ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 р.Справа № 480/1434/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 13.06.19 року по справі № 480/1434/19

за позовом ОСОБА_1

до Сумської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Сумської митниці ДФС, в якій просить визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару № UА805180/2019/000025/2 від 18.02.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805180/2019/00064 від 18.02.2019 р., зі стягненням з відповідача на користь позивача понесені по справі судові витрати, а саме: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 року адміністративний позов задоволено , визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товару № UА805180/2019/000025/2 від 18.02.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805180/2019/00064 від 18.02.2019 р. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС судовий збір в розмірі 768,40 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

Сумська митниця ДФС, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, судове рішення ухвалено з порушенням засад верховенства права та вимог матеріального і процесуального права, на підставі недостатніх, неналежних та недопустимих доказів, з наданням доказам і поясненням позивача наперед встановленої сили, з безмотивованим відхиленням доказів та доводів відповідача, які не піддавались всебічному, повному та об`єктивному дослідженню, що у своїй сукупності призвело до постановления незаконного та необґрунтованого судового рішення, яке підлягає скасуванню. Судом проігноровано посилання Сумської митниці ДФС на обставини, які підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи. Натомість, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначаються встановлені ним обставини справи, однак не вказуються докази на підтвердження таких обставин. Підсумовуючи викладене, зауважуємо, що Сумським окружним адміністративним судом не вказано, які конкретно норми законодавства з питань державної митної справи порушено Відповідачем, а також не зазначено, які саме положення оскаржуваних Позивачем рішень митниці не відповідають критеріям, викладеним в частині 2 статті 2 КАС України, що свідчить про прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення, яке підлягає скасуванню. Просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 року у справі № 480/1434/19 , постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач, відповідно до ч.11 ст.126 КАС України, вважається таким, що належним чином повідомлений про апеляційний розгляд даної справи, поштове відправлення (конверт разом судовою повісткою), було направлено на її адресу, вказану у позовній заяві та апеляційній скарзі для листування, проте було повернуто, з незалежних від суду причин.

Представник позивача та відповідач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 14 лютого 2019 року о 12 год. 15 хв. декларантом позивача до Сумської митниці ДФС подано електронну митну декларацію № UА805180/2019/005300, згідно з якою задекларовано "легковий автомобіль, що використовувався - 1 шт. Марка ОРЕL, Модель INSIGNIA, VIN НОМЕР_1 , Кузов НОМЕР_1 . Загальна кількість місць, включаючи місце водія 5. Призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування. Двигун дизельний. Робочий об`єм циліндрів двигуна 1956 см3. Колісна формула: 4*2. Календарний рік виготовлення 2014. Модельний рік виготовлення 2014. Відповідає екологічним нормам рівню ЄВРО-5. Пошкоджено лако-фарбове покриття, забруднено та потерто обивку салона та сидінь". Придбання цього легкового автомобіля позивачем здійснено за ціною 5200,00 євро (а.с. 14).

Згідно з митною декларацією одержувачем автомобіля вказано громадянина України ОСОБА_2 на підставі довіреності № 586 про уповноваження цієї особи на придбання, розмитнення. реєстрацію, здійснення банківських платежів тощо відносно будь-якого транспортного засобу на власний розсуд на ім`я позивача. Цією довіреністю також уповноважено на вказані дії й інших осіб - громадян України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 15).

Декларантом позивача разом із митною декларацією надіслано до автоматизованої інформаційної системи "Інспектор" (далі - АСМО) такі електронні документи:

1) рахунок-фактуру (інвойс) № 1481 від 05.02.2019 року, в якому вказано, що його виставлено Продавцем Autohandel N&H (Flensburg) (далі - Продавець) на ім`я позивача, що його ціною являється 5200,00 евро (без донарахувань ПДВ) і що цей автомобіль експортується до України. Також у цьому рахунку зазначається про умови оплати у вигляді готівкового розрахунку.

2) квитанції, що підтверджує факт оплати вартості автомобіля, від 05.02.2019 року, в якій вказується про проведення Покупцем - ОСОБА_5 05.02.2019 року у місті Flensburg повного готівкового розрахунку за автомобіль OPEL INSIGNIA з VIN НОМЕР_1 у розмірі 5200,00 євро, а також підтвердження отримання цієї суми Продавцем Autohandel N&H у вигляді особистого підпису уповноваженої особи Продавця та відмітки "betrag erhalten".

3) акт про проведення огляду № UА20903/2019/11454 від 10.02.2019 року, в якому вказано відомості ідентичні заявленим у МД.

4) тимчасовий технічний паспорт від 05.02.2019, виданий у місті Flensburg разом із транзитними номерами "НОМЕР_4 " для надання можливості виїзду автомобіля з ЄС до країни призначення (України);

5) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 16.12.2014 року із зазначенням країни реєстрації - Німеччина;

6) копії митних декларацій країни відправлення № 19DK00560420FF0D90 та № 5604 від 05.02.2019 року, згідно з якими вантажоотримувачем автомобіля OPEL INSIGNIA з VIN НОМЕР_1 зазначено Позивача, країною маршруту - Німеччину, особою, відповідальною за фінансове врегулювання - Продавця, а також у графі 22 вказано валюту та вартість екпортованого автомобіля - 5200,00 євро.

За результатом проведеного митного контролю Сумська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА805180/2019/000025/2 від 18.02.2019р. та складено Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805180/2019/00064 від 18.02.2019р. (а.с.16,17).

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Митного кодексу України визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Статтею 246 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).

Відповідно до ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України). Колегія суддів зауважує, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 20.02.2018 в справі №809/1884/16.

Відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою коригування митної вартості відповідачем вказано: "Спрацювання профілю ризику 105-2 "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 9100,00". Основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту направлено запит на надання додаткових документів.

При цьому , в рішенні Сумської митниці ДФС взагалі не вказано, в чому полягає необ`єктивність та недостатність поданих позивачем документів.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом позивача були надані митному органу необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) № 1481 від 05.02.2019 року; квитанцію, що підтверджує факт оплати вартості автомобіля, від 05.02.2019 року, в якій вказується про проведення Покупцем - ОСОБА_5 05.02.2019 року у місті Flensburg повного готівкового розрахунку за автомобіль OPEL INSIGNIA з VIN НОМЕР_1 у розмірі 5200,00 євро, а також підтвердження отримання цієї суми Продавцем Autohandel N&H у вигляді особистого підпису уповноваженої особи Продавця та відмітки "betrag erhalten" ; акт про проведення огляду № UА20903/2019/11454 від 10.02.2019 року; тимчасовий технічний паспорт від 05.02.2019, виданий у місті Flensburg разом із транзитними номерами "НОМЕР_4 " для надання можливості виїзду автомобіля з ЄС до країни призначення (України);свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 16.12.2014 року із зазначенням країни реєстрації - Німеччина;копії митних декларацій країни відправлення № 19DK00560420FF0D90 та № 5604 від 05.02.2019 року. Зміст вказаних документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару.

Отже, декларант надав відповідачу необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору , в даному випадку рахунку-фактури (інвойс) № 1481 від 05.02.2019.

Тобто, подані 14 лютого 2019 р. позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам встановленим ст. 53 Митного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 наведеної статті Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UА805180/2019/005300 від 14.02.2019 р. було визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Митним органом не було надано доказів, які б спростували зміст рахунку-фактури (інвойс) № 1481 від 05.02.2019 року, в якому вказано, що автомобіль OPEL INSIGNIA з VIN НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія 5 , призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, двигун дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 1956 см3, колісна формула: 4*2, календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2014, виставлено Продавцем Autohandel N&H (Flensburg) (далі - Продавець) на ім`я позивача, що його ціною являється 5200,00 евро (без донарахувань ПДВ) і що цей автомобіль експортується до України, також у цьому рахунку зазначається про умови оплати у вигляді готівкового розрахунку, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом автомобіля марки OPEL INSIGNIA з VIN НОМЕР_1 та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 5200,00 евро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UА805180/2019/000025/2 від 18.02.2019 р. не містить посилань на те в чому полягає необ`єктивність та недостатність поданих позивачем документів.

Також, застосований митним органом метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів врегульований статтею 59 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в порушення вимог ст.59 Митного кодексу України при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, митна вартість була визначена не в порядку передбаченому вказаною статтею МК України, а у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 "Про затвердження Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 і від 4 червня 2007р. №795".

Пунктом 1 вищевказаного Тимчасового порядку визначено, що механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 1 січня 2015 р. до 25 листопада 2018 р., а також: 1) перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа; 2) перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25 листопада 2018 р. та ввезені повторно.

Колегія суддів зауважує, що автомобіль позивача не ввозився в Україну в період з 1 січня 2015 року до 25 листопада 2018 року, не перебував у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа, не перебував у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, був вивезений за межі митної території України після 25 листопада 2018р. та ввезений повторно. Тобто, дія Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 р. за №1077 на спірні правовідносини по даній справі не підлягала поширенню.

Крім того, відповідачем по справі не було зазначено в оскаржуваному рішенні обставини, які обумовили б виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Отже, колегія суддів вважає, що митним органом не було доведено обставин, які б давали підстави для сумнівів щодо достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною вказаною у рахунку-фактурі (інвойс) № 1481 від 05.02.2019 року, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 р. по справі №805/2713/16-а.

Доводи апелянта, що використання інформації, яка формується автоматизованою системою аналізу та управління ризиками можна вважати дійсною вартістю та як наслідок використання даної інформації органом доходів і зборів при визнання митної вартості за другорядним методом відповідає законодавству України, колегія суддів з урахування вказаного вище не вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Окремо колегія суддів зауважує позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 30.10.2018 р. по справі №826/25605/15, а саме те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Отже, визначення митним органом митної вартості транспортного засобу марки OPEL INSIGNIA з VIN НОМЕР_1 , який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим.

Також, колегія суддів зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Щодо доводів апеляційної скарги, що в порушення вимог п.4 та п.5 ч.2 ст. 53 МК України будь - яких платіжних документів на підтвердження ціни, що була сплачена за автомобіль декларантом позивача не було надано до митниці, а також на те, що не було надано документа на підтвердження витрат на транспортування автомобіля до митного кордону України, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, оскільки вимоги до позивача щодо надання таких документів не висувалися і це не було підставою для ухвалення оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товару.

Крім того, вирішуючи спір по суті, колегія суддів зауважує, що в оскаржуваному рішенні відповідача (рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА805180/2019/000025/2 від 18.02.2019) жодним чином не зазначено, яких саме документів недостатньо для визначення митної вартості товару - транспортного засобу марки OPEL INSIGNIA з VIN НОМЕР_1 , яка заявлена декларантом позивача, а також не зазначено про наявність будь - яких розбіжностей в наданих декларантом позивача в обґрунтування митної вартості вказаного товару.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 23.07.2019 р. по справі №1140/3242/18 та від 24.07.2019 р. по справі №809/432/17.

Щодо доводів апеляційної скарги на те, що висновки суду про задоволення позову суперечать чинному законодавству України, а також те, що в оскаржуваному рішенні не вказано, які саме норми чинного законодавства були порушені відповідачем, у зв`язку з чим рішення про коригування митної вартості товарів було визнано неправомірним, а також на те, що судом першої інстанції не було досліджено докази та не надано оцінки всім аргументам на які посилалася митниця, колегія суддів, з урахуванням вказаного вище, вважає безпідставними та такими, що носять характер припущень, які не підтверджуються матеріалами даної справи. Вимоги позову є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів наголошує, що перегляд Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 р. , відповідно до вимог ст.308 КАС України, здійснюється в межах доводів апеляційної скарги, апелянт фактично не наводить окремих доводів щодо неправомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта щодо правомірності рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА805180/2019/000025/2 від 18.02.2019 є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 року по справі № 480/1434/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров

Повний текст постанови складено 30.09.2019 року