ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року                                                        

м.Суми

Справа №591/2686/16-ц

Номер провадження 22-ц/816/4056/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Орлов І. В. (суддя-доповідач),

суддів -          Криворотенка В. І. ,  Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

відповідача:                           ОСОБА_1      

учасники справи:

позивачка:  ОСОБА_2 ,

відповідач:  ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Зарічного районного суду міста Суми від 24 жовтня 2016 року (суддя Клименко А.Я.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам,

                                                    в с т а н о в и в:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася з вказаним позовом до ОСОБА_1 . Уточнені вимоги (а.с. 27, 36) мотивувала тим, що відповідач не сплачує їй аліменти, стягнуті за рішенням  Зарічного районного суду м. Суми 14 лютого 2006 року на неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим виникла заборгованість за період з серпня 2014 року по серпень 2016 року у розмірі 27879 грн 85 коп., яку просила стягнути з відповідача на свою користь.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24 жовтня 2016 року, з виправленням описки ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2016 року (а.с. 46), позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментам у сумі 27879 грн 85 коп.  Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 551 грн 20 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив заочне рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що стягнення заборгованості по аліментам є функцією держави, яка реалізується у поряду здійснення виконавчого провадження із застосуванням визначених законодавством заходів впливу на боржника. Стягувач може звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості по аліментам лише у разі виникнення спору щодо її розміру, проте у позовний заяві про наявність такого спору між сторонами заявницею не вказано.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що він погасив всю суму заборгованості, яка обліковувалась у виконавчому провадженні № 38880012 та продовжує сплачувати щомісячні нарахування. Разом з тим, виконавча служба відкрила інше виконавче провадження № 53944749 з примусового виконання заочного рішення Зарічного районного суду від 24 жовтня 2016 року,  яким відповідача зобов`язано повторно сплачувати суму вже погашеної заборгованості. Також заявник не погоджується з сумою заборгованості та вважає, що суд першої інстанції не з`ясував за який період часу вона нарахована, а тому її стягнення на підставі статей  194-196 СК України є незаконним. Крім того, відповідач зазначив, що оскаржуваним рішенням допущено подвійне стягнення заборгованості за один і той же період часу, оскільки в порядку задоволення позову Управління соціального захисту населення Сумської міської ради постановою Зарічного районного суду м. Суми від 28 квітня 2014 року з нього стягнуто 14600,70 грн заборгованості і ця сума вже виплачена ОСОБА_2 щомісячними платежами у період з 01 серпня 2009 року по 31 липня 2013 року.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 1 статті  368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 11 травня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 4). ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась дочка ОСОБА_4 (а.с. 5).

Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, їх дочка ОСОБА_5 зареєстрована та проживає з матір`ю - ОСОБА_4 (а.с. 6, 16).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 лютого 2006 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 14 листопада 2005 року (а.с. 35).

12 липня 2013 року відкрито виконавче провадження № 38880012 з примусового виконання зазначеного вище судового рішення про стягнення з відповідача аліментів за виконавчим листом № 2-306 від 06 березня 2008 року (а.с. 78).

За період з 01 січня по 31 липня 2016 року ОСОБА_1 частково сплачував на користь ОСОБА_4 аліменти (а.с. 20, 22).

Станом на 12 вересня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів по виконавчому листу № 2-306 від 06 березня 2008 року у виконавчому провадженні № 38880012  за період з серпня 2014 року по 11 вересня 2016 року становила 27879,85 грн (а.с. 27).

Станом на 01 серпня 2018 року борг по аліментам по виконавчому листу № 2-306 від 06 березня 2008 року у виконавчому провадженні № 38880012 складав 35665,11 грн (а.с. 105).

Згідно з оригіналом квитанції № 9 від 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок Зарічного відділу ДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області 35665,11 грн, тобто повністю сплатив борг, який обліковувався по виконавчому провадженню № 38880012 (а.с.104).

Водночас, на виконання оскаржуваного у даній справі заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 жовтня 2016 року 27 січня 2017 року було видано виконавчий лист № 591/2686/16-ц, за яким 05 травня 2017 року було відкрито виконавче провадження № 53944719 з примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 боргу за аліментами в сумі 27879,85 грн (а.с. 80, 112-113).

Крім того, з матеріалів справи слідує, що постановою Зарічного районного суду м. Суми від 28 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Сумської міської ради тимчасову державну допомогу у розмірі 14600,70 грн (а.с. 76). Цією постановою суду встановлено, що у період з 01 серпня 2009 року по 31 липня 2013 року на підставі заяв ОСОБА_4 Управління виплачувало їй тимчасову державну допомогу на дочку ОСОБА_7 у зв`язку з ухиленням батька від сплати аліментів.

11 грудня 2014 року було відкрито виконавче провадження № 45831814 з примусового виконання зазначеної постанови суду за виконавчим листом № 591/2021/14-а (а.с. 79).

Вказані вище виконавчі провадження були зведені у виконавче провадження №  56773539, яке знаходиться на виконанні у Зарічному відділі державної виконавчої служби м. Суми (а.с. 133-135).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує обов`язок по сплаті аліментів на дочку, а тому заборгованість у виконавчому провадженні підлягає стягненню на підставі статей 194-196 Сімейного кодексу України.

З таким висновком суд апеляційної інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.

Так матеріалами справи встановлено, що 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 повністю погасив заборгованість із сплати аліментів у сумі 35665,11 гривень по виконавчому листу № 2-306 від 06 березня 2008 року у виконавчому провадженні № 38880012.

Проте, факт повного погашення заборгованості у виконавчому провадженні № 38880012 виконавчою службою не було враховано під час примусового виконання виконавчого листа № 591/2686/16-ц від 27 січня 2017 року за виконавчим провадженням № 53944719, внаслідок чого заборгованість зі сплати аліментів у сумі 27879,85 грн, яка існувала станом на 12 вересня 2016 року, а потім збільшилась до 35665,11 грн і згодом була повністю погашена, безпідставно обліковується за відповідачем.

Однак, у даній цивільній справі заборгованість зі сплати аліментів у сумі 27879,85 грн не є спірною у розумінні вимог Закону України «Про виконавче провадження», яким врегульовано питання стягнення такої заборгованості, оскільки позивачка ОСОБА_4 повністю погоджується з вказаним розміром боргу, нарахованим державним виконавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 СК України (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин), аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним нотаріусом, а в разі виникнення спору – судом.

Згідно з частинами  1, 2, пунктами  19, 22 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів, а згідно з частиною  8 цієї статті спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частини  8 якої суд вирішує питання стягнення заборгованості лише в разі спору про її розмір.

Відповідно до положень частин  4, 11 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. За наявності заборгованості із сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз`яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.

За ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що визначення розміру заборгованості із сплати аліментів та порядок стягнення такої заборгованості визначено Законом України «Про виконавче провадження» та не потребує ухвалення ще одного рішення суду про стягнення цієї заборгованості, оскільки борг стягується в межах виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення аліментів. Суд лише розглядає спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів, проте не стягує таку заборгованість, оскільки стягнення заборгованості віднесено до повноважень виконавця.

Крім того, суд враховує ту обставину, що заборгованість за аліментами може бути стягнута за рішенням суду тільки у випадку, якщо аліменти відраховуються із заробітної плати на підставі заяви платника аліментів, а не за виконавчим листом.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач із заявою про відрахування аліментів із заробітної плати не звертався. Аліменти на утримання дитини стягуються за виконавчим листом.

За таких обставин, при відсутності спору щодо розміру заборгованості із сплати аліментів, заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі рішення суду про стягнення такої заборгованості, а тому законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 суд першої інстанції не мав.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є помилковим і такими, що не відповідає вищевказаним вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги дають підстави дійти висновку про те, що заочне рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального права, а висновки суду не відповідають встановленим у справі обставинам. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а заочне рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

                                                    п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Зарічного районного суду міста Суми від 24 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам відмовити.

Понесені ОСОБА_1 судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 826 (вісімсот двадцять шість) гривень 80 копійок компенсувати відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Дата складення повного тексту постанови -  26 вересня 2019 року.

Головуючий   (підпис)  І.В.Орлов (суддя-доповідач)

Судді:    (підпис)  В.І.Криворотенко

     (підпис)  О.І.Собина