскільки квартира продовжує руйнуватися, порушений його звичайний ритм життя, погіршився його фізичний та психологічний стан здоров'я, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Із урахуванням обставин у справі, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, вимог розумності і справедливості суд обґрунтовано   стягнув солідарно із відповідачів на відшкодування моральної шкоди 2000 гривень на підставі ст.23,1167,1190 ЦК України, а також судові витрати, понесені позивачем на підставі ст. 88 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд прийняв неналежні докази у справі – кошторис про розмір збитків, складений житловим органом та акт обстеження квартири позивача є безпідставними. Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України відповідачі не надали суду ніяких належних і достовірних доказів, які б спростовували документи житлового органу, не заявляли клопотань про проведення експертних досліджень, а тому досліджені судом першої інстанції докази свідчать про наявність вини відповідачів у спричиненні шкоди позивачу.

Також в матеріалах справи відсутні достовірні докази про те, що відповідальність за спричинення шкоди повинен нести житловий орган. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст.311 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.

 На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307,308, 315 ЦПК України, суд -

 у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області  від 23 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Судді: