Дата документу 24.09.2019 Справа № 337/772/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Єдиний унікальний № 337/772/18                                 Головуючий в 1-й інстанції – Кучерук І.Г.

Провадження № 11-кп/807/1216/19 Доповідач в 2-й інстанції – Гріпас Ю.А.

Категорія – ст.459 КПК України                                

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року                                                        м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Гріпаса Ю.О.,

суддів Дадашевої С.В., Білоконева В.М.,

за участю секретарі Вечеренко Є.М.,

прокурора Мотренко М.В.,

захисника Максимова Р.І.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, в режимі відеоконференц зв`язку, матеріали провадження про перегляд вироку за нововиявленими обставинами за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Максимова Р.І. на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2019 року,

якою відмовлено в задоволенні заяви адвоката Максимова Романа Ігоровича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, - вироку судової колегії в кримінальних справах Запорізького обласного суду від 28 грудня 1999 року, та ухвали судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 15 червня 2000 року.

Згідно змісту ухвали, адвокат Максимов Р.І., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме вироку судової колегії по кримінальним справам Запорізького обласного суду від 28.12.1999 року, за яким ОСОБА_1 було засуджено до смертної кари - розстрілу з конфіскацією особистого майна, та який ухвалою Верховного Суду України від 15.06.2000 року змінений в частині призначеного покарання, та з остаточним призначенням покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Заява мотивована тим, що судовою колегією при винесенні вироку від 28.12.1999 року, не враховано, що ОСОБА_1 вчинив злочин в силу психологічної залежності від ОСОБА_2 , як обставину, що пом`якшує відповідальність. В основу вироку відносно ОСОБА_1 покладено явку з повинною ОСОБА_1 , протокол відтворення обстановки та обставин події з підозрюваним ОСОБА_1 , відеозапис відтворення обстановки та обставин події з підозрюваним ОСОБА_1 , яке відбувалося без участі захисника. Отримана інформація від засудженого ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_3 , дозволяє дійти висновку про те, що на момент вбивства ОСОБА_4 засуджений ОСОБА_1 мав алібі, про яке суду не було відомо, а слідчим не було встановлено в силу того, що досудове розслідування проведено швидко, але неповно, у зв`язку з чим не всіх свідків вдалось встановити і допитати.

Суд розглянувши заяву захисника вважав, що у зазначених засудженим і стороною захисту підставах (свідок ОСОБА_3 ) відсутня ознака нововиявленості, оскільки дана обставина була, та могла бути відома іншим учасникам кримінального провадження на час судового розгляду, у даному випадку засудженим. Вказана обставина не може являтись підставою для перегляду вироку за нововиявленими обставинами, оскільки вона існувала на момент вирішення справи, і могла бути відома учасникам. Твердження захисника зводиться до висвітлення процесуальних порушень, що мали чи могли мати місце при розгляді справи в суді, та при ухваленні судового рішення, а саме вироку від 28.12.1999 року. Оскарження самого судового рішення, та виявлення процесуальних порушень, на стадії розгляду справи, було передбачено діючим на той час законодавством, за допомогою апеляційного та касаційного перегляду рішень суду (ухвал, вироків) і не має відношення до інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Засуджений мав можливість звернутись з питанням про перегляд рішення суду у зв`язку з обставинами, які існували на момент розгляду справи і нововиявленими не являються. ОСОБА_1 , звертався зі скаргою на рішення суду від 28.12.1999 року, до Верховного Суду України, де не зазначав про наявність свідка ОСОБА_3 , та фактична законність і обґрунтованість вироку, який ухвалено судом першої інстанції, підтверджена Верховним Судом України відповідним рішенням Верховного Суду України.

В апеляційній скарзі захисник вказує, що ухвала місцевого суду є незаконною і підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що обґрунтування суду щодо не взяття до уваги показань свідка ОСОБА_3 не відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства про провадження за нововиявленими обставинами. Крім того, в скарзі апелянт посилається на той факт, що ОСОБА_1 вчинено злочин 16.09.1998 року, максимальна санкція ст.93 КК України 1960 року передбачала смертну кару, у зв`язку з її скасуванням рішенням Конституційного суду України від 29.12.1999 року №11-рп/99, до ОСОБА_1 можливо було застосувати максимальну санкцію статті у вигляді 15 років позбавлення волі, оскільки законодавство про довічне позбавлення волі було прийнято вже після вчинення ОСОБА_1 злочину, а у відповідності до ст.6 КК України 1960 року (яка пізніше була висвітлена в ст.4 діючого КК України) закон, що встановлює карність діяння або посилює покарання, зворотної сили не має.

З огляду вищевказані обставини просить ухвалу суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 виправдати за фактом вбивства ОСОБА_4 та призначити покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. Звільнити ОСОБА_1 із місць позбавлення волі, у зв`язку з відбуттям покарання.

Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: засудженого та його захисника, які зокрема підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати ухвалу; прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги захисника засудженого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга захисника засудженого ОСОБА_1  – адвоката Максимова Р.І. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На переконання колегії суддів ухвала суду відповідає вказаним вимогам.

Умовно апеляційна скарга захисника складається з двох частин. Перша - доводи в контексті свідка ОСОБА_3 , друга - доводи в контексті санкції ст.93 КК України 1960 року.

Згідно з ч.1 ст.459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Відповідно до положень п.5 ч.2 ст.459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються, обставини не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Суд першої інстанції в ухвалі навів свої мотиви, які дали підстави дійти висновку що наведені захисником обставини стосовно свідка ОСОБА_3 не могли бути визнані нововиявленими.

Колегія суддів зі вказаними мотивами і висновком суду погоджується в повній мірі.

Зокрема, суд правильно зазначив, що нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження доведені належним чином юридичні факти, які знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об`єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв`язку з їх невідомістю судові; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу.

Необхідна наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою, це обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження, та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду, та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, і що цей доказ є вирішальним.

Із пояснень засудженого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 випливало, що усі засуджені знали про наявність свідка ОСОБА_3 , спілкувались з нею у день скоєння злочинів. ОСОБА_1 мав усвідомлювати, що її свідчення можуть мати значення для слідства і суду, однак свідомо не бажав її участі, у кримінальній справі, з тих чи інших підстав, свідомо не повідомляв про свідка у період досудового слідства, та у суді, зокрема у щиросердному зізнанні, підчас допитів, під час відтворення обстановки і обставин події за його участі, та у своїй скарзі до Верховного Суду України.

Відтак висновки суду, що у зазначених засудженим і захисником обставинах відсутня ознака нововиявленості, оскільки вона була, відома іншим учасникам кримінальної справи, є правильним. Вказана обставина не може бути підставою для перегляду вироку за нововиявленими обставинами, оскільки вона існувала на момент вирішення справи, і була відома учасникам, а відповідно могла бути відома і суду в разі повідомлення про неї на стадії судового розгляду.

Так, апеляційна скарга може бути задоволена апеляційним судом у разі, якщо вона містить посилання на те, в чому полягає неправильність оскаржуваної ухвали та містить визначені чинним процесуальним законом підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції. Лише за об`єктивного підтвердження таких підстав можливе скасування оскаржуваного вироку. В апеляційній скарзі в контексті наявності свідка ОСОБА_3 захисник, ще раз цитує доводи вказані ним у заяві і наведені під час судового розгляду, яким надана правова оцінка судом, формально виражає незгоду з ухвалою суду, і не спростовує об`єктивними даними висновки місцевого суду.

Щодо інших доводів апелянта в контексті санкції ст.93 КК України 1960 року і неможливості призначення ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі, колегія суддів зазначає, що вказане питання не висвітлювалося у заяві захисника про перегляд вироку за нововиявленими обставинними, відповідно не було переметом розгляду суду першої інстанції.

На теперішній час (після змін у КПК України ЗУ від 03.10.2017) зазначені обставини відносяться до виключних обставин, однак захисник в апеляційній сказі не посилається відповідні на положення процесуального закону.

Крім того відповідно до ст.93 КК України (в ред. 1960 р.) за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах було встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років або смертна кара.

Засудженому було призначено покарання у виді смертної кари.

Рішенням Конституційного Суду України № 11-рп/99 від 29 грудня 1999 року положення санкцій Особливої частини Кримінального кодексу України 1960 року, які передбачали смертну кару як вид покарання, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

На виконання зазначеного рішення Конституційного Суду України Верховна Рада України прийняла Закон України від 22 лютого 2000 року № 1483-ІІІ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України (далі - Закон № 1483-ІІІ)», яким покарання у виді смертної кари було замінено на довічне позбавлення волі. Цей закон набрав чинності 04 квітня 2000 року.

Закон, що усуває караність діяння або пом`якшує покарання, має зворотну силу, тобто, поширюється з моменту набрання ним чинності також і на діяння, вчинені до його видання (ст.5 КК України 2001 р.).

Новий вид кримінального покарання, запроваджений Законом № 1483-ІІІ, - довічне позбавлення волі - є менш суворим видом покарання порівняно зі смертною карою.

Положення КК України 1960 року зі змінами, внесеними Законом України № 1483-ІІІ, якими смертну кару як вид кримінального покарання було замінено на довічне позбавлення волі, треба розуміти як такі, що пом`якшують кримінальну відповідальність особи і мають зворотну дію в часі, тобто поширюються на осіб, котрі вчинили особливо тяжкі злочини, передбачені Кримінальним кодексом України 1960 року, до набрання чинності зазначеним Законом, у тому числі на осіб, засуджених до смертної кари, вироки щодо яких на час набрання чинності Законом № 1483-ІІІ, не було виконано.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визнав, що заміна судами смертної кари на довічне позбавлення волі, встановлене новим кримінальним законом, а не на позбавлення волі строком на п`ятнадцять років, що як альтернативне смертній карі покарання було передбачено законом під час вчинення злочинів, не є порушенням статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення у справах "Алакрам Хумматов проти Азербайджану" від 18 травня 2006 року, заяви № 9852/03, № 13413/04, "Ткачов проти України" від 13 грудня 2007 року, заява № 39458/02).

Аналогічне вказане у правовій позиції Конституційного Суду України, яку останній сформулював безпосередньо за вказаним питанням у своєму рішенні від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011 (Справа № 1-5/2011).

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали суду, при апеляційному розгляді також не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 – адвоката Максимова Р.І. залишити без задоволення.

Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2019 року, якою відмовлено в задоволенні заяви адвоката Максимова Романа Ігоровича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, - вироку судової колегії в кримінальних справах Запорізького обласного суду від 28 грудня 1999 року, та ухвали судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 15 червня 2000 року залишити без змін.

Зазначена ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її оголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк, - з моменту отримання копії судового рішення.

Судді:

Гріпас Ю.О. Дадашева С.В. Білоконев В.М.