Справа № 1-94/10

                      ВИРОК

                  ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

22 лютого 2010 року      Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого         Закутського В.І.

при секретарі     Сиверин Л.А.

з участю прокурора     Арделя А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську кримінальну справу по звинуваченню  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2»є, Росія, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні одну малолітню дитину,  проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

      у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

                      ВСТАНОВИВ

      Згідно виконавчого листа  Ленінського районного суду м. Миколаєва №13-30 від 19.02.2001 року ОСОБА_1 зобов»язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 /Заремби/ ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі ј частини всіх видів його заробітків, починаючи з 07.02.2001 року і до його повноліття.

      Проте, ОСОБА_1 працює не офіційно, за усними домовленостями будівельником, за що отримує близько 1000 грн. в місяць, але від сплати аліментів злісно ухиляється, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, ніякої матеріальної допомоги синові не надає, в його вихованні участі не приймає.

      В результаті ухилення від сплати аліментів станом з 01.06.2002 року по 01.01.2010 року утворилася заборгованість, яка складає 11 778, 98 грн.

      В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України визнав повністю і пояснив суду, що він дійсно згідно рішення суду повинен виплачувати аліменти на утримання свого сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі ј частини всіх видів свого заробітку, і до червня 2002 року він сплачував аліменти, бо працював в ПСП «Дружба» в с. Дорошівка, потім колгосп  розпався і він перебивається тимчасовими заробітками, має іншу сім»ю, малолітню дитину. Свою вину визнає повністю, із сумою заборгованості по аліментам згоден, весною поїде на заробітки і виплатить заборгованість. У скоєному кається.

      Оскільки підсудний ОСОБА_1 визнав свою повністю, то суд, за згодою учасників судового розгляді, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

            Крім повного визнання своєї вини, вина підсудного ОСОБА_1 також повністю підтвердилася в судовому засіданні дослідженими матеріалами кримінальної справи:  заявою  ОСОБА_2, в якій вона просить притягти до кримінальної відповідальності  ОСОБА_1 за злісне ухилення від сплати аліментів /а.с.8/;

  поданням начальника Вознесенського МВ УМВС про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів /а.с. 2/,  виконавчим листом №13-30 від 19.02.2001 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 аліментів /а.с. 3-4/, розрахунком заборгованості /а.с. 5/, попередженнями державного виконавця /а.с.6-7/, довідкою Вознесенського міськрайцентру зайнятості про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку яз безробітний /а.с. 29/, та іншими матеріалами кримінальної справи у сукупності.

      Оскільки ОСОБА_1 скоїв злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей /аліментів/, то суд його дії кваліфікує по ч. 1 ст. 164 КК України.

    При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання підсудного.

      В якості обставин, що пом»якшують покарання підсудного, суд враховує першу судимість, задовільну характеристику з місця проживання, каяття у скоєному.

      Обтяжуючих обставин суд не вбачає.

    З урахуванням всіх обставин справи, особи підсудного, керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд,

                      ЗАСУДИВ

      ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, і призначити йому покарання у вигляді одного року обмеження волі.

      На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1  від призначеного покарання звільнити  з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в один рік.

      На підставі ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_1 покласти обов»язки не виїжджати за  межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

      Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Миколаївської області на протязі 15 діб.

              Суддя