ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       26 вересня 2019 року                        м. Чернівці        Справа № 713/372/14-ц

       Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

       головуючого Лисака І.Н.,

       суддів: Владичана А.І., Литвинюк І.М.,

секретар: Собчук І.Ю.,

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство «СК «Інгосстрах»,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3  на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 березня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Кибича І.А., дата виготовлення повного тексту рішення 05.04.2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Уточнивши позовні вимоги просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року в розмірі 24552,67 дол.США звернути стягнення на будинок загальною площею 117,00 кв.м, житловою площею 73.20 кв.м, та земельну ділянку площею 0,0600 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному

Провадження №22-ц/822/845/19                Категорія 27

реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із спірного будинку. Стягнути судові витрати.

Вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 23 426,12 дол.США, сума яка була зменшена позивачем під час розгляду справи на 20 600 дол.США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.09.2018 року. Погашення кредиту здійснюється в наступному порядку: щомісяця ОСОБА_3 в період сплати повинна надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_1 04.09.2008 року укладено договір іпотеки №CVG0GA0000000032, згідно умов якого він надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 117,00 кв.м, в тому числі житловою площею 73,20 кв.м, з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, а також земельну ділянку площею 0,0600 га, що розташована за тією ж адресою та належить ОСОБА_1 .

Відповідачам направлялось претензія та повідомлення про порушення основного зобов`язання й іпотечного договору, а також з вимогою добровільно звільнити житловий будинок, однак дана вимога залишилась без задоволення.

Крім того, зазначало, що умовами пунктів 5.4., 5.5. укладеного Кредитного договору передбачено нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань протягом 3 (трьох) років від дня, коли відповідне зобов`язання повинне було бути виконане Позичальником; термін позовної давності встановлюється сторонами тривалістю 5 років. У зв`язку із тим, що договори страхування, які було укладено при укладенні кредитного договору та договору іпотеки, визнано недійсними в судовому порядку, АТ КБ «ПриватБанк» здійснив перерахунок боргу без урахування страхових платежів за всі роки користування кредитом.

Заборгованість за кредитним договором №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року становить 24552,67 дол.США станом на 08.07.2014 року і складається із таких складових: 16977,29 дол.США – заборгованість за кредитом, 3409,93 дол.США – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 867,27 дол.США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 3298,19 дол.США – заборгованість по пені.

В свою чергу, ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк», в якому зазначала, що 04 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та нею було укладено кредитний договір №CVG0GA0000000032 про надання кредиту в сумі 20 856,92 дол.США на споживчі цілі (купівлю автомобіля) з кінцевим терміном погашення 18.09.2018 року.

Сума наданих кредитних коштів вказана в п.8.1. кредитного договору, де сказано: Банк зобов`язується надати «Позичальникові» кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 04.09.2008 року по 04.09.2018 року виключно у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 20 000 дол.США на наступні споживчі цілі, 600 дол.США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту, а також у розмірі 154,15 дол.США на сплату страхових платежів по страхуванню майна на 1-й рік, 2 569,20 дол.США на сплату страхових платежів у випадках, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, та 102,77 дол.США на сплату страхових платежів особистого страхування...».

В даному випадку неузгодженими сумами кредиту є: 600 дол.США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту, а також у розмірі 154,15 дол.США на сплату страхових платежів по страхуванню майна на 1-й рік, 2 569,20 дол.США на сплату страхових платежів у випадках, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, та 102,77 дол.США на сплату страхових платежів особистого страхування...».

Вказує, що їй фактично не потрібні були кошти на такі цілі, і з нею ніхто не погоджував дані суми як кредитні.

Зазначала, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 жовтня 2014 року по цивільній справі №727/8529/13-ц позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, визнано недійсним договір особистого страхування CVG0LK0000000032 між ОСОБА_3 та ЗАТ «СК «Інгострах» від 04.09.2008 року та визнано недійсним договір страхування майна CVG0LK0000000032 між ОСОБА_3 та ЗАТ «СК «Інгострах» від 04.09.2008 року. В решті вимог відмовлено.

Також посилається на те, що в пункті 8.1. вказано, що щомісячний платіж має складати 394,06 дол.США, однак в графіку погашення не вказано, з якої саме суми тіла кредиту розраховані ці платежі. Більше того, провівши альтернативний розрахунок по кредитному калькулятору Представник Позивача стверджує, що в даному випадку саме в п.8.1. та в сумі 394,06 доларів США щомісячних платежів міститься свідомий обман зі сторони Банку Позичальника. Все це привело до того, що фактично виданий кредит і відповідно сплата по ньому відсотків сильно різняться від того, що вимагав і вимагає банк, а це означає, що неправильний розподіл коштів на погашення призвів до застосування завищеної відсоткової ставки та штучного збільшення заборгованості по кредиту, нарахування штрафних санкцій і пені.

Крім того, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Наведене свідчить, що Банк в порушення вищезазначеної норми закону та умов Кредитного договору в односторонньому порядку неправомірно та безпідставно збільшив розмір процентів відповідачу.

Як вбачається з виписки про погашення по кредиту №411533 від 26.02.2013 року, кожний платіж списувався на власний розсуд Банку, а не відповідно до графіку платежу та вибраної ануїтентної схеми погашення кредиту.

Своїми діями і не виконанням норм ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та власного положення про кредитування і привів до того, що ОСОБА_3 ввійшла в економічну кабалу та ризикує втратити заставне майно й позбутись доходів.

Посилаючись на вимоги ст.230, ч.ч.1, 3 ст.1054 ЦК України зазначає, що в даному випадку є кілька доказів умислу зі сторони Банку ввести в оману Позичальника: перед укладанням кредитного договору не надано інформацію про сукупну вартість кредиту на підставі постанови НБУ №168 від 10.05.2007 року та ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»; Відсоткову ставку погоджено в кредитному договорі 15,0%, а на справді реальна відсоткова ставка складає 20,9 %. Сума, яка була потрібна для Позичальника в еквіваленті на дол.США, була 20 000, а в доданому до позовної заяви додатку №1 графік погашення чомусь вказано 20 856,92 дол.США.

Підписанням від імені ОСОБА_3 двох договорів страхування і перерахування по неіснуючих договорах коштів в гривнях, Банк ввів позичальника в оману, а саме перед укладенням даного договору не ознайомив його з реальною вартістю кредиту, що впливає на істотну зміну обставин - позичальник не зміг би взяти цей кредит та, відповідно, не мав би в даний час проблем з погашенням. Обман зі сторони Банку довершено і підтверджено його існування саме в наданих до позовної заяви первинного позову розрахунку заборгованості. Таким чином, введення в оману щодо суми кредиту і відсоткової ставки при укладанні кредитного договору щодо розміру процентної ставки та суми кредиту за кредитом договором, що безумовно є істотною умовою кредитного договору, є підставою для визнання кредитного договору недійсним в цілому як такого, що укладено з введенням в оману на підставі ч.1 ст.230 ЦК України.

До недійсного правочину застосовуються наслідки, передбачені ст.216, тобто двостороння реституція. Крім того, якщо юридична особа вчинила такий правочин навмисно, ввівши в оману другу сторону, вона має відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином. Загальним наслідком визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок обману, є двостороння реституція, яка здійснюється за правилами ст.216. Додаткові майнові наслідки передбачені ч.2 ст.230 ЦК, в силу якої потерпілому відшкодовуються збитки в подвійному розмірі та моральна шкода, що завдані у зв`язку із вчиненням такого правочину

Згідно виписки про погашення по кредиту №411533 від 26.02.2013 року ОСОБА_3 сплатила 21264,53 дол.США, а тому беручи до уваги майнові наслідки, передбачені ч.2 ст.230 ЦК України, та в ході розгляду справи збільшивши позовні вимоги просила стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на свою користь 42 529,06 дол.США та моральну шкоду в розмірі 15000 грн, а також визнати недійсним кредитний договір №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року, укладений між нею та Банком.

Рішенням Вижницького районного суду від 27 березня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року станом на 08.07.2014 року в сумі 24552,67 дол.США, що еквівалентно станом на 27.03.2019 року згідно довідки НБУ 100 дол.США – 2698,02 грн в сумі – 662 431,03 грн, яка складається з наступного: 16977,29 дол.США – заборгованість за кредитом, 3409,93 дол.США – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 867,27 дол.США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 3298,19 дол.США – заборгованість по пені, - звернуто стягнення на житловий будинок, зазначений в плані під літ. «А», загальною площею 117,00 кв.м, в тому числі житловою площею 73,20 кв.м, з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з початковою ціною в сумі 285 000 грн, та земельну ділянку площею 0,0600 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер:7320555300:01:003:0696, що розташована по АДРЕСА_1 , з початковою ціною в сумі 60 000 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження».

В решті позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання відносно розподілу судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволення позовних вимог Банку. Вказує, що судове рішення ухвалене без з`ясування дійсних обставин справи, без належної оцінки доказів, а тому воно не може бути визнане законним та обґрунтованим.

Посилається на те, що в під час розгляду справи було проведено судову-почеркознавчу експертизу №5488/5489/18-32 від 18.12.2018 року, згідно якої встановлено, що підпис в оригіналі заяви на видачу готівки №1 від 04.09.2008 року на суму 20 000 дол.США виконаний ОСОБА_3 , та судом вказаний висновок визнаний належним доказом, однак судом не допитано експерта, який не обґрунтував належним чином свій висновок, так як існує ще одна експертиза, проведена в порядку розгляду іншої справи від 11.07.2014 року, що протирічать одна одній.

Також, судом не з`ясовано, яка саме сума коштів була видана позичальнику ОСОБА_3 , оскільки суд вказує суму 23 426,12 дол.США, а ОСОБА_3 визнає отримання нею 20 000 дол.США, що еквівалентно 96 800 грн

Наголошує на тому, що суд стягнув з відповідачів 867,27 дол.США заборгованість по комісії за користування кредитом, оскільки стягнення з ОСОБА_3 щомісячної комісії в розмірі 1,25 % від залишку заборгованості є недійсними умовами кредитного договору, а тому обов`язок сплачувати комісію вона вважає несправедливим, який суперечить ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Крім наведеного, апелянт вказує, що кредитний договір є договором приєднання, однак банком було включено в договір незаконні умови, які прямо порушують законодавство про захист прав споживачів, а споживачу в належній і зрозумілій формі не було надано повну інформацію щодо умов договору, а його укладення є наслідком нечесної підприємницької практики з боку банку.

Зазначає, що неправильний розподіл страхових коштів призвів до штучного збільшення заборгованості по кредиту, нарахування штрафних санкцій та пені.

Так, в апеляційній скарзі вказано на те, що звіт про вартість майна не можна назвати достатнім та допустимим доказом.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 04.09.2008 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_3 укладений кредитний договір за №CVG0GA0000000032, відповідно до якого остання отримала кредит у  розмірі 23426,12 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.09.2018 року (а.с.16-18 т.1).

Про те, суд залишив поза увагою змінений позивачем розрахунок (т.3, а.с.193-196), який був приведений у відповідність до отриманої суми кредиту в розмірі 20856,92 дол.США згідно рішення Шевченківського районного суду від 24.10.2014 року, про те взяв до уваги розрахунки саме з цієї суми.

13 грудня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до зазначеного кредитного договору (а.с.109-112 т.2).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року банк зобов`язався надати кредит шляхом й у межах сум, зазначених в п.8.1. цього договору, а саме у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 23 426,12 дол.США на наступні цілі: 20 856,92 дол.США з яких 20 000 дол.США на споживчі цілі шляхом видачі готівки через касу, 600 дол.США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 154,15 дол.США для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна, 102,77 дол.США для сплати за договором особистого страхування, а також 2 569,20 дол.США на сплату страхових платежів, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2. даного договору.

Згідно п.2.2 позичальник зобов`язується: 2.2.1. використати кредит на цілі, зазначені в п.8.1 даного договору; 2.2.2. сплатити відсотки  за користуванням кредиту відповідно до п.8.1, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3.1, 3.2 даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту; 2.2.3. сплатити банку винагороду згідно п.п.8.1 та 7.2 даного договору; 2.2.4 погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п.8.1 та п.2.3.3 цього договору; 2.2.5. позичальник доручає банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавства порядком.

В забезпечення зобов`язань за кредитним договором №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року був укладений договір іпотеки №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року, згідно якого відповідач ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області 25.04.1994 року на підставі рішення №12 від 25.02.1994 року, зареєстрованого в ЧОБТІ 25.04.1994 року в реєстрову книгу №14, стор.228, за реєстровим №2266 та внесеного до реєстру прав власності на нерухоме майно 22.05.2003 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1172236,   а також   земельну ділянку площею 0,0600 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва   та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 7320555300:01:003:0696, та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ№042415, виданого Берегометською селищною радою Вижницького району Чернівецької області 27.03.2007 року на підставі рішення виконкому Берегометської селищної ради від 18.01.2007 року 4 сесії 5 скликання, зареєстрованого в Книзі реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010781000066, що підтверджується копією договору іпотеки (а.с.22-24 т.1).

