ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

26 вересня 2019 року м. Київ № 761/22859/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування вимоги про сплату боргу,-

В С Т А Н О В И В:

31.05.2019 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із Заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), в якому просить суд скасувати вимогу про сплату боргу від 11.05.2019 № Ф-3915-17.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.06.2019 вказані матеріали передані до Окружного адміністративного суду м. Києва, яка зареєстрована в канцелярії 02.09.2019.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями вказану адміністративну справу розподіллено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2019 позовну заяву через невідповідність вимогам, встановлених статтями 160, 161 КАС України, залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01601 ) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху: 1) уточненої позовної заяви із приведенням позовної заяви у відповідність до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, з урахуванням висновків суду, викладених у даній ухвалі; 2) оригіналів або належним чином засвідчених копій доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Між тим, залишаючи позовну заяву без руху, судом, крім іншого була звернута увага позивача на п.п. 4, 5 та 9 ч. 5 ст. 160 КАС України та було зазначено, що зміст позовної заяви не містить викладу обставин та обґрунтування, у тому числі нормативно-правового відносно порушення оскаржуваною вимогою прав, свобод та інтересів позивача, а також звернута увага на те, що позивачем у позовній заяві не зазначено, які саме норми законодавства порушено податковим органом при прийнятті спірної вимоги.

Виходячи із вказаних положень КАС України, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти.

При цьому, у позові має зазначатися також правове обґрунтування позовних вимог, що відповідає підходу, висловленому Верховним Судом України у постанові від 24.06.2014 р. (№21-181а14; номер рішення в ЄДРСР 39891897).

Більш того, суд зазначає, що вимоги предмету спору та їх обґрунтування повинні бути логічними та взаємозв`язаними.

В той же час, 23.09.2019 позивачем на адресу суду надіслано уточнену позовну заяву на 1 (одному) аркуші, в якій зазначається, що «позивач звертався до ДФС Солом`янського району, з приводу його діяльності з 2000 по 2009 роки. Оскільки позивач досяг пенсійного віку, він звернувся до Пенсійного фонду, але йому було відмовлено в нарахуванні пенсії через брак стажу, а саме: у них немає ніяких відомостей про підприємницьку діяльність позивача з 2000 по 2009 роки. Порадили звернутися до ДФС свого району. У ДФС йому пояснили, що база обліку у них починається з 2013 року, і в цій базі підприємця ОСОБА_1 не існує. Будь-якої інформації до 2013 року про позивача у них теж немає. Тобто ДФС вкрав у позивача дев`ять років трудового стажу. Таким чином, виходячи з аргументів описаних в позовній заяві та враховуючи вище сказане, стає зрозумілим, що вимоги ГУ ДФС про сплату боргу з посиланням на 25 статтю ПЗОЄВЗДСС, є не правовою і не законною, оскільки вона сфальціфіцірована. Фальсифікація підтверджується фактом відсутності акту перевірки і неіснуючим банківським рахунком, що в свою чергу доводить про відсутність бази даних про позивача».

Тобто, з одного боку, у «Заяві про скасування» позивач викладає обставини його взаємовідносин з органом ПФУ та щодо призначення пенсії, проблемних питань з цього приводу, з іншого боку - просить скасувати вимогу про сплату боргу, прийняту фіскальним органом (ГУ ДФС у м. Києві) та зазначає про крадіжку стажу, посилаючись на певний документи чи інший термін із абревіатурою «ПЗОЄВЗДСС».

Відтак, в порушення п.п. 4, 5 та 9 ч. 5 ст. 160 КАС України, позивачем в уточненій позовній заяві так і не викладено обставин та не обґрунтовано, у тому числі нормативно, у чому саме полягає порушення оскаржуваною вимогою прав, свобод та інтересів позивача та не зазначено, які саме норми законодавства порушено податковим органом при прийнятті спірної вимоги, тобто вимоги ухвалу суду від 05.09.2019 про залишення позовної заяви, виконані так і не були.

Суд зазначає, що матеріали позовної заяви не містить жодних доказів звернення позивача до відповідача, з метою вирішення питання та з`ясування, за який період та на підставі чого позивачу було винесено вимогу про сплату боргу від 11.05.2019 № Ф-3915-17.

При цьому, слід звернути увагу позивача на те, що Кодекс адміністративного судочинства України зі свого боку покладає на позивача певні зобов`язання щодо зазначення у позовних заявах, з якими позивачі звертаються до суду, предмету спору та його обґрунтування, як то вимагає ч. 1 ст. 160 КАС України. Дотримання позивачами таких вимог та їх обґрунтування надають адміністративному суду можливість правильного вирішення адміністративних спорів та виконання судом завдання, які покладені на адміністративний суд ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд враховує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у разі недотримання яких та не усунення недоліків такої позовної заяви, суд вправі повернути таку позовну заяву заявнику.

Допущення заявником помилок в оформленні позовної заяви, а також їх не усунення після залишення позовної заяви без руху, є створенням для адміністративного суду перепон, які унеможливлюють відкриття провадження в адміністративній справі.

Відтак, зважаючи на викладене, суддя дійшов висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, оскільки не дотримано вимог п.п. 4, 5 та 9 ч. 5 ст. 160 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що позивачем не виконані вимоги ухвали суду від 05.09.2019, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду із позовом в порядку, встановленому законом, тобто після виконання вимог щодо позовної заяви, визначених ст. 160 КАС України.

Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання.

Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін