КИЇСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 752/1126/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9613/2019

Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року,

встановив:

у січні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив суд стягнути з відповідача на його користь 52 203 грн. 42 коп. страхового відшкодування, посилаючись на те, що 12 липня 2016 року з вини ОСОБА_2 , відповідальність якої була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», трапилась ДТП, внаслідок якої було ушкоджено мотоцикл марки «Yamaha», яким керував позивач.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 12 липня 2016 року трапилась ДТП за участі мотоциклу марки «Yamaha», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , під керуванням ОСОБА_1 , а також автомобіля марки «Honda», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 19 серпня 2016 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні вказаної ДТП. Позивач зазначав, що вартість відновлювального ремонту мотоцикла становить 52 203 грн. 42 коп., а тому кошти у вказаному розмірі мають бути стягнуті на його користь зі страхової компанії.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року у задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених вимог. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 1187, 1192 ЦК України, статей 22, 29, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що визначена у Звіті про оцінку вартості майнової шкоди сума не покриває вартості відновлювального ремонту мотоцикла, а також відповідачем не надано доказів на підтвердження отримання ним чи власником транспортного засобу страхового відшкодування. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Положеннями ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Частиною 22.1 ст. 22 зазначеного Закону встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 19 серпня 2016 року ОСОБА_4 було визнано винною у вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та встановлено що вона допустила порушення ПДР України, внаслідок чого трапилась ДТП та було пошкоджено мотоцикл марки «Yamaha», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіль марки «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_3 , застрахований відповідно до Полісу №АЕ/8365262 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28 травня 2016 року.

Статтею 29 Закону визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003.

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 зазначеної Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

31 серпня 2016 року оцінювачем ОСОБА_5 було складено висновок про оцінку пошкодженого мотоциклу, з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту становить 52 203 грн. 42 коп., ринкова вартість - 73 313 грн. 40 коп., а вартість майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу ОСОБА_3 складає 17 477 грн. 31 коп. з ПДВ та 14 564 грн. 43 код без урахування ПДВ.

До матеріалів справи позивачем та представником відповідача було надано копії висновків про вартість, зроблених ФОП « ОСОБА_5 », які відрізняються між собою даними щодо замовника оцінки, тоді як їх зміст та розрахунок вартості майнової шкоди є однаковим (а.с.19-28, 108-112).

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до зазначеної Методики, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Враховуючи викладене, посилання позивача на те, що визначена сума матеріального збитку є недостатньою для відновлення пошкодженого транспортного засобу, а тому з відповідача на його користь має бути стягнута визначена у висновку про оцінку вартість саме відновлювального ремонту, колегія суддів вважає неспроможними.

З матеріалів справи вбачається, що строк експлуатації мотоцикла марки «Yamaha», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 19,5 років, що було враховано оцінювачем при застосуванні відповідного коефіцієнту фізичного зносу під час оцінки вартості майнової шкоди.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюються безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 не було надано доказів про те, що він звертався до страхової компанії з вимогами про виплату йому страхового відшкодування, як і доказів на підтвердження того, що страховиком йому було відмовлено. Крім того, не надано до суду і доказів про те, у зв`язку з чим право на отримання відшкодування виникло у позивача ОСОБА_1 , який не є власником пошкодженого транспортного засобу.

Разом з цим, представником відповідача було надано до матеріалів справи копію платіжного доручення від 26 жовтня 2016 року із зазначенням у графі Призначення платежу «Приватні страхові відшкодування за 2016 р.» в розмірі 147 326 грн. 59 коп., а також Відомість щодо виплати страхових відшкодувань за переліком, в тому числі ОСОБА_3 у розмірі 14 564 грн. 43 коп. (а.с.118-120).

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що представником страхової компанії не було надано доказів на підтвердження отримання ним або ОСОБА_3 вказаної виплати, однак фактично не заперечує вказаного факту, зазначаючи про те, що він не погоджується саме з розміром виплаченої суми. Доказів про те, що страховиком було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, однак фактично не перераховано зазначених коштів ОСОБА_3 , про що останній звертався до відповідача, матеріали справи не містять.

З наявних у матеріалах справи доказів можна зробити висновок про те, що страхову компанію було повідомлено про настання страхового випадку, у зв`язку з чим страховиком було замовлено оцінку пошкодженого транспортного засобу, прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та виплачено ОСОБА_3 , як власнику транспортного засобу, вартість майнової шкоди, що без урахування ПДВ становило 14 464 грн. 43 коп. Доказів про те, що останній не погоджувався з проведеною оцінкою та розміром страхового відшкодування, матеріали справи не містять.

Позивачем при зверненні до суду з позовом та апеляційною скаргою не наведено обґрунтувань щодо того, у зв`язку з чим страхове відшкодування має бути виплачене на його користь, а не на користь власника транспортного засобу.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді