Справа № 2-А-359/10/1512
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2010 року Київський районний міста Одеси у складі:
головуючого - судді – Куриленко О.М.,
при секретарі – Фірко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
21.09.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови у проведенні йому перерахунку щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, за період з 1 січня 2000 року та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести йому перерахунок щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику у бойових діях, у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком: з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2000 року - у розмірі 324,84 гривень, з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року - у розмірі 373,15 гривні, з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року - у розмірі 402,00 гривні, з 1 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року - у розмірі 402,00 гривні, з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року - у розмірі 427,03 гривень, з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року у розмірі 498,00 з 1 січня 2006 року по 31 березня 2006 року - у розмірі 525,00 гривень, з 1 квітня 2006 року по 30 червня 2006 року у розмірі 538,50 гривень.
Позивач також просить зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести йому перерахунок пенсії з 01 липня 2006 року з урахуванням його права на отримання щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі 538,50 грн., у подальшому сплачувати йому щомісячне підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі не менше ніж 538,50 грн., сплатити йому суму недоотриманої пенсії, що утворилася внаслідок перерахунку за термін з 1 січня 2000 року по день фактичного проведення перерахунку.
Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги повністю, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача – Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, надав суду заперечення, в яких позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії за його заявою, діяло у відповідності з законодавством, щомісячне підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, позивачу призначено відповідно до чинного законодавства та підстави для проведення перерахунку відсутні.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши і дослідивши наявні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України та має статус учасника бойових дій.
До 01 січня 2003 року позивачу ОСОБА_2 обласним військовим комісаріатом виплачувалась пенсія з урахуванням щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, у розмірі 24,93 грн., з 01.10.2003 року – 29,87 грн., з 01.07.2006 року – 89,75 грн.
До 31 грудня 2006 року позивач перебував на пенсійному обліку в ОСОБА_2 обласному військовому комісаріаті, а з 01 січня 2007 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 02 листопада 2006 року "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян", - у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
Відповідач, відмовляючи позивачу у задоволенні його заяви про перерахунок підвищення до пенсії за участь в бойових діях, виходив з того, що, по-перше, оскільки органами Пенсійного фонду України призначення (перерахунки) та виплата пенсій громадянам, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, здійснюється з 01 січня 2007 року, то Пенсійний фонд України не є правонаступником Міністерства оборони України та інших силових відомств, слід чого Пенсійний фонд України не несе відповідальність за їх дії чи бездіяльність, та, по-друге, оскільки право на підвищення пенсії учасникам бойових дій, закріплене в Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", реалізується шляхом встановлення Урядом України розмірів мінімальної пенсії за віком, то виплата пенсійними органами позивачу надбавки до пенсії за участь в бойових діях повинна здійснюватись у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Суд вважає протиправними дії відповідача з відмови у проведенні позивачу перерахунку пенсії та обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача вчинити певні дії з перерахунку пенсії з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо правового статусу ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, переваг та соціальних гарантій, визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно ч. 2 ст. 4 названого Закону до ветеранів війни належать учасники бойових дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону (в редакції до 05 жовтня 2005 року) позивач, як учасник бойових дій, має право на підвищення до пенсії в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Як встановлено матеріалами справи, до 01 жовтня 2003 року підвищення до пенсії позивачу розраховувалось пенсійними органами з розміру у 16 грн. 62 коп., визначеного постановами Кабінету Міністрів України № 342 від 19 березня 1996 року та № 831 від 26 липня 1996 року, а з 01 жовтня 2003 року - в розмірі 19 грн. 91 коп., згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.
На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися надбавка позивачу до пенсії як учаснику бойових дій, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 названого Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Будь-якими іншими діючими законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.
Із врахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим
Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення до пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачеві підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ч. 4 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції до 05 жовтня 2005 року), ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" і ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Оскільки позивачеві слід визначати підвищення до пенсії виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік" прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджено на 2000 рік в розмірі 216 грн. 56 коп..
Статтею 1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік" прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджено на 2001 рік в розмірі 248 грн. 77 коп..
На підставі ст. 1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік" (із послідуючими змінами) прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджено на 2002 та 2003 роки в розмірі 268 грн.
Статтею 1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджено на 2004 рік в розмірі 284 грн. 69 коп.
Згідно ст. 63 Закону України „Про Державний Бюджет України на 2005 рік” визначено, що розмір мінімальної пенсії за віком відповідає рівню прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, і затверджений у розмірі 332,00 грн. на місяць на 2005 рік.
Згідно ст. 65 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" розмір мінімальної пенсії за віком на відповідний період часу встановлений з 01.01.2006 в розмірі 350 грн. та з 01.04.2006 року в розмірі 359 грн.
На підставі викладеного, позивач, як учасник бойових дій, на протязі з 01 січня 2000 року по 30 червня 2006 року мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірах:
- з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2000 року - щомісячно у розмірі 324 грн. 84 коп. (216 грн. 56 коп. х 150 процентів);
- з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року - щомісячно у розмірі 373 грн. 15 коп. (248 грн. 77 коп. х 150 процентів);
- з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2003 року - щомісячно у розмірі 402 грн. (268 грн. х 150 процентів);
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року - щомісячно у розмірі 427 грн. 03 коп. (284 грн. 69 коп. х 150 процентів);
- з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року - щомісячно у розмірі 498 грн. (332 грн. х 150 процентів);
- з 01 січня 2006 року по 31 березня 2005 року - щомісячно у розмірі 525,00 грн. (350 грн. х 150 процентів);
- з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2006 року - у розмірі 538,50 грн. (359 грн. х 150 процентів).
З 1 липня 2006 року вступили в дію зміни внесені до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законом України N 2939-VI від 05.10.2005 року (надалі – Закон №2939- VI).
Згідно нової редакції ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач мав право на надбавку до пенсії за участь у бойових діях в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (яка діяла до 1 липня 2006 року), позивачу, до пенсії, гарантовано було підвищення (надбавку) за участь у бойових діях в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком.
Ст. 22 Конституції України гарантовано, що при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу прав та свобод.
Отже, у відповідності з вимогами ст. 22 Конституції України, внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законом України N 2939-VI від 05.10.2005 року не може призвести до звуження обсягу права позивача на отримання підвищення до пенсії за участь у бойових діях у розмірі, на який він мав право до 1 липня 2006 року, тобто 538,50 грн.
Не зважаючи на внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 1 липня 2006 року та у подальшому, позивач, згідно наданих йому конституційних гарантій, має право на підвищення до пенсії за участь у бойових діях в розмірі, який не може бути менше ніж 538,50 грн.
А тому, суд критично відноситься до заперечень відповідача на позовні вимоги з посиланням на Закон №2939-VI, так як цей Закон значно звужує гарантоване право позивача на пенсійне забезпечення.
А тому, враховуючи ст. 22 Конституції України, суд вважає підлягаючими задоволенню позовні вимоги про зобов’язання відповідача зробити перерахунок призначеної йому пенсії згідно визнаного права на підвищення (надбавку) до пенсії за участь у бойових діях з 01.07.2006 року та у подальшому сплачувати позивачу до пенсії це підвищення (надбавку) до пенсії у розмірі не меншому ніж 538,50 грн.
Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.ст.1, 3, ч. 2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.ст.22, 23, ч.1 ст.24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст.8 Конституції України, так і ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд з огляду на ч.2 ст.8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судам було встановлено порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах „Проніна проти України”, „Качко проти України”.
Крім того, згідно ч.1 ст.2 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду” від 23.02.2006р., рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковим для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції. Згідно ст.17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є передбачені законодавством підстави для визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку підвищення до пенсії за участь у бойових діях з 01.01.2000 року.
Також, суд вважає необхідним поновити порушені права позивача шляхом зобов’язання відповідача здійснити позивачу перерахунок підвищення до пенсії за участь у бойових діях, починаючи з 01.01.2000 року, з виплатою позивачу суми недоотриманого пенсійного забезпечення, що утворилася унаслідок проведеного перерахунку, за весь період по день фактичного проведення перерахунку .
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 122, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій за період з 1 січня 2000 року.
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком:
- з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2000 року - у розмірі 324 грн. 84 коп.;
- з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року - у розмірі 373 грн. 15 коп.;
- з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року - у розмірі 402 грн.;
- з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року - у розмірі 402 грн.;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року - у розмірі 427 грн. 03 коп.;
- з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року - у розмірі 498 грн.;
- з 01 січня 2006 року по 31 березня 2006 року - у розмірі 525 грн.;
- з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2006 року - у розмірі 538 грн. 50 коп.
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 липня 2006 року з урахуванням його права на отримання щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі 538,50 грн.
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у подальшому сплачувати ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі не менше ніж 538,50 грн.
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплатити ОСОБА_1 суму недоотриманого пенсійного забезпечення, що утворилася унаслідок проведеного перерахунку, за період з 1 січня 2000 року по день фактичного проведення перерахунку.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Київський районний міста Одеси.
Суддя: