18.03.24

22-ц/812/393/24

Єдиний унікальний номер судової справи 489/2488/22

Номер провадження 22-ц/812/393/24

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

18 березня 2024 року                                                місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

за участі:

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 ухвалу, яка постановлена Ленінським районним судом міста Миколаєва 17 січня 2024 року, під головуванням судді Микульшиної Г.А., в приміщені цього ж суду о 12 год. 18 хв., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28 січня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб. Станом на дату подачі вказаного позову в провадженні Ленінського районного суду міста Миколаєва перебуває цивільна справа про розірвання шлюбу.

В період шлюбу, відповідно до договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Черніковою О.Є., сторони набули у власність квартиру АДРЕСА_1 , власником якої вказано ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, ОСОБА_3 просив в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя виділити у його власність 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Вирішити питання щодо розподілу судових витрат у справі.

В подальшому ОСОБА_3 подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначав, що в період шлюбу він отримав кредити в банківських установах, загальна сума заборгованості по яким станом на вересень 2022 року складає 196 944 грн. 58 коп.

Оскільки вказані кредитні кошти були витрачені в інтересах сім`ї, ОСОБА_3 також просив стягнути на його користь з ОСОБА_1 1/2 частину несплачених кредитних зобов`язань, що складає 98 472 грн. 29 коп.

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначено, що звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 не вказав інше майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

Так, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 вересня 2021 року ОСОБА_3 придбав у власність нежитлове приміщення загальною площею 50.2 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, в період шлюбу сторони придбали та зареєстрували на ім`я ОСОБА_3 два транспортні засоби, а саме: автомобіль марки та моделі Mitsubishi Mirage, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіль марки і моделі Masda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити їй у власність 1/2 нежитлового приміщення загальною площею 50.2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а також автомобіль марки та моделі Mitsubishi Mirage, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В подальшому, ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву, в якій зазначала, що після ознайомлення з матеріалами справи їй стало відомо, що у липні 2022 року ОСОБА_3 було продано транспортні засоби - автомобілі марки та моделі Mitsubishi Mirage, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Masda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за ціною значно нижчою за ринкову вартість.

У зв`язку із цим, ОСОБА_1 остаточно просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити у власність сторін по 1/2 нежитлового приміщення загальною площею 50.2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та по 1/2 від ринкової вартості транспортних засобів – автомобілів марки та моделі Mitsubishi Mirage, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Masda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Також просила призначити у даній цивільній справі судову автотоварознавчу експертизу на вирішення якої поставити наступні питання:

яка дійсна ринкова вартість транспортного засобу- автомобіля марки і моделі Mitsubishi Mirage, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2015 року випуску, станом на дату продажу 28 липня 2022 року?

яка дійсна ринкова вартість транспортного засобу – автомобіля марки і моделі Masda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску, станом на дату продажу 26 липня 2022 року?

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01 березня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про призначення судової автотоварознавчої експертизи задоволено частково.

Призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експерта поставлено наступні питання:

яка дійсна ринкова вартість повнокомплектного технічно справного автомобіля марки Mitsubishi Mirage, 2015 року випуску, станом на дату продажу 28 липня 2022 року?

яка дійсна ринкова вартість повнокомплектного технічно справного автомобіля марки Mazda 6, 2006 року випуску, станом на дату продажу 27 липня 2022 року?

20 жовтня 2023 року на адресу Ленінського районного суду міста Миколаєва надійшов висновок судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу №23-1307 від 06 вересня 2023 року.

Відповідно до вказаного висновку експертом встановлено, що:

дійсна ринкова вартість повнокомплектного технічно справного автомобіля марки і моделі Mitsubishi Mirage, 2015 року випуску, станом на дату продажу 28 липня 2022 року складає 238 430 грн.;

дійсна ринкова вартість повнокомплектного технічно справного автомобіля марки і моделі Mazda 6, 2006 року випуску, станом на дату продажу 27 липня 2022 року складає 269 812 грн. 40 коп.

Також, у висновку зазначено, що оскільки роком випуску автомобіля марки і моделі Mazda 6 згідно інформації закладеної у VIN є НОМЕР_3 , що не співпадає з вказаним строком експлуатації (2006), експертом вказано також ринкову вартість автомобіля 2005 року випуску, що складає 254 654 грн. 40 коп.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30 жовтня 2023 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя поновлено та призначено підготовче судове засідання у справі.

01 грудня 2023 року позивач ОСОБА_3 , діючи через свого представника – адвоката Михайлова Г.В., подав до районного суду клопотання про призначення у справі повторної судової автотоварознавчої експертизи.

В обґрунтування клопотання зазначав, що висновок первісної експертизи складено без фізичного огляду транспортних засобів, без врахування їх індивідуальних особливостей, пробігу, можливих дефектів, ступеню зносу вузлів та агрегатів, а за довідковою ціною аналогічних середньостатистичних неушкоджених транспортних засобів. Також, експерт не вказує джерела, з яких він брав інформацію про вартість аналогічних КТЗ, зазначаючи, що взяв ціни з його власної довідникової літератури.

При цьому, зазначено, що транспортний засіб – автомобіль марки і моделі Mitsubishi Mirage, 2015 року випуску, був придбаний з аукціону в США та його вартість становила 2 473 доларів США, що на дату придбання становило 69 518 грн.

Крім того, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки і моделі Mitsubishi-Mirage, реєстраційний номер, НОМЕР_1 , потрапила в ДТП, що підтверджується фотоматеріалами, протоколом огляду транспортного засобу. За відновлення транспортного засобу ОСОБА_3 було сплачено 85 910 грн. згідно рахунку-фактури від 03 січня 2022 року та квитанції до прибуткового касового ордеру №12487.

Також, ОСОБА_3 28 лютого 2018 року було оплачено ремонт автомобіля марки і моделі Мazda 6, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру на суму 56 910 грн.

Вищевикладене свідчить про те, що обидва спірних автомобіля обслуговувались на станції технічного обслуговування, на якій оглядали технічний стан автомобілів, проводився поточний ремонт та ремонт після ДТП.

Між тим, в експертному висновку вказана інформація не була врахована та суперечить наявним обставинам справи.

У судовому засіданні від 17 січня 2024 року представник позивача також наголошував, що при проведенні експертизи №23-1307 експертом не було враховано об`єм двигуна автомобілів та те, що автомобіль Mitsubishi-Mirage, реєстраційний номер  НОМЕР_1 , був пошкоджений у ДТП вже після його відновлення після купівлі з аукціону у США.

Ухвалою Ленінського районного суду місті Миколаєва від 17 січня 2024 року клопотання представника позивача про призначення у справі повторної судової автотоварознавчої експертизи задоволено.

Призначено у справі повторну судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

На вирішення експерта поставлено наступні питання:

яка ринкова ціна автомобіля марки і моделі Mitsubishi-Mіrage, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 193 см3, станом на 28 липня 2022 року, з урахуванням технічних та експлуатаційних особливостей шляхом порівняння подібних за своїми якостями (технічними характеристиками) автомобілів?

яка ринкова ціна автомобіля марки і моделі Mazda 6, 2006 року випуску, об`єм двигуна 1 999 см3, станом на 28 липня 2022 року, з урахуванням технічних та експлуатаційних особливостей шляхом порівняння подібних за своїми якостями (технічними характеристиками) автомобілів?

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приймаючи до уваги долучені представником позивача докази пошкодження транспортного засобу –автомобіля марки і моделі Mitsubishi-Mіrage, 2015 року випуску у ДТП вже після його відновлення в України, який був придбаний пошкодженим з аукціону в США, а також не зазначення об`ємів двигунів автомобілів при постановленні ухвали про призначення експертизи, у справі за доцільне призначити повторну судову автотоварознавчу експертизу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просила ухвалу районного суду про призначення у справі потворної судової автотоварознавчої експертизи скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляціна скарга мотивована тим, що по даній справі вже призначалася судова автотоварознавча експертиза та судовим експертом наданий висновок щодо дійсної ринкової вартості спірних транспортних засобів на дату їх продажу, тому підстав для повторної експертизи не вбачається. До того ж, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив з яких саме підстав він призначає повторну експертизу у справі.

У судовому засіданні від 18 березня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , просила апеляційну скаргу задовольнити за наведених у ній доводах.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися. Від представника позивача ОСОБА_3 – адвоката Михайлова Г.В. надійшла на адресу апеляційного суду заява про розгляд справи за їх відсутності.

Справа розглянута за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка згідно вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.ч.1-3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду, яка у відповідності до ст.258 ЦПК України є видом судових рішень, відповідає приведеним вимогам закону.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від  17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З врахуванням положень ч.1 ст.2 ЦПК України справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.1-4 ст.12 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У відповідності з ч.ч.1,3 ст.104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).

Статтею 113 ЦПК України встановлено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Як роз`яснено у п.п.10,11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», судам слід мати на увазі, що первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.

Виходячи з наведених процесуальних норм, для призначення повторної експертизи суд має встановити факт неправильності та необґрунтованості первинної експертизи, наявності протиріч у висновку експерта іншим доказам по справі, процесуальних порушень, про що зазначити у мотивувальній частині судового рішення. Лише при встановленні таких обставин призначення повторної експертизи буде обґрунтованим та відповідатиме завданням цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення справи, якими має керуватися суд та учасники судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою встановлення дійсної ринкової вартості транспортних засобів, що перебували у спільній сумісній власності сторін та відчуженні позивачем за первісним позовом за договорами на користь інших осіб, судом першої інстанції було призначено судову автотоварознавчу експертизу.

При проведенні вказаної судової автотоварознавчої експертизи (висновок №23-1307 від 06 вересня 2022 року) експерт визначив ринкову вартість оцінюваних транспортних засобів без врахування інформації про фактори технічного стану та пробігу.

Крім того, експертом окремо зазначено, що висновки спеціаліста про технічний стан автомобіля до моменту огляду, або стану описаного в наданих матеріалах, будуть справедливі для умов незмінності фактичного стану транспортних засобів.

Між тим, із наданих представником позивача протоколів огляду транспортних засобів від 28 лютого 2018 року та від 03 січня 2022 року, вбачається, що транспортні засоби зазнавали значних пошкоджень, та вказана інформація не враховувалась під час виконання первісної судової автотоварознавчої експертизи.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскільки попередній висновок експерта складений без врахування відомостей, зазначених позивачем в клопотанні про призначення повторної експертизи, суд першої інстанції з урахуванням предмета спору, заявлених сторонами по справі вимог та заперечень, з метою з`ясування усіх обставин по справі, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, сприяючи реалізації та надання доступу сторонами по справі у праві на захист, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду не мотивована не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність призначення у справі повторної судової експертизи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не визначив з яких підстав він призначає повторну експертизу у справі, не заслуговують на увагу, оскільки мотиви необхідності призначення повторної експертизи чітко викладені як в клопотанні про призначення повторної експертизи, так і в оскаржуваній ухвалі суду від 17 січня 2024 року.

Крім того, колегія суддів зауважує, що призначення повторної експертизи в даній справі є лише одним з таких доказів, яким суд при ухваленні рішення надаватиме правову оцінку.

Враховуючи вищенаведені норми процесуального закону й те, що судова експертиза призначена районним судом для з`ясування фактичних обставин, які стосуються предмету доказування в даній справі та потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, а також те, що позивач у справі фактично оспорює висновок судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу №23-1307 від 06 вересня 2023 року, як належного доказу у справі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність визначених процесуальним законом підстав для призначення у даній справі повторної судової автотоварознавчої експертизи за клопотанням представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Михайлова Г.В.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ЦПК України, є необґрунтованими.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду місті Миколаєва від 17 січня 2024 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий                                                        Т.В. Серебрякова

Судді:                                                                В.В. Коломієць

                                                               Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 20 березня 2024 року