Справа № 602/119/18

Провадження № 2/602/12/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2019 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі:                головуючого                Радосюка А. В.

при секретарі        Яблонській М. М.

з участю представника позивача – адвоката Данилевич А. Б., представника відповідача – адвоката Покотило Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивує тим, що Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», яке після проведених змін до Статуту банку, затверджених постановою КМУ від 06 квітня 2011 року №502 перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 446 від 20.07.2007 року, згідно якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 69000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних, а позичальник зобов`язався повернути кредит до 19.07.2012. У зв`язку із невиконанням позичальником своїх зобов`язань, Банк звернувся із позовною заявою до Лановецького районного суду Тернопільської області про дострокове стягнення боргу (80811,30 доларів США), шляхом звернення на предмет іпотеки. 13 липня 2010 року Лановецьким районним судом Тернопільської області винесено рішення у справі №2-154/2010, яким задоволено позов Банку та достроково стягнуто з ОСОБА_1 в користь Банку 657996,96 грн., шляхом звернення на іпотечне майно ОСОБА_2 згідно договору іпотеки № 1739 від 20.07.2007 року. Відповідач неодноразово звертався до Лановецького районного суду із заявами про розстрочку виконання рішення і ухвалами суду було встановлено графік погашення платежів, який відповідачем було порушено. У зв`язку з невиконанням позичальником рішення суду від 13.07.2010 Банк звернувся з заявою про примусове виконання рішення суду до ДВС Лановецького районного управління юстиції, яким 22.07.2013 відкрито виконавче провадження за №39001357. Повторно виконавчий документ пред`явлено до виконання 06.09.2016 до Збаразького міжрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. 13.09.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52203560. Станом на 12.01.2018 згідно розрахунку простроченої заборгованості за основним боргом згідно Кредитного договору № 446 від 20.07.2007 заборгованість по тілу кредиту становить 57234,87 дол.США; сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу та нарахованих відсотків за період з 09.01.2015 по 10.01.2018 складає 661255,16грн; заборгованість за процентами відсутня. Остання оплата позичальника здійснена 25.01.2018 року в сумі 250,00 дол. США. Тому позивач просить суд стягнути в його користь з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати понесені ним.

Представник позивача адвокат Данилевич А. Б. в судовому засіданні позовні вимоги уточнила і просила суд, у зв`язку з частковим погашенням заборгованості, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість по основному боргу в сумі 50449,62 доларів США, пеню за несвоєчасну сплату основного боргу, нараховану за період з 09.01.2015 року по 10.01.2018 року в сумі 661255,16 грн., а також понесені судові витрати, пославшись при цьому на обставини, вказані в позовній заяві.

Представник відповідача адвоката Покотило Ю. В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що з відповідача вже стягнуто заборгованість. Банк змінив строк виконання основного зобов`язання. Згідно рішення від 13 липня 2010 року стягнуто достроково всю суму заборгованості, тому провадження в частині стягнення основної суми і пені підлягає закриттю у зв`язку з закінченням строку позовної давності. Даний строк не переривався відповідачем сплатою чергових внесків, оскільки він сплачував їх на виконання ухвали суду про розстрочку заборгованості. Крім того, позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають до задоволення, оскільки рішенням суду від 13 липня 2010 року вже була надана правова оцінка порушенням відповідачем кредитного зобов`язання та вирішено питання про стягнення всієї суми заборгованості, в тому числі і пені, а з позовними вимогами відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивач у даній справі не звертався.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив наступні факти:

Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 446 від 20.07.2007, згідно якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 69000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних, а позичальник зобов`язався повернути кредит до 19.07.2012 (а.с.6-8).

Для забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з Кредитного договору №446 від 20.07.2007 ОСОБА_2 передане в іпотеку майно, яке належить йому на праві власності, а саме: 1) нежиле приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням), що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 393,80 кв.м.;

2) земельна ділянка для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0, 06602 га

кадастровий номер 6123810100020040153, що розташована на території Лановецької міської ради в АДРЕСА_1

3) трикімнатна квартира АДРЕСА_2 площа АДРЕСА_3 кв.м., що знаходиться за АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 .

20.07.2007 приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 1739 Іпотечний договір між Банком та ОСОБА_2 , який являється іпотекодавцем за власними зобов`язаннями та майновим поручителем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.9-12).

Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року позов ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу і звернення стягнення на майно задоволено та достроково стягнуто з ОСОБА_1 657996,96 грн., шляхом звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_2 згідно договору іпотеки № 1739 від 20.07.2007 року(а.с.13-14).

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2010 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року задоволено, розстрочено виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року по цивільній справі № 2-154/2010 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу і звернення стягнення на майно, та встановлено графік погашення суми стягнення (а.с.15).

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 05 вересня 2013 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року задоволено, розстрочено виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року по цивільній справі № 2-154/2010 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу і звернення стягнення на майно та встановлено графік погашення суми стягнення(а.с.16).

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 25 березня 2016 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року задоволено, розстрочено виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року по цивільній справі № 2-154/2010 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу і звернення стягнення на майно та змінено графік погашення заборгованості , встановлено наступний графік погашення суми стягнення : з 01 березня 2016 - по 01 березня 2017 по 250 доларів США; з 01 березня 2017 - по 01 березня 2018 по 250 доларів США; з 01 березня 2018 - по 01 березня 2019 по 300 доларів США; з 01 березня 2019 по 01 березня 2020 по 300 доларів США; з 01 березня 2020 - по 01 лютого 2021 р по 4135,50 доларів США(а.с.17).

13.09.2016 державним виконавцем Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52203560 згідно виконавчого листа Лановецького районного суду Тернопільської області №2-154/2010 від 06.08.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» 657996,96 доларів США боргу (а.с.18).

Згідно розрахунку простроченої заборгованості за основним боргом згідно з кредитним договором № 446 від 20.07.2007 ррку станом на 12.01.2018 року, залишок простроченої заборгованості за кредитом складає 57484,87 доларів США

( а.с.20-21).

Згідно розрахунку заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення основного боргу та нарахованих відсотків згідно КД № 446 від 20.07.2007 року за період з 09.01.2015 року по 10.01.2018 року сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу та нарахованих відсотків за період з 09.01.2015 року по 10.01.2018 року складає 661255,16 грн.(а.с.22-30).

Позивачем змінено організаційно-правову форму з публічного на приватне акціонерне товариство, у зв`язку із чим змінено найменування на Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», що стверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань; копією Відомостей ЄДРПОУ; витягом із Статуту АТ «Державний ощадний банк України» (а.с.195-200).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача в користь позивача 50449 доларів США 62 центи заборгованості по основному боргу по кредитному договору №446 від 20 липня 2007 року суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, перерахованих в ст.11 ЦК України.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи ( стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником  забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим  Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок стягнення заборгованості за основним зобов`язанням.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з  ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» 50449 доларів США 62 центи заборгованості по основному боргу по кредитному договору №446 від 20 липня 2007 року.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що на даний час набрали законної сили та виконуються рішення і ухвали суду, ухвалені та постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки рішенням суду від 13 липня 2010 року було стягнуто з відповідача заборгованість шляхом звернення стягнення на заставне майно, а в даній справі позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за основним зобов`язанням.

Також, суд не приймає до уваги клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності до основного зобов`язання, оскільки відповідачем регулярно проводилися платежі на погашення суми заборгованості, як до звернення позивача до суду, так і під час розгляду справи в суді, що призвело до переривання строку позовної давності.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача в користь позивача пені за несвоєчасну сплату основного боргу, нараховану за період з 09.01.2015 року по 10.01.2018 року в сумі 661255,16 грн. по кредитному договору №446 від 20 липня 2007 року суд виходив з наступного.

Рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року, яким достроково  стягнуто з  ОСОБА_1  657996,96 грн., шляхом звернення стягнення на іпотечне майно  ОСОБА_2  згідно договору іпотеки № 1739 від 20.07.2007 року, вступило в законну силу.

Як встановлено в мотивувальній частині вказаного рішення суду відповідачу було надіслано Банком досудові повідомлення-вимоги про суму та порядок погашення заборгованості.

Таким чином, позивач в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, змінив строк виконання зобовязання за кредитним договором та мав право звернутися до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості. Таким правом позивач скористався і його позовні вимоги були задоволені повністю рішенням суду від 13 липня 2010 року.

Після зміни строку виконання зобов`язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки позичальник був зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної у вимозі дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості не підлягали виконанню.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 02 грудня 2015 року (№ 6-1707цс15 та № 6-249цс15).

Таким чином, після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості та винесення рішення суду кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача пені, оскільки нарахування неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.

З моменту ухвалення вказаного рішення, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобов`язань відповідача, правовідносини сторін перейшли в іншу площину площину виконання судового рішення. Ці правовідносини врегульовані спеціальним Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, згідно положень пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання пені за Кредитним договором.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 661255,16 грн. не підлягають до задоволення.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України суд, також вважає за необхідне стягнути з            ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» 18631 гривню 04 копійки сплаченого судового збору. При цьому суд бере до уваги платіжне доручення №72252445 від 08 лютого 2018 року про сплату судового збору та офіційний курс гривні до долара США станом на день винесення рішення.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищенаведене, а також, те, що позивачем зменшено позовні вимоги в частині стягнення суми боргу за основним зобов`язанням на 6785 доларів США, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу 2502 гривень 38 копійок зайво сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення №72252445 від 08 лютого 2018 року.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12,81,141,259,263-265,352 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 575, 610, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» (місце розташування: м.Тернопіль, майдан Волі, 2, код ЄДРПОУ 09338500) до ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_5 , паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_5 , паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) в користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 338545, р/р  НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 09338500) 50449 (п`ятдесят тисяч чотириста сорок дев`ять) доларів США 62 центи заборгованості по основному боргу по кредитному договору №446 від 20 липня 2007 року та 18631 гривню 04 копійки сплаченого судового збору.

Повернути Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 338545, р/р 373929005, код ЄДРПОУ 09338500) 2502 гривні 38 копійок зайво сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення №72252445 від 08 лютого 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складене 27 вересня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. В. Радосюк