Згідно умов договору іпотеки №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року вбачається, що іпотекодержатель має право:

п.18.8.1 договору – звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані;

18.10. договору – у разі звернення стягнення на Предмет іпотеки згідно з п.18.8 цього договору Іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок Предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання Предмету іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог;

п.24 - що у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом 30-денного строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.8.1, 18.8.2, 18.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. В разі продажу Предмету іпотеки на публічних торгах Іпотекодержатель відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» здійснює реалізацію Предмету іпотеки у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів №1448 від 22 грудня 1997 року, якщо інше не передбачене законодавством, на день реалізації Предмету іпотеки;

п.25 договору - реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України;

п.27 договору - при реалізації предмету іпотеки відповідно до цього договору для обчислення суми в іноземної валюті, необхідної для задоволення вимог Іпотекодержателя, застосовується курс НБУ, встановлений для іноземної валюти за Кредитним договором по відношенню до гривні, на день реалізації;

п.35.1. договору - предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.35.3 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця;

35.2. договору - за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором від 04.09.2008 року №CVG0GA0000000032,  укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником, по поверненню кредиту, наданого у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в сумі 23426,12 доларів США.

Згідно уточненого розрахунку заборгованість станом на 08 липня 2014 року за кредитним договором  №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року становить  24552,67 доларів США, яка складається з наступного: 16977,29 Доларів США – заборгованість за кредитом, 3409,93 доларів США – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 867,27 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 3298,19 доларів США – заборгованість по пені (а.с.193-196 т.3).

В порядку п.24 Іпотечного договору №30.1.0.0/2-196 від 15.10.2013 року відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з боку Банку було направлено повідомлення з вимогою виконати покладені на них зобов`язання, в разі невиконання протягом тридцяти днів зобов`язань, звільнити спірне житлове приміщення, що підтверджується копіями реєстру поштових відправлень та рекомендованих повідомлень (а.с.11-15 т.1).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №5488/5489/1832 від 18.12.2018 року вбачається наступне: 1. Підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Отримувач» у заяві на видачу готівки №1 від 04.09.2008 року на суму 20000,00 доларів США (том 2, а.с.253) виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. 2. Підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Отримувач» у заяві на видачу готівки №1 від 04.09.2008 року на суму 20000,00 доларів США (том 2 а.с.153), виконаний самою ОСОБА_3 3. Підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Отримувач» у заяві на видачу готівки  №1 від 04.09.2008 року на суму 20000,00 доларів США  (том 2 а.с.153) виконаний самою ОСОБА_3 без зміни ознак власного підписного почерку. 4 Підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Отримувач» у заяві на видачу готівки  №1 від 04.09.2008 року на суму 20000,00 доларів США  (том 2 а.с.153) виконаний самою ОСОБА_3 без наслідування. 5.Будь-які діагностичні ознаки як природного, так і штучного характеру, які б свідчили про вплив на виконавця підпису від імені ОСОБА_3 , у графі «Отримувач» у заяві на видачу готівки  №1 від 04.09.2008 року на суму 20000,00 доларів США  (том 2 а.с.153) – відсутні (а.с.248-255 т.3).

Крім того, висновком №692 судово-економічної експертизи, складеного 12.10.2017 року судовим експертом Львівського НДІСЕ Бешлей І.Ю., встановлено:

1. У зв`язку із незадоволенням вимог клопотання експерта не надається за можливе провести дослідження на предмет відповідності наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» умовам кредитного договору №СУО0СА0000000032 від 04.09.2008 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту.

2.        Дослідженням поданих документів підтверджується документально видача ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитних коштів для ОСОБА_3 на суму 20000,00 дол США відповідно до умов кредитного договору №СУС0СА0000000032 від 04.09.2008. Підтвердити документально видачу ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитних коштів для ОСОБА_3 на суму 3426,12 дол. США на умовах, встановлених кредитним договором №СУС0СА0000000032 від 04.09.2008 року, не надається за можливе.

3.        В ході експертних досліджень не надалось за можливе вирішити питання щодо розрахунку ануїтетного платежу, графіку погашення заборгованості та встановлення фактичної заборгованості ОСОБА_3 , виходячи з фактичних оплат та за умови невідповідності розрахунку розміру заборгованості, проведеного Банком, умовам кредитного договору та розрахунковим документам.

4.        У зв`язку із незадоволенням вимог клопотання експерта не надається за можливе провести дослідження щодо визначення реальної відсоткової ставки та сукупної вартості кредиту за кредитним договором №СУС(ЮА0000000032 від 04.09.2008 (а.с.133-138 т.3).

Частиною 1 ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником  забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим  Законом.

Відповідно до ч.1 ст.7, ч.1 ст.33 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Спір між сторонами стосується звернення стягнення на житловий будинок  та земельну ділянку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року станом на 08.07.2014 року в сумі 24552,67 доларів США, що в свою чергу було забезпечено іпотекою з боку ОСОБА_1 , а тому сторони при укладенні кредитного договору досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Таким чином, з урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають до часткового задоволення.

