ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 255/1088/18

провадження № 51-6637км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018050000000062, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

1. 11 листопада 2022 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області:

- засудив ОСОБА_6 за частиною 3 статті 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки і конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- на підставі статті 54 КК позбавив засудженого спеціального звання «старший лейтенант поліції»;

- вирішив питання про речові докази.

2. За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, обіймаючи посаду заступника начальника сектору превенції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області (далі - Торецьке ВП), будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинив корупційний злочин за таких обставин.

3. 16 вересня 2017 року приблизно о 05:40 год. інспектор сектору превенції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_7 , який ніс службу у складі автомобільного патруля на території СМТ Новгородське м. Торецька Донецької області, зупинив автомобіль під керуванням ОСОБА_8 . Водій цього транспортного засобу здійснював підприємницьку діяльність з торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами побутового призначення і віз товар у смт Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області.

4. Із метою більш детальної перевірки діяльності ОСОБА_8 ОСОБА_9 повідомив про зупинку автомобіля до чергової частини Торецького ВП і доповів про це ОСОБА_6 як одному зі своїх керівників, а поліцейські викликаної на місце слідчо-оперативної груп вказали ОСОБА_8 прибути у відділення поліції.

5. Коли ОСОБА_8 прибув до Торецького ВП, то ОСОБА_6 , будучи уповноваженим контролювати роботу та виконання обов`язків працівниками поліції, на яких покладено функції у сфері організації блокпостів, на стоянці автотранспорту перед відділенням поліції у м. Торецьку, висловив вимогу надати йому неправомірну вигоду, погрожуючи в іншому випадку ініціювати й організувати проведення перевірок, пов`язаних з тимчасовим вилученням речей і документів.

6. Водночас засуджений поставив умову, за якої ОСОБА_8 для подальшого безперешкодного здійснення підприємницької діяльності повинен систематично передавати йому неправомірну вигоду у сумі 4 000 грн з кожної поїздки з товаром до смт Верхньоторецького через територію м. Торецька і прилеглих населених пунктів. У разі відмови ОСОБА_6 погрожував затримати автомобіль і вилучити наявні у ньому товари.

7. Усвідомлюючи з огляду на службові повноваження засудженого та пов`язані з цим можливості реальність погроз, втілення яких зашкодило б законній підприємницькій діяльності ОСОБА_8 , останній погодився виконати вимогу і 16 вересня 2017 року о 08:25 передав ОСОБА_6 кошти у сумі 3 000 грн, після чого останній повернув підприємцю документи. Разом із тим, засуджений вимагав надати йому під час наступної поїздки неправомірну вигоду у сумі 5 000 грн за неперешкоджання здійсненню ОСОБА_8 підприємницької діяльності.

8. 18 вересня 2017 року ОСОБА_8 , плануючи перевезення вантажу з м. Бахмуту до смт Верхньоторецького, з метою уникнення зупинки і затримання автомобіля повідомив ОСОБА_6 про заплановану поїздку.

9. Із метою одержання неправомірної вигоди засуджений у той же день призначив ОСОБА_8 зустріч і зустрівся з ним у місті Торецьку, де в салоні свого автомобіля висловив вимогу передати йому 5 000 грн. Усвідомлюючи реальний ризик порушення своїх прав і настання негативних наслідків для підприємницької діяльності, з урахуванням подій 16 вересня 2017 року, ОСОБА_8 погодився і в автомобілі засудженого у місті Торецьку передав йому неправомірну вигоду у зазначеному розмірі.

10. 10 серпня 2023 року Дніпровський апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

11. У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування судових рішень у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини 1 статі 284 КПК.

