Справа: № 2-А-159\10\1512
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2010 року
Київський районний суд м.Одеси
У складі судді Калашнікової О.І.
При секретарі Козак А.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси про визнання незаконною бездіяльності і зобов”язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визнати незаконною відмому Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси у перерахунку щомісячного підвищення до державної пенсії, як учаснику бойових дій за період з 1 січня 2006 року, у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком. Позивач просив зобов”язати відповідача виконати перерахунок щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, починаючи з 1 січня 2006 року у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, як то передбачено ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, зобов”язати сплатити заборгованість, яка виникла у зв”язку з перерахунком пенсії, та зобов”язати відповідача у подальшому нараховувати і сплачувати щомісяця підвищення державної пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком. У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі і на обгрунтування позовних вимог посилався на ст.12 ОСОБА_2 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст.17,19 ЗУ „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, ст.ст.22,46 Конституції України.
Представник відповідача з позовом не погодився з таких підстав: ОСОБА_1 призначено та виплачується підвищення до державної пенсії, як учаснику бойових дій відповідно до діючого законодавства і правові підстави для перерахунку позивачу державної пенсії відсутні.
Суд вислухав сторони, вивчив надані документи і встановив наступне:
ОСОБА_1 з 2001 року є пенсіонером і отримув до 2004 року державну пенсію по інвалідності, а з 2004 року переведений на пенсію за віком на пільгових умовах, передбачених ст.100 ЗУ „Про пенсійне забезпечення”. ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія АБ №291361, виданим Одеським облвійськкомісаріатом 31.12.1998 року.
Право позивача, як учасника бойових дій на підвищення до державної пенсії у розімірі 150% мінімальної пенсії за віком передбачено ст.12 ОСОБА_2 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі Закон №3551-Х11). .
У період з 2000 року по 2004 рік розмір мінімальної пенсії за віком закон не визначав. ОСОБА_2 на кожен рік визначався розмір прожиткового мінінмуму на місяць (2000 р.-216,56 грн Закон №2025-Ш, 2001 р. – 248,77 грн Закон №2330-Ш, 2002 р.- 268 грн Закон № 2780-Ш, 2003 р. – 268 грн Закон № 247-IU, 2004 р. -284,69 грн. Закон №1704-IU).
З 1 січня 2000 року по 1 жовтня 2003 року позивач отримував підвищення до державної пенсії на підставі ОСОБА_2 №3551-Х11 та відповідно до постанов КабМіну України №342 від 19 березня 1996 року і №831 від 26 липня 1996 року. Розмір підвищення до державної пенсії розраховувас з грошової суми 16 грн,62 коп., а з 1 жовтня 2003 року відповідно до постанови КабМіну України №1 від 3 січня 2003 року – з грошової суми у розмірі 19 грн.91 коп.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 9.07.2003 року. Ч.1 ст.28 зазначеного ОСОБА_2 визначає, що мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивач звернувся до УПФ України в Київському районі м.Одеси з заявою про перерахунок підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком (визначеногозаконом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). Листом №4285/Є-2 від 7.10.2009 року УПФ України в Київському районі м.Одеси відмовило ОСОБА_1 у задоволенні вимог, тому ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 1 листопада 1996 року №9 „Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя” зазначив, що судам при розгляді справи необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Автоновмної республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції так і закону.
Ч.1ст.46 Конституції України передбачає право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо правового статусу ветеранів війни, у тому числі щодо надання їм пільг, переваг та соціальних гарантій, визначаються ОСОБА_2 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та Законами України основних соціальних гарантій, до яких відноситься і пенсія, визначаються ЗУ „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”. Відповідно до ст.17 зазначеного ОСОБА_2 мінімальний розмір пенсії за віком, як основна соціальна гарантія, встановлюється законами. На підставі ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Із урахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися надбавка позивачу до державної пенсії як учаснику бойових дій не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч.1 ст.28 ЗУ „Про загальнообов”язкове пенсійне страхування”, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Будь-якими іншими діючими законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами , при визначенні позивачу розміру підвищення до державної пенсії належить керуватися ч.3 ст.46 Конституції України, ч.4 ст.12 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст.17 ЗУ „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, ч.1 ст.28 ЗУ „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, а не постановами Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Оскільки позивачу слід визначати підвищення до пенсії з розрахунку мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму повинен проводитись і перерахунок підвищення до пенсії з урахуванням нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Ст.65 ЗУ „Про державний бюджет України на 2005 рік” визначила, що розмір мінімальної пенсії за віком відповідає рівню прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, і визначила розмір мінімальної пенсії за віком у 2005 році- 332 грн на місяць. Ст.65 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2006 рік” визначила мінімальний розмір пенсії за віком з 1.01.2006 р. у розмірі 350 грн, з 1.04.2006 р. у розмірі 359 грн. Надалі розмір мінімальної пенсії визначався Законами „Про Державний бюджет України” на кожен рік.
З 1 липня 2006 року вступили в дію зміни, внесені 5.10.2005 року ОСОБА_2 №2939-У1 до ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Нова редакція ст.12 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачає право учасника бойових дій на надбавку до пенсії в розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Отже, з 1 липня 2006 року право позивача на отримання підвищення до пенсії зменшено 150 % до 25% прожиткового мінімуму.
Ст.22 Конституції України гарантує, що при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу прав і свобод. Ст.2 ЗУ „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачає, що „права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше Законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим ОСОБА_2, є недійсними”. Керуючись Конституцією України суд вирішує даний спір відповідно до ст.12 ч.4 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції 1993 року.
Відповідно до вимог ст.99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Також для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими Законами можуть встановлюватися інші строки звернення до адміністративного суду. У даному випадку суд вважає, що з питання строків звернення до суду належить керуватися вимогами ст.46 ЗУ „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, яка передбачає „суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.”
Пнсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначенного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до ОСОБА_2 України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Керуючись ст.158-163 КАС України, суд
Постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси у перерахунку учаснику бойових дій ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.12 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з 1 січня 2006 року.
Зобов”язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Одеси виконати перерахунок та виплату учаснику бойових дій ОСОБА_3 щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2006 року відповідно до вимог ст.12 ОСОБА_2 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Постанова може бути оскаржена в Одеській апеляційний адміністративний суд через Київський райсуд м.Одеси. Заява про апеляційне оскарження надається протягом 10 днів з дня оголошення постанови, апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подачі заяви, з направленням копії до апеляційного суду.
Суддя