Копія

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

                                                                               Справа № 686/11273/16-ц

Провадження № 22-ц/4820/1042/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,

       секретар        судового засідання        Шевчук Ю.Г.,

       з участю        представника позивача         ОСОБА_1 ,

               представника відповідача        Коруняк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Олешинське» до Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 про скасування рішення в частині передачі земельної ділянки у власність та визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним і зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Олешинське», третя особа – Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, про припинення права колективної власності на земельну ділянку та скасування державного акта на право колективної власності на землю за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Олешинське» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст первісних позовних вимог

У травні 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю «Олешинське» (далі – ТДВ «Олешинське») звернулося до суду з позовом до Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (далі – Рада), Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницькій області (далі – Держземагенство), ОСОБА_3 про скасування рішення в частині передачі земельної ділянки у власність та визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним.

ТДВ «Олешинське» зазначило, що рішенням Ради від 29 лютого 2000 року №13 передано у колективну власність Відкритого акціонерного товариства «Олешинське» (далі – ВАТ «Олешинське»), правонаступником якого є ТДВ «Олешинське», земельну ділянку площею 3 045,2 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення 29 лютого 2000 року ВАТ «Олешинське» одержало державний акт серії ХМ №41 на право колективної власності на землю. Після розпаювання земельної ділянки господарський двір (несільськогосподарські угіддя) площею 7,1 га, розташований по АДРЕСА_1 , на території якого розміщені належні ТДВ «Олешинське» об`єкти нерухомого майна, залишився у власності позивача. Як з`ясувалося згодом, рішенням Ради від 20 липня 2009 року №7 ОСОБА_3 передано у власність частину земельної ділянки господарського двору площею 0,0855 га (кадастровий номер 6825085100:01:002:1286) для ведення особистого селянського господарства, після чого 25 листопада 2009 року Держземагенство видало останній державний акт серії ЯИ №116813 на право власності на земельну ділянку. Рада передала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, яка не була вільною та перебувала у власності позивача, без зміни її цільового використання, внаслідок чого оскаржуване рішення є незаконним, а одержаний ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку підлягає визнанню недійсним.

За таких обставин ТДВ «Олешинське» просило суд скасувати рішення Ради від 20 липня 2009 року №7 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0855 га (кадастровий номер 6825085100:01:002:1286) для ведення особистого селянського господарства і визнати державний акт серії ЯИ №116813 на право власності на земельну ділянку, зареєстрований 25 листопада 2009 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010974300765, недійсним.

Процесуальні дії суду першої інстанції за первісним позовом

У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 суд першої інстанції залучив до участі у справі її правонаступника, ОСОБА_2 .

Крім того, в порядку процесуального правонаступництва суд першої інстанції залучив до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі – Держгеокадастр) замість припиненого Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області, яке, у свою чергу, було залучено судом до участі у справі після припинення Держземагенства.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ТДВ «Олешинське», третя особа – Рада, про припинення права колективної власності на земельну ділянку та скасування державного акта на право колективної власності на землю.

ОСОБА_2 зазначив, що він як спадкоємець ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку площею 0,0855 га (кадастровий номер 6825085100:01:002:1286), розташовану в с. Олешин, АДРЕСА_2 району, Хмельницької області. ТДВ «Олешинське» не визнає це право позивача посилаючись на те, що вказана земельна ділянка включена до складу земель, які на підставі державного акта серії ХМ №41 від 29 лютого 2000 року були передані у колективну власність ВАТ «Олешинське», і не вилучалася у нього в установленому законом порядку. Разом із тим, після розпаювання землі між членами (учасниками) ВАТ «Олешинське» та припинення цього товариства як юридичної особи право колективної власності на землю було припинено, а державний акт втратив свою чинність і підлягав поверненню до архіву державного органу земельних ресурсів.

За таких обставин ОСОБА_2 просив суд припинити право колективної власності ВАТ «Олешинське» на земельну ділянку площею 3 045,2 га, посвідчене державним актом про право колективної власності на землю від 29 лютого 2000 року, який виданий Радою та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №41, і скасувати цей державний акт.

Процесуальні дії суду першої інстанції

Вказані позови об`єднані судом першої інстанції в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року в первісному та зустрічному позовах відмовлено.

Суд виходив з того, що ТДВ «Олешинське» не довело факту належності йому на праві власності земельної ділянки площею 7,1 га, зі складу якої ОСОБА_3 відведено земельну ділянку у власність, а тому порушення прав позивача за первісним позовом не встановлено. Разом із тим, до ТДВ «Олешинське» як правонаступника ВАТ «Олешинське» перейшло право на 3 045,2 га землі, частина з якої була розпайована, внаслідок чого підстави для припинення права колективної власності на земельну ділянку та скасування державного акта на землю відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТДВ «Олешинське» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТДВ «Олешинське» є власником земельної ділянки площею 7,1 га, яка залишилася після розпаювання земель ВАТ «Олешинське», разом із тим, не маючи повноважень на розпорядження цією землею, Рада передала частину земельної ділянки у власність ОСОБА_3 . Суд першої інстанції не дав належної оцінки дослідженим доказам, не призначив у справі повторної експертизи із землеустрою, не врахував норм чинного законодавства щодо порядку паювання земель і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду в частині відмови в зустрічному позові, тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині воно не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Держгеокадастр подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, вказуючи на його законність та обґрунтованість.

Рада та ОСОБА_2 не висловили своєї позиції щодо апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Суд першої інстанції не застосував закон (ст.ст. 2, 11, 25 ЦК України), який підлягав застосуванню, та не дотримався положень ст.ст. 28, 30, 37 ЦПК України (в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року; далі – ЦПК України 2004 року), ст.ст. 46, 48, 50, 55, 255 ЦПК України.

У зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду про відмову у первісному позові до ОСОБА_2 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині вимог, а про відмову у первісному позові до Ради та Держгеокадастру – зміні.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Рішенням Ради від 29 лютого 2000 року №13 передано ВАТ «Олешинське» у колективну власність 3 045,2 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення ВАТ «Олешинське» одержало державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №41 від 29 лютого 2000 року.

В подальшому проведено розпаювання вказаної земельної ділянки між членами (учасниками) ВАТ «Олешинське».

ТДВ «Олешинське» створено шляхом перетворення ВАТ «Олешинське» та є правонаступником усіх прав і обов`язків цього товариства.

20 липня 2009 року Рада прийняла рішення №7 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0855 га (кадастровий номер 6825085100:01:002:1286), розташованої в с. Олешин, АДРЕСА_2 району, Хмельницької області, та призначеної для ведення особистого селянського господарства.

На підставі цього рішення 25 листопада 2009 року Рада та Держземагенство видали ОСОБА_3 державний акт серії ЯИ №116813 на право приватної власності на земельну ділянку, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010974300765.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Її єдиним спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2 , якому 25 липня 2016 року приватний нотаріус Городоцького районного нотаріального округу Хмельницької області Якимишин С.Є. видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку (зареєстровано в реєстрі за №1437).

У 2016 році Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 виготовив технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТДВ «Олешинське» (правонаступника ВАТ «Олешинське») згідно державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №41 від 29 лютого 2000 року, за змістом якої ТДВ «Олешинське» належить земельна ділянка (господарський двір) площею 7,1 га, розташована по АДРЕСА_1 , та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням державного кадастрового реєстратора №РВ-6800182242017 від 27 березня 2017 року ТДВ «Олешинське» відмовлено у внесенні відомостей щодо цієї земельної ділянки до Державного земельного кадастру, оскільки за даними публічної кадастрової карти має місце накладання на неї інших земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки ОСОБА_2 на 1,2043%.

Щодо вирішення вимог за первісним позовом до ОСОБА_2

Застосовані норми права

Статтею 24 ЦК України встановлено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

В силу ч. 1 ст. 28 ЦПК України 2004 року (чинного на час пред`явлення позову) здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 46 ЦПК України.

Із положень ст. 30 ЦПК України 2004 року слідує, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Схожі за змістом норми викладені у ст. 48 ЦПК України.

Як передбачено ч. 1 ст. 37 ЦПК України 2004 року (чинного на час вирішення питання про заміну позивача за первісним позовом), у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Аналогічно врегульовано порядок застосування цивільного правонаступництва у чинному ЦПК України (стаття 55).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи (попередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки попередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Процесуальний закон визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих випадках, де сторона або третя особа – учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. При цьому відсутні норми, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.

З наведеного слідує, що ст. 37 ЦПК України 2004 року (ст. 55 ЦПК України) підлягала застосуванню виключно в разі, коли сторона або третя особа (фізичні особи) на момент відкриття провадження мають цивільну процесуальну дієздатність, однак, у ході здійснення провадження у справі померли.

Аналіз указаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що на момент звернення з позовом до суду відповідач повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите – підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Норма статті 255 ЦПК України є імперативною, тобто за наявності підстав, визначених у частині першій, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судом та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року (справа №185/998/16-ц, провадження №61-33766сво18), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

З матеріалів справи вбачається, що ТДВ «Олешинське» звернулося до суду із первісним позовом, у тому числі до ОСОБА_3 , 27 травня 2016 року, тобто вже після смерті останньої (2 червня 2014 року).

Не зважаючи на те, що суд першої інстанції ухвалою від 16 серпня 2016 року залучив до участі у справі як правонаступника ОСОБА_3 спадкоємця ОСОБА_2 , така справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Щодо вирішення вимог за первісним позовом до Ради та Держгеокадастру

Застосовані норми права

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, в тому числі у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч.ч. 6, 10 ст. 118 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

За змістом ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В силу ч. 1 ст. 126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Із положень ч. 1 ст. 2 ЦК України слідує, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі – особи).

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як передбачено ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

В силу ст. 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

За правовим визначенням відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Цивільний процесуальний закон покладає саме на позивача обов`язок визначати відповідача у справі.

Якщо позивач не заявляє вимоги до усіх належних відповідачів, які мають безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами, то суд відмовляє у задоволенні позову.

ТДВ «Олешинське» заявило вимогу про скасування рішення Ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та визнання державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Радою і Держземагенством на ім`я ОСОБА_3 , недійсним.

Враховуючи предмет і підстави первісного позову, ОСОБА_3 мала безпосередній зв`язок із спірними правовідносинами та, на думку ТДВ «Олешинське», порушила його майнові права. За життя ОСОБА_3 повинна була брати участь у справі як співвідповідач.

Разом із тим, на час пред`явлення позову ОСОБА_3 померла, а ТДВ «Олешинське» не висунуло вимоги до її спадкоємця, ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку.

Оскільки ТДВ «Олешинське» не заявило вимоги до усіх належних відповідачів, то його позов не підлягає задоволенню.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Суд першої інстанції не врахував указаних норм матеріального та процесуального права і дійшов помилкового висновку, про те, що позов ТДВ «Олешинське» до ОСОБА_2 підлягає вирішенню по суті вимог, а тому рішення суду в цій частині не може залишатися в силі.

Крім того, внаслідок неналежного застосування норм чинного законодавства суд першої інстанції неправильно виклав мотиви для відмови в позові ТДВ «Олешинське» до Ради та Держгеокадастру, внаслідок чого в цій частині рішення суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 255, 367, 374, 376, 377, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Олешинське» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року в частині відмови в первісному позові до ОСОБА_2 скасувати, а провадження у справі в цій частині вимог закрити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року в частині відмови в первісному позові до Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2019 року.

Судді:                                /підпис/                         О.І. Ярмолюк

                                               /підпис/                         А.М. Костенко

                                               /підпис/                         Т.О. Янчук

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції – Стефанишин С.Л.

Доповідач – Ярмолюк О.І.                                                        Категорія 47