12. На обґрунтування вимоги ОСОБА_6 наводить такі доводи:

12.1. у кримінальному провадженні процесуальні рішення приймали і процесуальні дії виконували неуповноважені особи, оскільки після виділення 08 лютого 2018 року матеріалів кримінального провадження № 42018050000000062 із кримінального провадження № 42017050000000378 від 24 квітня 2017 року у новому кримінальному провадженні не визначалися прокурор (група прокурорів) і слідчий (група слідчих) в установленому законом порядку. Відтак прокурор і слідчий повідомили його про зміну підозри, завершили досудове розслідування, відкрили матеріали стороні захисту і скерували до суду обвинувальний акт за межами своїх процесуальних повноважень;

12.2. досудове розслідування справи здійснював неналежний орган, оскільки відповідно до положень частини 4 пункту 1 статті 216 і пункту 1 «Перехідні положення» КПК кримінальне провадження щодо нього, виділене 08 лютого 2018 року, повинне було розслідувати Державне бюро розслідувань (далі - ДБР);

12.3. покладені в основу вироку результати контролю за вчиненням злочину й аудіо-, відеоконтролю особи є недопустимими доказами обвинувачення, оскільки одержані до внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальне правопорушення. Відповідні НСРД санкціонували щодо семи інших працівників Торецького ВП і проводили їх у межах кримінального провадження, розпочатого 24 квітня 2017 року за фактом систематичного вимагання коштів працівниками Торецького ВП, особи яких на той час не були встановлені.

На час відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування у порядку статті 290 КПК постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту не містила відомостей про час початку і тривалість НСРД. Відповідні відомості було внесено у документ пізніше, що свідчить про фальсифікацію постанови. Сам контроль за вчиненням злочину фактично було розпочато до винесення постанови, адже протокол вручення ОСОБА_8 заздалегідь ідентифікованих коштів датований 18 вересня 2017 року. Зафіксовані у цьому протоколі відомості про вручення ОСОБА_8 помічених купюр 18 вересня 2017 року у період з 03:45 до 04:00 у приміщенні управління СБУ, розташованому у м. Краматорську, не узгоджуються з даними досліджених у судовому засіданні роздруківок телефонних з`єднань про те, що у цей же день у період з 04:10 до 04:45 мобільний термінал, що перебував у користуванні ОСОБА_8 , працював у районі дії базових станцій у м. Бахмуті.

Сторона обвинувачення не надала суду відомостей про походження коштів, використаних під час спеціального слідчого експерименту. Протоколи огляду і вручення заздалегідь ідентифікованих коштів від 15 і 18 вересня 2017 року були сфальсифіковані після затримання засудженого;

12.4. всупереч вимогам статті 233 КПК обшук автомобіля засудженого на місці затримання 18 вересня 2017 року було проведено без судової санкції, а ухвалою слідчого судді від 19 вересня цього ж року про надання відповідного судового дозволу не було вирішено питання про правомірність обшуку, здійсненого напередодні. Проведення зазначеної слідчої дії за відсутності адвоката призвело до істотного обмеження права ОСОБА_6 на захист з урахуванням того, що під час затримання йому було спричинено тілесні ушкодження і під час обшуку працівники СБУ, користуючись вразливим станом засудженого, психологічно тиснули на нього. Окрім того, його особистий обшук після затримання всупереч вимогам частини 5 статті 236 КПК провела особа протилежної статі;

12.5. не були предметом належної перевірки суду і доводи сторони захисту про провокацію злочину з урахуванням ініціативної поведінки ОСОБА_8 , його регулярного спілкування з оперативним працівником СБУ впродовж кількох місяців до викриття засудженого, що підтверджено роздруківками телефонних з`єднань, а також того, що ОСОБА_8 не був зареєстрований як фізична особа-підприємець і не мав передбачених законом дозволів для здійснення підприємницької діяльності, зазначеної в обвинуваченні;

12.6. апеляційний суд розглянув справу за його відсутності попри звернення засудженого з заявами про бажання взяти участь у судовому засіданні і клопотаннями про його відкладення через неможливість прибути до суду у зв`язку з перебуванням у зоні активних бойових дій.

Позиції учасників судового провадження

13. У судовому засіданні прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги і просила залишити судові рішення без зміни як законні й обґрунтовані.

Мотиви Суду

14. Відповідно до частини 2 статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.

15. Як видно з матеріалів кримінального провадження, доводи сторони захисту про те, що кримінальне провадження здійснювалося з істотним порушенням встановленої законом процедури, а обвинувальний вирок ґрунтується на недопустимих доказах, були предметом ретельної перевірки апеляційного суду.

16. Суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статті 419 КПК проаналізував такі доводи, на кожен із них дав вичерпну відповідь і, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_6 без задоволення, навів в ухвалі переконливі мотиви визнання скарги необґрунтованою.

17. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про винуватість засудженого у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин, оскільки такі висновки підтверджено сукупністю поданих сторонами доказів, які суд безпосередньо сприйняв, дослідив у судовому засіданні й оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності й достатності у своєму взаємозв`язку для визнання обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом.

18. Зокрема, в основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , котрий повідомив обставини зупинки його працівниками поліції коли свідок перевозив товар у с. Верхньоторецьке за дорученням приватного підприємця ОСОБА_10 і вимагання коштів за пропуск автомобіля, у зв`язку з чим він звернувся до правоохоронних органів. Як зазначав свідок, у подальшому, коли він уже діяв під контролем працівників СБУ, його під час перевезення товару знову зупинили поліцейські, затримали автомобіль і вказали прибути до Торецького ВП. Під час зустрічі біля відділу поліції заступник начальника сектору спеціальної превенції ОСОБА_6 вимагав у ОСОБА_8 гроші за можливість проїзду з товаром у пункт призначення без поліцейських перевірок і безперешкодне здійснення подальших перевезень у прилеглі до м. Торецька населені пункти. ОСОБА_8 підтвердив факти проведення за його участю НСРД з застосуванням технічних засобів прихованої аудіо- й відеофіксації, під час яких він на вимогу засудженого двічі передавав йому заздалегідь ідентифіковані кошти: у день затримання автомобіля і через кілька днів під час наступної поїздки, попередньо зателефонувавши ОСОБА_6 за його вказівкою і зустрівшись з засудженим у вказаному ним місці.

19. Зазначені свідчення узгоджувалися з показаннями у судовому засіданні свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_8 дійсно працював у приватного підприємця ОСОБА_12 водієм-експедитором і розповідав про вимагання у нього коштів працівниками поліції, у зв`язку з чим він звернувся до СБУ.

20. Повідомлені свідком ОСОБА_8 обставини об`єктивно підтверджені даними досліджених у судовому засіданні документів: протоколів огляду і вручення грошових коштів; протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю особи з додатками у виді оптичних носіїв з аудіо-, відеозаписами зустрічей і розмов, під час яких ОСОБА_6 16 вересня 2017 року вимагав у ОСОБА_8 передати йому 4 000 грн за безперешкодний провіз товару і у подальшому регулярно сплачувати такі ж суми з кожної поїздки, а також одержав від ОСОБА_8 кошти 16 і 18 вересня 2017 року; протоколів про проведення контролю за вчиненням злочину, у яких задокументовано вручення ОСОБА_8 заздалегідь ідентифікованих коштів: 15 вересня 2017 року - 3 000 грн і 18 вересня 2017 року - 5 000 грн, які він передав ОСОБА_6 16 і 18 вересня 2017 року відповідно; протоколу огляду цифрових носіїв інформації з відомостями про кінцеві з`єднання споживачів комунікаційних послуг щодо телефонних з`єднань ОСОБА_6 та ОСОБА_8 16 і 18 вересня 2017 року; протоколів огляду місця події і обшуку автомобіля засудженого про вилучення у ОСОБА_6 на місці затримання мобільного телефона, який він використовував під час спілкування з ОСОБА_8 , й одержаних від останнього коштів (т. 2, а. с. 58-84, 91-100, 132-138).

Доводи про здійснення досудового розслідування неуповноваженими прокурорами і слідчими

21. Доводи засудженого про здійснення досудового розслідування неуповноваженими прокурорами і слідчими колегія суддів вважає безпідставними.

22. Як видно з матеріалів кримінального провадження, 24 квітня 2017 року було розпочато кримінальне провадження № 42017050000000378 внесенням у ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 368 КК, за фактом вимагання працівниками правоохоронного органу у громадянина ОСОБА_13 за невчинення в його інтересах певних дій з використанням наданої їм влади та службового становища (т. 2, а. с. 9).

23. У цьому кримінальному провадженні перший заступник прокурора Донецької області постановою від 25 квітня 2017 року визначив групу прокурорів у складі прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 (т. 2, а. с. 14, 15).

24. Начальник першого слідчого відділу прокуратури Донецької області від 18 липня 2017 року здійснення досудового розслідування доручив групі слідчих у складі ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , визначивши старшою групи слідчих слідчу ОСОБА_25 (т. 2, а. с. 16).

25. 08 лютого 2018 року з кримінального провадження № 42017050000000378 від 24 квітня 2017 року було виділено кримінальне провадження № 42018050000000062 щодо ОСОБА_6 за фактом вимагання й одержання ним неправомірної вигоди від ОСОБА_8 16 і 18 вересня 2017 року (т. 2, а. с. 10).

26. За даними витягу з ЄРДР здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018050000000062від 08 лютого 2018 року було доручено тим самим прокурорам і слідчим, що були визначені у кримінальному провадженні № 42017050000000378 від 24 квітня 2017 року на підставі належних процесуальних документів.

27. Звертає увагу колегія суддів і на те, що під час встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами ОСОБА_6 та його захисник не заявляли про здійснення досудового розслідування неналежними прокурорами і слідчими, зазначивши про це лише у судових дебатах. Разом із тим, за наявності сумнівів щодо правової підстави для прийняття слідчими і прокурорами у справі процесуальних рішень і виконання процесуальних дій сторона захисту вправі була заявити клопотання про надання відповідних документів на попередніх стадіях процесу.

28. Із огляду на зазначене суди дійшли обґрунтованих висновків про здійснення досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_6 слідчими і прокурорами у межах своїх визначених законом процесуальних повноважень.

Доводи про здійснення досудового розслідування неуповноваженим органом

29. Доводи сторони захисту про здійснення досудового розслідування справи неуповноваженим органом аргументовано спростовані у вироку як такі, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

30. Зокрема, відповідно до статті 8 Конституції України у нашій державі визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну сила, а норми Основного Закону є нормами прямої дії.

31. Згідно з пунктом 9 Розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до почату функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції.

32. Порядок кримінального провадження на території України, як унормовано у статті 1 КПК, визначається кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається, у тому числі, з відповідних положень Основного Закону.

33. Відповідно до розділу Х «Прикінцеві положення» КПК норма частини 4 статті 216 КПК щодо підслідності справ певної категорії (у тому числі про кримінальні правопорушення, вчинені службовими особами правоохоронних органів) ДБР вводиться в дію з дня початку діяльності цього органу, але не пізніше ніж через 5 років з дня набрання чинності цим Кодексом.

34. Попри прийняття Закону України «Про державне бюро розслідувань», цей орган на час направлення до суду обвинувального акта не розпочав своє функціонування. Водночас введення в дію положень частини 4 статті 216 КПК законодавець пов`язує не з набранням чинності нормативно-правовим актом, що регулює діяльність ДБР, а з фактичним початком функціонування цього органу.

35. Із огляду на зазначене досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_6 здійснено органом прокуратури у межах його повноважень, визначених пунктом 9 Розділу ХV«Перехідні положення» Конституції України.

Доводи про недопустимість як доказів результатів НСРД

36. Доводи касаційної скарги про недопустимість як доказів результатів НСРД з огляду на те, що ці дії були проведені до початку кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не ґрунтуються вимогах кримінального процесуального закону і матеріалах провадження.

37. Дійсно, контроль за вчиненням злочину й аудіо-, відеоконтроль засудженого, у результаті яких одержано докази обвинувачення ОСОБА_6 , було проведено у межах кримінального провадження N 42017050000000378 від 24 квітня 2017 року.

38. Проте законодавець дозволяє у разі одержання під час НСРД відомостей про вчинення кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, використовувати такі докази в іншому кримінальному провадженні за окремим судовим дозволом відповідно до вимог частини 1 статті 257 КПК.

Цю умову допустимості доказів, одержаних під час НСРД, у кримінальній справі щодо ОСОБА_6 дотримано.

39. Зокрема, ухвалою від 27 лютого 2018 року слідчий суддя санкціонував використання у кримінальному провадженні N 42018050000000062 від 08 лютого 2018 року результатів НСРД, проведених у кримінальному проваджені N 42017050000000378 від 24 квітня 2017 року: даних протоколів аудіо-, відеоконтролю особи, проведеного 16 вересня 2017 року на підставі ухвали Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2017 року та 18 вересня 2017 року на підставі ухвали цього ж суду від 18 вересня 2017 року; даних протоколів контролю за вчиненням злочину, проведеного 16 вересня 2017 року на підставі постанови прокурора від 20 липня 2017 року та 18 вересня 2017 року на підставі постанови прокурора від 19 вересня 2017 року; цифрових носіїв, на яких зафіксовані аудіо- й відеозаписи, одержані під час НСРД (т. 2, а. с. 37).

40. Всупереч доводам касаційної скарги засудженого, у постанові прокурора від 20 липня 2017 року про контроль за вчиненням злочину відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 251, частини 7 статті 271 КПК зазначено період проведення негласної слідчої (розшукової) дії - з 20 липня 2017 року до 20 вересня 2017 року.

41. Твердження засудженого про те, що зазначені відомості було внесено у постанову після відкриття її стороні захисту у порядку статті 290 КПК, є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними належними доказами. Натомість, як видно з відповідного протоколу, під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування ОСОБА_6 та його захисник жодних зауважень щодо змісту і способу оформлення відкритих їм документів не висловлювали

42. Окремі недоліки оформлення постанов прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину і протоколів огляду та вручення ОСОБА_8 грошових коштів, на що засуджений посилається у касаційній скарзі, не є підставами для визнання недопустимими доказів, одержаних у результаті спеціального слідчого експерименту.

43. Критерієм допустимості доказу відповідно до частини 1 статті 86 КПК є одержання його в порядку, встановленому КПК.

44. Водночас кримінальній процесуальний закон не містить норм, відповідно до яких будь-яке формальне порушення нормативних приписів під час проведення та/або документування процесуальної дії нівелювало б доказове значення здобутих даних.

Натомість згідно з частиною 1 статті 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок таких порушень.

45. Метою встановленої законодавцем вимоги дотримуватися встановленого законом порядку одержання доказів є запобігання неправомірному втручанню держави у права людини і стимулювання добросовісної поведінки правоохоронних органів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 29 вересня 2020 року у справі N 601/1143/16.

46. Зазначений критерій допустимості засобів доказування покликаний унеможливити істотне порушення прав і свобод людини під час їх отримання, а також забезпечити достовірність зібраних фактичних даних.

47. Із огляду на викладене допущені під час проведення процесуальних дій порушення вимог кримінального процесуального закону тягнуть недопустимість доказів лише у випадках, коли вони: прямо й істотно порушують права і свободи людини, гарантовані Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та протоколами до неї; обумовлюють обґрунтовані сумніви в достовірності отриманих відомостей, які неможливо усунути.

48. Відтак недоліки оформлення постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину від 19 вересня 2017 року і протоколів огляду та вручення коштів ОСОБА_8 не нівелюють доказового значення інформації, здобутої в результаті спеціального слідчого експерименту.

49. Наведені недоліки не призвели до порушення будь-яких конвенційних і конституційних прав та свобод ОСОБА_6 . Переконливих аргументів на підтвердження протилежного касаційна скарга не містить.

50. Помилкове зазначення дати у постанові прокурора про контроль за вчиненням злочину, який було проведено 18 вересня 2017 року, з огляду на зміст протоколу за результатами цієї НСРД та інших досліджених судом документів, не ставить під сумнів проведення спеціального слідчого експерименту на підставах і в порядку, передбачених статтею 271 КПК.

51. Окремі розбіжності змісту протоколу огляду і вручення грошових коштів від 18 вересня 2017 року щодо проведення цієї слідчої дії з 03:45 год. до 04:00 год. у місті Краматорську з даними роздруківки телефонних з`єднань ОСОБА_8 про перебування його 18 вересня 2017 року о 04:10 год. у зоні дії базової станції мобільного зв`язку у місті Бахмуті також не свідчать про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені під час контролю за вчиненням злочину.

52. Із урахуванням того, що відстань між містами Бахмутом і Краматорськом становить 54 км й орієнтовний час поїздки з одного в інше займає менше 1 год, згадані розбіжності можуть бути зумовлені неточностями або технічними помилками під час зазначення у протоколі часу вручення коштів. Проте, як правильно зазначив суд у вироку, ці помилки не ставлять під сумнів достовірності зафіксованих у протоколі обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, - вручення ОСОБА_8 у межах спеціального слідчого експерименту заздалегідь ідентифікованих купюр, які він у подальшому передав ОСОБА_6 .

53. Ненадання стороною обвинувачення відомостей про походження заздалегідь ідентифікованих коштів не є порушенням вимог статті 271 КПК і не свідчить про отримання доказів злочинної діяльності ОСОБА_6 за межами встановленої законом процедури.

54. Із огляду на зазначене суд обґрунтовано поклав в основу вироку результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту й аудіо-, відеоконтролю особи як допустимі і достовірні докази.

Доводи про недопустимість доказів, одержаних у результаті обшуку автомобіля

55. Доводи касаційної скарги про недопустимість доказів, отриманих у результаті обшуку автомобіля ОСОБА_6 після його затримання, у зв`язку з проведенням цієї слідчої дії без ухвали слідчого судді і за відсутності захисника не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону і матеріалах кримінального провадження.

56. Зокрема, наступного дня після обшуку - 19 вересня 2017 року слідчий суддя надав дозвіл на проведення цієї слідчої дії у порядку частини 3 статті 233 КПК. Попри відсутність в ухвалі посилання на зазначену норму процесуального права, зі змісту мотивувальної частини цього рішення очевидною є констатація слідчим суддею передбачених частиною 3 статті 233 КПК правових підстав для обшуку транспортного засобу ОСОБА_6 18 вересня 2017 року до одержання судового дозволу - існування невідкладного випадку, пов`язаного з необхідністю збереження майна і безпосереднім переслідуванням особи одразу після викриття у вчиненні злочину (т. 2, а. с. 103, 104).

Разом із тим ухвала про надання судової санкції не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, а недоліки її мотивувальної частини за обставин цієї справи не впливають на законність і обґрунтованість вироку, постановленого з використанням доказів, одержаних під час обшуку.

57. Участь захисника під час обшуку володіння особи відповідно до статті 236 КПК у редакції, чинній на час на час проведення процесуальної дії 18 вересня 2017 року, не була обов`язковою. Твердження ОСОБА_6 про те, що відсутність адвоката призвела до істотного обмеження права на захист з огляду на його вразливий стан, зумовлений застосованим під час затримання фізичним насильством, спричиненими тілесними ушкодженнями і психологічним тиском працівників СБУ, колегія суддів вважає непереконливими.

58. Зокрема, засуджений у скарзі не конкретизує, реалізації яких саме його процесуальних прав перешкоджала відсутність під час обшуку адвоката і яким чином це вплинуло на допустимість і достовірність доказів, одержаних у результаті слідчої дії.

Водночас ОСОБА_6 відмовився від підпису протоколу обшуку, що зафіксовано у цьому документі (т. 2, а. с. 100). Зазначене ілюструвало свободу розсуду засудженого обирати варіант процесуальної поведінки, який він вважав необхідним і доцільним для свого захисту. Вища юридична освіта і досвід роботи ОСОБА_6 у правоохоронних органах дають підстави для висновку про наявність у нього знань у сфері права, достатніх для усвідомленого здійснення такого вибору.

59. Зі скаргами на застосування щодо нього працівниками СБУ недозволених методів слідства засуджений в установленому законом порядку не звертався.

60. На подальших стадіях кримінального провадження ОСОБА_6 , користуючись кваліфікованою правовою допомогою, не наводив жодних обставин, які би ставили під сумнів відповідність фактичного перебігу і результатів слідчої дії зафіксованим у відповідному протоколі і достовірність змісту цього документа щодо обставин, які мали істотне значення для кримінального провадження, - фактичної наявності і вилучення у нього коштів, одержаних від ОСОБА_8 .

61. Із огляду на зазначене суд дійшов правильного висновку про те, що проведення 18 вересня 2017 року обшуку автомобіля засудженого без участі адвоката не призвело до порушення права ОСОБА_6 на захист, й обґрунтовано використав у вироку відомості, одержані під час цієї слідчої дії, як допустимі докази.

62. Посилання засудженого як на підставу для скасування судових рішень на те, що його особистий обшук на місці затримання всупереч вимогам частини 5 статті 236 КПК провела особа протилежної статі, колегія суддів вважає безпідставним.

63. Встановлена зазначеною нормою закону вимога проведення особистого обшуку особою однієї статі з обшукуваним покликана забезпечити його право на повагу до людської гідності у випадках, коли пошук речей і документів, які особа може приховувати при собі, супроводжується її оголенням, оглядом одягу і тіла.

64. Під час особистого обшуку ОСОБА_6 , як видно з відповідного протоколу, зазначені дії не проводилися. Натомість засуджений на пропозицію слідчої добровільно видав свої мобільні телефони й одержані від ОСОБА_8 кошти, що знаходилися в салоні автомобіля, а також особисті документи, які він дістав із сумки (т. 2, а. с. 95-98). Із огляду на зазначене процедура особистого обшуку ОСОБА_6 не призвела і не могла призвести до порушення його прав і свобод, у тому числі гарантованого статтею 21 Конституції України права на повагу до людської гідності, забезпечення якої згідно з пунктом 4 частини 1 статті 7, статтею 11 КПК є однією з загальних засад кримінального провадження.

Доводи щодо провокації злочину

65. Доводи сторони захисту про одержання доказів обвинувачення внаслідок провокації злочину були предметом ретельної перевірки суду й аргументовано спростовані.

66. Відповідно до орієнтирів застосування статті 6 Конвенції, сформованих Європейським судом з прав людини, провокація злочину має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, що діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою одержання доказів і початку кримінального провадження впливають на суб`єкта, схиляючи його до кримінального правопорушення, яке в іншому випадку не було би вчинене.

67. Відповідно до критеріїв, сформованих практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (зокрема, постанови 07 жовтня 2020 року у справі N725/1199/19, від 02 квітня 2019 року у справі N 734/2421/17), для вирішення питання про наявність чи відсутність підбурювання до корупційного злочину необхідно з`ясувати такі питання: чи існували підстави для початку кримінального провадження щодо особи; чи мав заявник, котрий повідомив про протиправні дії, приховані мотиви для цього; чи обґрунтовано проведені НСРД щодо обвинуваченого; якою була поведінка останнього й особи, що співпрацювала з правоохоронними органами; яким був вплив цих органів на вчинення особою дій, за які її притягнуто до кримінальної відповідальності.

68. На підставі поданих сторонами і досліджених у судовому засіданні доказів суд установив, що первинним джерелом інформації про вчинення працівниками поліції корупційних злочинів, яку одержав орган СБУ, була заява ОСОБА_8 . Заява містила конкретні факти про вимагання цими особами неправомірної вигоди, які потребували перевірки правоохоронними органами. Отже, станом на 24 квітня 2017 року прокурор мав об`єктивні підстави для внесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР і негайного початку досудового розслідування.

69. За результатами судового розгляду не було встановлено жодних обставин, які могли би свідчити про наявність у ОСОБА_8 прихованих мотивів викрити ОСОБА_6 у вчиненні злочину. Зокрема, ОСОБА_8 раніше не був знайомий із засудженим, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався й інформації про інші факти, які могли би свідчити про залежність заявника від правоохоронних органів, у справі не здобуто.

70. Всупереч доводам касаційної скарги, не свідчить про провокацію ОСОБА_8 злочину і та обставина, що він не був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності. Адже відповідно до показань у судовому засіданні ОСОБА_8 та інших свідків заявник працював у приватного підприємця ОСОБА_12 водієм-експедитором за усною угодою і регулярно здійснював перевезення товарів у м. Торецьк і прилеглі населені пункти. В обстановці, що склалася, зазначене переконливо свідчило про наявність у ОСОБА_8 дійсних мети і мотивів не допустити перешкоджання працівниками поліції діяльності, якою він фактично займався і яка була джерелом його доходу.

71. Із урахуванням специфіки корупційних злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів, знання і досвід яких значно розширюють можливості приховування протиправної діяльності, суд дійшов правильного висновку, що перевірити зазначені у заяві ОСОБА_8 факти в інший спосіб, ніж за допомогою комплексу синхронізованих НСРД, було вкрай складно.

72. Зафіксований у результаті аудіо-, відеоконтролю зміст розмов засудженого ОСОБА_6 зі свідком ОСОБА_8 , у яких засуджений в завуальованій формі запитував, яку суму той готовий йому надати, вимагав доплатити йому, крім наданих свідком 16 вересня 2017 року 3000 грн, ще 1000 грн для «переконання» іншої службової особи вирішити питання у сприятливий для ОСОБА_8 спосіб, ставив умови в подальшому регулярно сплачувати йому кошти, вказав ОСОБА_8 подзвонити йому перед наступною поїздкою, призначив свідку зустріч 18 вересня 2017 року й одержав від нього гроші, - демонстрували активну й ініціативну роль саме ОСОБА_6 і переконливо спростовували доводи захисту про підбурювання його до одержання неправомірної вигоди.

73. Крім цього, засуджений, маючи юридичну освіту і кваліфікацію працівника поліції, не звертався з заявами до правоохоронних органів про протиправні дії ОСОБА_8 , а навпаки, вчинив ряд цілеспрямованих дій для отримання від нього коштів.

74. За таких обставин працівники СБУ обмежилися фіксуванням злочинної діяльності в установлений законом спосіб і не вчиняли жодних дій, спрямованих на схиляння ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення.

75. Із огляду на зазначене суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях правоохоронних органів за участю ОСОБА_8 , залученого до конфіденційного співробітництва, ознак провокації злочину.

Доводи щодо розгляду апеляційним судом справи за відсутності засудженого

76. Розгляд справи апеляційним судом за відсутності ОСОБА_6 і незадоволення його клопотання про відкладення апеляційного розгляду не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

77. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_6 був завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції і не повідомив суд про поважні причини свого неприбуття. За таких обставин неявка засудженого у судове засідання відповідно до частини 4 статті 405 КПК не перешкоджала апеляційному розгляду.

78. Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК і в касаційній скарзі не оспорюється.

79. Обраний засудженому захід примусу колегія суддів вважає необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

80. За результатами касаційного перегляду судових рішень колегія суддів не знаходить передбачених частиною 1 статті 438 КПК підстав для їх зміни або скасування.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3