Справа № 2- 1345 /2010 року.

                                                                            РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             2 березня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

 Головуючого - судді Куриленко О.М.

 за участю секретаря - Фірко Ю.Г.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 міста  Одеси про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої джерелом  підвищеної небезпеки,

                                                            ВСТАНОВИВ:

              9.06.2009 року  позивач звернулась до суду з названим позовом та просила постановити рішення, згідно якого відшкодувати матеріальну та моральну шкоду спричинену їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.  

Свої вимоги мотивувала тим, що 13.03.2006 року відповідач ОСОБА_2, керуючи власним автомобілем  „Тойота –Рав-4”, державний номер НОМЕР_1, здійснила наїзд на позивача.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2009 року ОСОБА_2 була звільнена від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, згідно п.”г” ст.1 Закону України „Про амністію” 19.04.2007 року.

Внаслідок наїзду були зіпсовані речі позивачки, а саме: пальто, чоботи, сумка,  платок,  вартість  яких вона оцінила у 880 гривень. Крім того, за твердженняи позивачки,  вона 25 днів перебувала у лікарні, де нею було витрачено 5000 гривень (по 200 гривень у день), після чого їй був призначений курс лікування та фізіопроцедури. Посилаючись на викладене, просила стягнути на її користь 10 000 гривень матеріальної шкоди.

Крім того, зазначала, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди їй була спричинена моральна шкода, яка полягає у погіршенні сну та апетиту, появі головного болю,  порушенні життєвого укладу сім`ї. Позивачка оцінила  її у 20 000 гривень.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 збільшила позовні вимоги та, посилаючись на необхідність обстеження та лікування позивачки в Німеччині, просила стягнути на її користь 15 000 євро для їх проведення, 709грн.25коп. – матеріальної шкоди, 20 000 гривень – моральної та 50 гривень – судові витрати.  

Відповідач ОСОБА_2 та її представники у судовому засіданні позов не визнали у повному обсязі, заперечували проти самого факту наїзду на позивачку, зазначаючи, що  вина відповідачки у ДТП взагалі ніким  не доведена, а згоду на припинення кримінальної справи згідно Закону України „Про амністію” вона дала тільки тому, що тривалий час (біля трьох років) була позбавлена права виїзду за межі України, у зв`язку з чим її батьки (1927р. та ІНФОРМАЦІЯ_1), які мешкають в Росії,  залишились без догляду. Також зазначала, що має онкологічно хворого сина, який теж потребує постійного лікування у м. Обнінськ Російської Федерації, в зв`язку з чим просила у подальшому розглядати справу без її участі.

ОСОБА_3 міста Одеси, яка 20.10.2009 року заявила про вступ у названу цивільну справу, у судові засідання 1.12.2009р., 22.12.2009р., 12.01.2010р., 19.01.2010р. та 2.03.2010 року не з`явилась, про час та місце їх проведення повідомлена належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи від представника  до суду не надійшло. Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності представника ОСОБА_3 м. Одеси, повідомленого про слухання справи належним чином.  

Заслухавши позивача та її представників, відповідача та її представників, дослідивши матеріали цивільної та кримінальної справи №01200605053, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

           У судовому засіданні встановлено, що органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувалась у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

    Постановою слідчого СВ по ДТП СУ УМВС України в Одеській області від 17.05.2006 року по факту ДТП, яке мало місце 13.03.2006 року за участю водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_1, була порушена кримінальна справа.

    У судовому засіданні 15.04.2009 року під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_2 заявила клопотання про застосування до неї Закону України „Про амністію” та про зупинення у зв`язку з цим провадження по справі, однак, вину свою не визнала.

    Постановою Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2009р. ОСОБА_2 звільнена від кримінальної відповідальності згідно п.”г” ст.1 Закону України „Про амністію” 19 квітня 2007 року, провадження у справі закрито.

    Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги випливають із заподіяння шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки.

    Згідно ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

    Відповідно до ч.2,5 названої статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

    Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року з подальшими змінами „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що відповідальність за шкоду, заподіяну особі і майну,  покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки.

    Так як кримінальна справа була закрита з нереабілітуючих підстав, то суд вважає, що  ОСОБА_2 повинна відшкодувати ОСОБА_1 понесені у результаті дорожньо-транспортної пригоди збитки.

    Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

    За твердженнями позивачки під час пригоди були зіпсовані її речі, а саме: пальто – 500грн., чоботи – 300грн., сумка – 60грн., платок – 20грн. Однак, як вбачається з висновку ОНДІСЕ №522 від 27.03.2006 року слідів, які б однозначно характеризували ударно-дінамічний контакт з пішоходом, при огляді автомобіля Тойота РАВ-4, держномер 053-40 ОТ, не виявлено (т.1 кр.спр., а.с. 38-41).  Згідно акту судово-медичного дослідження речей ОСОБА_1 №216,  на пальто відбитків протектора, слідів свіжого ушкодження не виявлено. На лівому получобітку виявлена свіжа здертість лівої бокової поверхні задника. Ушкоджень на підошві не виявлено (т.1 кр.спр.. а.с.50-52).

Крім того, з постанови слідчого про відмову в задоволенні клопотання від 07.02.2007 року вбачається, що на хустці та сумці ОСОБА_1 не зберіглось жодних слідів пригоди (а.с.117). Таким чином, суд вважає, що факт зіпсування  речей, необхідність та  вартість їх відновлюванного ремонту позивачкою доведені не були.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що за час перебування у лікарні (25днів) нею було витрачено 5000 гривень, однак зазначене не знайшло свого підтвердження у матеріалах справи.

Обгрунтовуючи розмір матеріальної шкоди, яка була їй спричинена внаслідок ДТП, позивачка надала суду відповідь лікаря МКЛ №11, де вона знаходилась на стаціонарному лікуванні з 13.03.2006р. по 3.04.2006 року, на адвокатський запит, з якої вбачається, що за час лікування хвора прийняла медикаменти  на загальну суму 409грн.25коп. (а.с.8,22).

Крім того, том другий кримінальної справи (а.с.220) містить відповідь головного лікаря КУ „МКЛ №11”, з якої вбачається, що сума коштів, витрачених на лікування ОСОБА_1 з 13.03.06р. по 3.04.2006 року, склала 353 гривні

Зважаючи на викладене, суд вважає, що стягненню з відповідачки підлягає матеріальна шкода саме у розмірі 409гривень 25 коп.+353грн.=762,25грн., так як позовні вимоги в частині стягнення шкоди у більшому розмірі нічим не обгрунтовані.    

           Відповідно до акту комплексного судово-медичного та транспортно-трасологічного дослідження №82 у ОСОБА_1 мався закритий компресійний перелом тіла 1-го поперечного позвонка, який відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості  та забиття голови, яке є легким тілесним ушкодженням (т.1 кр.спр., а.с.57-65).

    Згідно п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у  зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

    Як вбачаєтьсся з  ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.  

    Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року  з подальшими змінами „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

    Дослідивши матеріали цивільної та кримінальної справи, суд вважає, що  так як вина ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді у судовому порядку доведена не була, однак вона погодилась  на закриття провадження у кримінальній справі згідно п.”г” ст.1 Закону України „Про амністію” 19 квітня 2007 року, і з ураховуванням принципу справедливості, добросовісності та розумності стягненню на користь позивачки підлягає моральна шкода у розмірі  2500 гривень.

    Також, згідно ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 50 гривень, сплачених останньою при поданні позовної заяви.  

    Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 3,22,23,1166,1167,1187 ЦК України, ст.ст. 3,4,6,10,11, 60,88,209,212,213,214,215,218 ЦПК України, суд

                                                                 В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги ОСОБА_1– задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 762 гривні 25коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 2500 гривень - моральної шкоди та 50 гривень – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, а всього – 3 312 гривень 25 коп., в решті позову – відмовити.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів з моменту його проголошення та подачі після цього апеляційної скарги протягом двадцяти днів через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя