Справа № 2-а-45/2010р.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

16 березня 2010 року           Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючої  судді              Єланського О.Г.

при секретареві             Копиця С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного управління пенсійного фонду України про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -

                                                                  ВСТАНОВИВ:

            ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Обласного управління пенсійного фонду України про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”.

          В обґрунтування свого адміністративного позову зіслався на те, що він народився                          17.11.1935 року, відповідно до ст. 1 Закону України № 1295-ІV від 18.11.2004 року „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного закону з першого січня 2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога позивачу не виплачувалася. Верховна Рада України своїм законом України № 3235-ІV в 2005 році „Про Державний бюджет України на 2006 рік” ст. 77 та ст. 110 та Закон України № 489-ІV від 19.12.2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 71 п.12 призупинила дію закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Однак Конституційний Суд України своїм рішенням №6рп/2007 від 09.07.2007 року по справі №1-29/2007, керуючись ст.ст. 147, 150 Конституції України та ст.ст. 45, 51, 61, 63, 65 Закону України „Про Конституційний Суд України”, вирішив пункт визнати таким, що не відповідає Конституції України і є не неконституційним положенням Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, № 489-V від 19.12.2006 року визнано неконституційним, п.5 рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними п. рішення Конституційного Суду є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим. Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи Державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язанні діяти на підставі та в межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією України та законами України. При прийнятті цих законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, зважаючи на вищевикладене невиплата йому соціальної допомоги передбаченої ст. 3 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.

            Згідно із ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня 380 грн., з 1 квітня 406 грн., з 1 жовтня               411 грн.

Згідно із ЗУ „Про Державний бюджет України на 2006 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня 350, грн., з 1 квітня 359 грн., 1 жовтня 366 грн. Просить суд зобов’язати Обласне управління Пенсійного фонду України в                               м. Дніпропетровську нарахувати на користь позивача недоплачену йому як дитині війни, щомісячну Державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.

В матеріалах справи міститься заперечення представника відповідача ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Покровському районі в якому представник відповідача висвітлив своє непогодження з даним позовом та просить суд відмовити в його задоволенні на підставі ст.99, 100 КАС України у зв’язку з пропуском звернення до адміністративного суду для вирішення питання. Таким чином, управління Пенсійного фонду України в Покровському районі вважає, що є неможливим задоволення частини позовних вимог, а саме виплати недоотриманої пенсії за 2006-2007 роки.

            В судове засідання позивач не з’явився, направивши заяву з проханням справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги  підтримує в повному обсязі.

            Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, направивши заяву з проханням справу розглядати за її відсутності та просила відмовити в позові в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

            Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити з наступних підстав.

              Згідно ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

              Згідно ст. 101 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

               Позивачем не зазначено, коли саме він дізнався про порушення свого права, а враховуючи те, що Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2    ст. 62, ч. 1 ст.66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», було оприлюднене 29.07.2007 року, то суд вважає, що з цієї дати позивач знав про порушення свого права.

               Навіть якщо вважати, що позивач не знав в 2007 році про існування Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2 ст. 62, ч. 1 ст.66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», то слід зазначити, що з 01.01.2008р. позивач почав отримувати соціальну допомогу як „Дитина війни”, а тому з цієї дати знав про порушення свого права. Інших доказів поважності причин строку позовної давності позивач суду не надав.

             На підставі наведеного та керуючись  ч.1 ст. 28 Закону України від 09.07.2003 року                         № 1058-ІV „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, суд –

ПОСТАНОВИВ:

              У позові ОСОБА_1 до Обласного управління пенсійного фонду України про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» відмовити у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

            Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня її складання в повному обсязі.

           Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Суддя: