Категорія № 2.26
ПОСТАНОВА
Іменем України
«09» березня 2010 р. Справа № 2а-941/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Смішливої Т.В.
при секретарі: Попові М.Г.,
за участю представників
прокурор-заявник: Майборода О.О. (посвідчення № 672),
представника позивача: не з’явився,
відповідач: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов прокурора Лутугинського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2010 року прокурор Лутугинського району звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області, в якому зазначив, що приватний підприємець ОСОБА_2 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області як платник страхових внесків 05.10.2007.
Згідно ст.ст. 11, 14 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 є страхувальниками та платниками страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та відповідно до п.6 ч.2 ст.17, п.6 ст.20 вказаного Закону страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України.
В порушення вказаних норм Закону відповідач не сплачує страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у зв’язку з чим станом на 19.01.2010 у нього утворилась заборгованість по внескам за період з 01.11.2009 по 19.01.2010 у сумі 2 297,40 грн.
Відповідно до ч.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області на адресу відповідача були направлені вимоги про сплату боргу №Ф-197 від 07.12.2009 на суму 1769,40грн.
Вимога про сплату боргу була отримана особисто 09.12.2009 року, що підтверджується підписом у повідомленні. 18.12.2009 року ОСОБА_2 здав до управління звіт за листопад 2009 року, згідно з даними якого сума недоїмки збільшилась на 528,00 грн.
Відповідач у добровільному порядку суму заборгованості не перерахував. У зв’язку з чим позивач просив стягнути суму заборгованості з відповідача.
У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Просив задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, від Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області на адресу суду надійшла заява з клопотанням розглянути справу без участі представника фонду.(а.с.16). Крім того, позивачем надано копію вимоги №Ф-287 від 08.01.2010, якою визначено заборгованість зі страхових внесків ОСОБА_2 станом на 01.01.2010 у розмірі 2297,40 грн. Вимога відповідачем отримана 15.01.2010, не оскаржена.(а.с.17). На час розгляду справи заборгованість не сплачено.
Відповідач у судове засіданні не з’явився, про дату, місце та час слухання справи був повідомлені належним чином, причини неявки суду не доповів. (а.с.15).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач - приватний підприємець ОСОБА_2 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області як платник страхових внесків 05.10.2007.
Частиною 3 статті 11 та частиною 5 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-ІУ фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності визначені страхувальниками та застрахованими особами в сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з п. 6 ст.20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць.
Відповідно до ч.1 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад 2009 року відповідачем самостійно визначено суму страхових внесків у сумі 528,00 грн.(а.с.4).
Позивачем згідно з ч.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058 на адресу відповідача були направлені вимоги про сплату боргу №Ф-197 У від 07.12.2009 на суму 1769,40 грн. та №Ф-217 від 08.01.2010 на суму 2297,40 грн. Вимоги про сплату боргу були отримані особисто відповідачем відповідно 09.12.2009 та 15.01.2010, що підтверджується підписом у повідомленні.(а.с.5,17).
Однак суму заборгованості відповідач не сплатив.
Відповідно до ч.12 ст.20 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами, зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
При таких обставинах позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.14,15,17,20,106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р..№1058, Розділом 2 Порядка нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 25.08.2004 р. №1092 , ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги прокурора Лутугинського району в інтересах Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області заборгованість по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 2297,40 грн.(дві тисячі двісті дев’яносто сім грн. 40 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.В. Смішлива