Справа № 2-131/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 березня 2010 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого – судді Савіна О.І.
при секретарі – Прокопенко Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 16029,60 грн. та судових витрат у розмірі 190,30 грн.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі пояснивши, що він 24.05.2007 року передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1000 доларів США, що у гривневому еквіваленті на період позики становило 5050 грн. та 04.10.2007 року він також передав відповідачу 1000 доларів США, що у гривневому еквіваленті на період позики становило 5050 грн., про що останнім були складені розписки від 24.05.2007 року та 04.10.2007 року. Позичені кошти він зобов’язався повернути 24.06.2007 року та 04.10.2008 року відповідно. Проте гроші в зазначений строк не повернув. Неодноразові обіцянки відповідача про повернення боргу за договором позики залишилися безрезультатними у зв'язку із чим, просив суд стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики в сумі 16029,60 грн., що становить гривневий еквівалент 2000 доларів США на дату звернення до суду, та судові витрати у розмірі 280,30 грн..
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково пояснивши, що він дійсно 24.05.2007 року отримав від ОСОБА_1 позику у розмірі 1000 доларів США, про що склав розписку. Стверджував, що вказаний борг повернув вчасно та в повному обсязі. 04.10.2007 року він знову отримав у позивача позику у розмірі 1000 доларів США, які зобов’язався повернути до 04.10.2008 року, про що свідчить написана ним розписка. Наполягав на тому, що він винен ОСОБА_1 лише 500 доларів США, оскільки частину боргу вже повернув.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги стосовно стягнення боргу за договором позики законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що дійсно 24.05.2007 р. відповідач отримав від ОСОБА_1 1000 доларів США під заставу майна, які зобов’язався до 24 червня 2007 року повернути, що підтверджується розпискою (а.с. 8).
Крім того 04.10.2007 р. ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 1000 доларів США під заставу майна, які зобов’язався до 04 жовтня 2008 року повернути, що підтверджується розпискою (а.с. 7).
Однак, як встановлено в судовому засіданні, дотепер ОСОБА_2 борг не повернув.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, що регламентовано ч. 2 ст. 1047 ЦК України.
Надана позивачем розписки засвідчують факт отримання відповідачем від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2000 доларів США та волевиявлення позичальника у певний строк, а саме до 24 червня 2007 року та 04 жовтня 2008 року відповідно, повернути гроші.
В силу ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Проте, якщо договір укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
З урахуванням обставин справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики підлягають повному задоволенню.
В силу ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 527, 1046, 1047, 1049-1051 ЦК України, ст.ст. 3,10,11,57,60,88, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у сумі 16029 (шістнадцять тисяч двадцять дев’ять) гривень 60 копійок та судові витрати: державне мито – 160 (сто шістдесят) гривень 30 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 (сто двадцять) гривен, а всього 16309(шістнадцять тисяч триста дев’ять) гривень 90 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Южноукраїнського
міського суду ОСОБА_3
Справа № 2-131/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
01 березня 2010 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого – судді Савіна О.І.
при секретарі – Прокопенко Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Керуючись ст. ст. 527, 1046, 1047, 1049-1051 ЦК України, ст.ст. 3,10,11,57,60,88, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у сумі 16029 (шістнадцять тисяч двадцять дев’ять) гривень 60 копійок та судові витрати: державне мито – 160 (сто шістдесят) гривень 30 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 (сто двадцять) гривен, а всього 16309(шістнадцять тисяч триста дев’ять) гривень 90 копійок.
З повним рішенням суду сторони ознайомити 09 березня 2010 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Южноукраїнського
міського суду ОСОБА_3