ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 р.Справа № 640/8209/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

позивач ОСОБА_1

представник відповідача Левенцова К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.08.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєнко І.В., м. Харків, повний текст складено 19.08.19 року по справі № 640/8209/19

за позовом ОСОБА_1

до інспектора 1 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Числова Олександра Володимировича

про визнанння протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до інспектора 1 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Числова Олександра Володимировича, в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову ЕАВ № 1058828 від 11.04.2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що складено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 11.04.2019 року о 08-24 годині відносно ОСОБА_1 була винесена постанова серії ЕАВ № 1058828. Згідно зазначеної постанови позивач, в смт. Високий за адресою вулиця Ощепкова, 46, керуючи автомобілем MAZDA 3 IPM державний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 74 км/годину, при цьому перевищив обмеження швидкості на 24 км/годину.

Швидкість руху вимірювалась приладом TruCAM серії ТС № 000748, чим порушив п.12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень.

Непогодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем вимог пункту 12.4 ПДР підтверджується належними доказами, а відповідачем дотримано порядок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону).

Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно п. 12.9 б ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7 на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак, відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Проте, позивачем не було дотримано даної норми закону.

Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (ч. 1 ст. 122 КУпАП).

Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

За вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є, з поміж іншого, також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

Частина 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» містить вимоги щодо встановлення виключно автоматичних фото і відео технічних пристроїв для забезпечення публічної безпеки та порядку.

Тобто, покази приладу TruCam ТС 000748 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП відповідач оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Обставини вчинення правопорушення викладені у винесеній відповідачем постанові серії ЕАВ №1058828 від 11.04.2019 року у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів зазначає, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.

Таким чином, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.

Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно п. 2 Розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема, ч. ч. 1,2,3 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем 11.04.2019 року вимог п. 12.4 ПДР, що виразилось у порушенні правил руху шляхом перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті на 24 км/год, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було розглянуто інспектором на місці вчинення правопорушення.

Оцінивши докази в справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, відповідач постановив визнати винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн., що передбачено санкцією цієї статті.

Отже, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що вчинення позивачем правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності (перевищення швидкості) підтверджується матеріалами справи, зокрема даними, зафіксованими лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam, що є сертифікованим та працюючим пристроєм, використання якого вказано безпосередньо в оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

До поданого до суду відзиву відповідачем надано роздруківки фото з приладу TruCam, відповідний відеозапис, на якому міститься зображення автомобілю Mazda 3 IPM, номерний знак НОМЕР_1 та наявний запис з виміром швидкості 74 км/год., відповідь служби автомобільних доріг у Харківській області, в якій зазначено, що населений пункт смт. Високий розташований вздовж автомобільної дороги загального користування державного значення М-18 Харків - Сімферополь - Алушта - Ялта на ділянці км 18+950 - км 22+600, дорожні знаки 5.45 "Початок населеного пункту" та 5.46 "Кінець населеного пункту" з позначенням населеного пункту "Високий" згідно з проектом організації дорожнього руху встановлені відповідно на км 18+950 та км 22+600.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта про те, що жодних дорожніх знаків обмеження швидкості на вказаній ділянці встановлено не було.

Оцінивши надані відповідачем докази та встановлені обставини справи у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП в діях позивача та правомірне притягнення його до відповідальності за вчинення такого правопорушення.

Враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги із зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.08.2019 року по справі № 640/8209/19 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський

Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.І. Сіренко

Повний текст постанови складено 30.09.2019 року