Так, доводи апеляційної скарги відносно розбіжності у висновках почеркознавчої експертизи є безпідставними, оскільки в силу вимог ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Крім того, суд не може оцінювати доказ з іншої справи, який не був здобутий (залучений) до матеріалів цієї справи.

Суд першої інстанції оцінив висновок експерта №5488/5489/1832 від 18.12.2018 року поряд з іншими доказами у справі, зокрема з умовами кредитного договору№CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року, які були погоджені та скріплені підписом ОСОБА_3 , за умов якого предметом кредиту були кошти в іноземній валюті, а не в національній.

Таким чином, доводами апеляційної скарги правильну оцінку доказів судом першої інстанції не спростовано, а допит експерта є зайвим, оскільки встановлення валюти кредиту є питанням правовим та не потребує спеціальних знань.

Що стосується незаконності стягнення 1,25 % винагороди за надання фінансового інструменту, то доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновок суду першої інстанції щодо цієї частини спору про непоширення абз.3 ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» на договори, що укладені до 22.09.2011 року, є помилковим.

Частиною 1 ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.8 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачиться на користь споживача.

Крім того, відповідно до ст.55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Споживач кредитних послуг в порівнянні з фінансовою установою є більш вразливим суб`єктом, що надає перевагу щодо застосування пом`якшення на його користь.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

А тому в цій частині вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду зміні.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання кредитного договору недійсним суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 протягом тривалого часу виконувала умови договору, сплачувала усі платежі, підписала з ПАТ КБ «ПриватБанк» 13 грудня 2012 року додаткову угоду, з приводу реструктуризації боргу, була ознайомлена з графіком погашення заборгованості по кредитному договору  №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року, про що свідчить її підпис, отже, погоджувалась зі всіма умовами договору та їх частково виконувала.

Таким чином, позивачка була ознайомлена повною мірою з умовами кредитування та орієнтовною сукупною вартістю кредиту і орієнтовним розрахунком сукупної вартості кредиту за кредитним договором; умовами додаткової угоди, а доводи апеляційної скарги щодо незрозумілих умов кредитного договору через укладення договору приєднання не заслуговують на увагу, оскільки сторонами погоджувалися всі умови договору, а не його окремі частини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ОСОБА_3 мала реальну можливість ознайомитися з умовами, з`ясувати для себе наявність більш економічно вигідних умов кредиту на ринку фінансових послуг.

Також, доводи апеляційної скарги щодо недійсності правочину з підстав неправомірного надання кредиту в сумі 3 426,12 дол.США шляхом нав`язування їх споживачу в порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» та з усіма послугами, передбачених цим законом, не заслуговують на увагу та не можуть бути задоволені в рамках розгляду цієї справи, оскільки вже були предметом оцінки за вимогою ОСОБА_3 до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним, за яким було ухвалено рішення Шевченківським районним судом м. Чернівці від 24.10.2014 року у справі №727/8529/13-ц, на виконання якого банком проведено відповідний перерахунок.

Що стосується розрахунку наведеного в апеляційній скарзі, з якого вбачається, що ОСОБА_3 визнає за собою борг в розмірі 17 454,34 дол.США, то такий є необґрунтованим та недостовірним, так як зроблений в розріз вихідним даним, що вказані в кредитному договорі, і, як наслідок, спотворюють кінцевий результат, оскільки в розрахунку застосовані недостовірні вихідні дані тіла кредиту, ануїтетного платежу (складові платежу).

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності ціни кредиту іпотеки його реальній вартості не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, оцінка предмету іпотеки проводиться відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» і передається на реалізацію за ціною, встановленою виконавцем шляхом проведення оцінки під час виконання рішення суду за актуальними цінами, а, по-друге, виконання рішення суду в частині звернення стягнення зупинено на час дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому за період зупинення виконання рішення суду у вказаній частині ціна на нерухомість в умовах ринку економіки може неодноразово змінюватися, а зазначення цього в рішенні суду є зайвим.

Відповідно до пп.1, 3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 березня 2019 року в частині визначення заборгованості за кредитним договором №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року, в рахунок якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, змінити.

Виключити із загальної суми заборгованості 24 552,67 дол.США - заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 867,27 дол.США, встановивши загальну суму заборгованості, в рахунок якої необхідно звернути стягнення, розміром 23 685,40 (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят п`ять доларів США сорок центів) дол.США, що еквівалентно станом на 27.03.2019 року 639 032,09 грн.

Виключити з резолютивної частини рішення початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий – підпис /І.Н. Лисак/

Судді – підписи /А.І. Владичан, І.М. Литвинюк/