ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року                

м. Харків

Справа № 639/5311/18

Провадження № 22-ц/818/2403/19

Категорія: договірні

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 лютого 2019 року у складі судді Труханович В.В., -

встановив:

24.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути кошти в розмірі 2 556 172 грн. 80 коп., моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн.,судовий збір у розмірі 8810,00 грн. та понесені судові витрати на правову допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 23.04.2016 року між ОСОБА_1 (Інвестор) та ОСОБА_2 ( Виконавець) укладено інвестиційний договір, згідно з яким об`єктом інвестування є приміщення, що знаходиться в орендованому користуванні у сторін договору, та знаходиться у АДРЕСА_1 на 6 поверсі, 1 черга та підприємницька діяльність, яка має здійснюватися Виконавцем або ТОВ «Спалах ЮА» на орендованому приміщенні.

Розділом 3 Інвестиційного Договору був визначений порядок виконання Договору, а саме п.3.7 визначено, що після повернення в якості доходу еквіваленту 72 тис. доларів США (у разі повернення вказаної суми протягом одного року) доля Інвестора в отримані доходу стає 50%. У випадку, якщо інвестор не отримав за перший рік у якості доходу еквіваленту 72 тис. доларів США, зобов`язання виконавця переноситься на другий рік дії Договору У випадку, якщо інвестор не отримав за перший та другий рік у якості доходу еквівалент 84 тис. доларів США. У випадку, якщо інвестор не отримав за перший та другий рік у якості доходу еквівалент 84 тис. доларів США зобов`язання виконавця переноситься на третій рік дії Договору. В такому випадку виконавець зобов`язується повернути еквівалент 96 тис. доларів США.

Інвестор свої зобов`язання за договором виконав повністю, передавши кошти ОСОБА_2 , про що свідчить розписка від 24 квітня 2016 року. В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов`язання за вищевказаним договором не виконав. 23.08.2018 року він відправив на адресу ОСОБА_2 письмову вимогу про стягнення коштів, але відповіді на неї не отримав, кошти не повернуто.

Станом на 05.09.2018 року за офіційним курсом обміну валют, встановленим Національним Банком України, 96 000,00 дол. США еквівалентно 2 755 327,33 грн.

Окрім того, позивач зазначає, що діями відповідача позивачу було завдано моральної шкоди оскільки нормальний уклад життя позивача був порушений, позивач був змушений обмежувати себе у звичайному проведені відпочинку та відновленні здоров`я, знаходився у край пригніченому стані внаслідок сильних душевних хвилювань, не в змозі був вести звичний для себе спосіб життя.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд вирішив: Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за інвестиційним договором від 23 квітня 2016 року у розмірі 2564 050, 00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 8810, 00 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 28.02.2019 року виправлено описку в рішенні Жовтневого районного суду м.Харкова від 26лютого 2019 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 10.04.2019 року виправлено описку в повному тексті рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26лютого 2019року , доповнивши резолютивну частину рішення третім абзацом у наступній редакції: «У задоволені іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 28.02.2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між сторонами було укладено інвестиційний договір, а не договір займу чи кредиту. Зазначає, що інвестиція вклад майнових цінностей, в результаті якої створюється прибуток, але фактично позивач вимагає повернення наданих грошових коштів з процентом за їх користування, що вже є кредитною діяльністю. Однак, вказаний договір не є кредитним, позивач не є банківською установою або фінансовою установою, для надання кредиту у іноземній валюті необхідно отримати індивідуальну ліцензію НБУ.

Позовні вимоги є передчасними, оскільки три роки з моменту передання коштів настануть 24.04.2019 року.

Також суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача щодо того, яким саме чином повинен виконуватися інвестиційний договір. Дійсно інвестор мав певні очікування від роботи об`єкту інвестування. Саме про прибуток (дохід в розумінні договору) і домовлялися сторони.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить відмовити ОСОБА_2 в задоволенні апеляційної скарги, рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Відзив обгруновано тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм як матеріального так і процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи не відповідають фактичним обставинам справи та багато фактів перекручені.

Зазначає, що відповідач не заперечує, що сторони укладали Інвестиційний договір, який був підписаний сторонами 23 квітня 2016 року та відповідно до п.9.1 Договору вступив в силу з дати його підписання. Свої зобов`язання за вказаним договором він виконав повністю, передавши кошти відповідачу, про що свідчить Розписка від 24 квітня 2016 року, а ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за вищевказаним Договором не виконав.Уже йде третій рік дії Договору, однак відповідач не повернув і не бажає повертати кошти відповідно до Інвестиційного договору. Його вимоги ґрунтуються на умовах Інвестиційного договору, він  бажає повернути ті кошти, які передбачені умовами договору , ніяких відсотків, пені чи якихось інших санкцій не було нараховано, ні про які кредитні відносини не йшлося ні в позовній заяві, ні у оскаржуваному рішенні суду.При підписанні Інвестиційного договору від 24.04.2016 р. сторони були вільними в укладенні цього договору та визначені умов договору. Умови Інвестиційного договору від 24.04.2016 р. не суперечать чинному законодавству України, моральним засадам суспільства, особи, які його вчиняли, мали необхідний обсяг дієздатності, волевиявлення учасників було вільним, правочин був вчинений у належній формі і був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Відповідно до п.5.1.6. Договору Інвестор має право повернути інвестовану частку на умовах цього договору у випадках, викладених у п.3.7, 6.3. та 6.4 Договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судове засідання сторони не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином.

Зважуючи на положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 44, 371, 372 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу за відсутністю нез`явившихся осіб, оскільки участь у справі в суді апеляційної інстанції приймають їх представники, а тому неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог.

Крім того, пояснив, що суд першої інстанції помилково прийшов до тлумачення п. 1.5, п.3.7 Договору, а позивач звернувся у суд з позовом передчасно, на що також суд уваги не звернув. Відповідач увесь час виконував вимоги договору, що підтверджується розписками, які долучені до матеріалів справи та не спростовано позивачем.

Представник позивача Пекареніна О.М. в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а судове рішення – без змін. Підтримала доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Також зазначила, що сторони чітко визначили суми у цьому Договорі, а відповідач його не вірно цитує, що також стосується і п. 3.7. Незгодна з позицією відповідача, вважає його доводи безпідставними. Вказала, що відповідач таким чином уникає від відповідальності. Крім того, зазначила, що дійсно позивач звернувся у суд з позовом до закінчення трирічного строку дії договору, однак п. 3.7 Договору це передбачає.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 23.04.2016 року між ОСОБА_1 ( Інвестор) та ОСОБА_2 (Виконавець) укладено інвестиційний договір (далі – Договір), предметом якого є участь сторін у діяльності з надання інформаційних та консультаційних послуг, навчання, надання приміщень в суборенду (та інші види підприємницької діяльності) та відповідних часток доходу, пов`язаного з роботою Виконавця на у мовах і в порядку, передбачених договором. ( п.2.1. Договору) .

Об`єктом інвестування , відповідно до п.1.1. Договору сторони визначили : приміщення, що знаходяться в орендованому користуванні у Сторін на території 49083,м Дніпропетровськ АДРЕСА_1 на 6-иу поверсі – 1 черга, та підприємницька діяльність, яка має здійснюватися Виконавцем або ТОВ «Спалах ЮА»( директором якого є виконавець) на орендованому приміщенні.

Відповідно до пп.2.2. та 2.3. Договору виконавець на момент укладання договору є орендарем частки приміщення, що є об`єктом інвестування,й організує надання інформаційних та консультаційних послуг населенню, а інвестор здійснює фінансування діяльності виконавця шляхом внесення інвестицій ( коштів).

Інвестовані Інвестором кошти повертаються Інвестору у вигляді отримання частки доходів ( з урахуванням витрат) , згідно цього Договору ( п. 2.6. Договору).

В пункті 3.4. сторони Договору передбачили, що Інвестор має право на отримання 100 % Доходу від діяльності Виконавця на Об`єкті інвестування до повного повернення інвестованих коштів. Дохід в розумінні цього Договору – це грошові кошти, що отримує Виконавець від підприємницької діяльності на Об`єкті інвестування за вирахуванням витрат, які несе Виконавець при проведенні підприємницької діяльності.

Згідно п.3.7. Договору, після повернення в якості доходу еквіваленту 72 тис. дол.. США ( у разі повернення вказаної суми протягом одного року) доля Інвестора в отриманні доходу стає 50%. Таким чином , після настання певної події ( отримання доходу в розмірі еквіваленту 72 тис. дол.. США) Інвестор має право отримувати 50 % доходу від Об`єкта Інвестування. У випадку, якщо Інвестор не отримав за перший рік у якості доходу еквівалент 72 тис. дол.. США, зобов`язання виконавця переносяться на другий рік дії Договору. В такому випадку Виконавець зобов`язаний повернути еквівалент 84 тис. дол.. США. У випадку, якщо Інвестор не отримав за перший та другий рік у якості доходу еквівалент 84 тис. дол.. США, зобов`язання Виконавця переносяться на третій рік дії договору. В такому випадку Виконавець зобов`язаний повернути еквівалент 96 тис. дол.. США.

Також Сторони визначили в Договорі ( п.9.4), що терміни та визначення, використані в Договорі, вживаються в їх звичайному значенні, окрім терміну «Дохід», який використовується у значенні, викладеному у п.1.5. цього Договору, а саме Дохід – грошові кошти, що отримані Виконавцем від підприємницької діяльності на Об`єкті інвестування за вирахуванням витрат ( орендна плата, винагорода особам, які наймаються для виконання певних робіт чи послуг, інші платежі), які несе Виконавець при проведення підприємницької діяльності.

Згідно розписки від 24.04.2016 року , ОСОБА_2 директор ТОВ «Спалах ЮА» отримав від ОСОБА_1 60 000,00 дол. США в рахунок інвестиційного договору на розвиток філіалу ТОВ «Спалах» м. Дніпропетровськ. Повернення коштів на умовах інвестиційного договору 23.04.2016 року ( а.с. 17).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки інвестору протягом двох років не було повернуто в якості доходу еквівалент 72 000,00 дол. США, то він має право на повернення 96 000,00 доларів США.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній на момент укладання договорів), що визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, зокрема, об`єкти житлового будівництва, інші об`єкти власності, а також майнові права (стаття 2 Закону).

За змістом статті 7 цього Закону (у відповідній редакції) всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (стаття 9 Закону).

Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном).

Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов`язки) сторін договору.

З аналізу вищенаведених норм права про правову природу інвестиційного договору можна зробити висновок, що інвестиційний договір поєднує положення низки різних договорів, передбачених ЦК України, та може бути підставою виникнення у його сторін також грошових зобов`язань.

Такий висновок узгоджується з висновком Великої Палата Верховного Суду , викладеним у постанові від 29.01.2019 року по справі №  916/4644/15.

Судовим розглядом встановлено, що 23.04.2016 року між ОСОБА_1 ( Інвестор) та ОСОБА_2 ( Виконавець) укладено інвестиційний договір.

Об`єктом інвестування , відповідно до п.1.1. Договору сторони визначили : приміщення, що знаходяться в орендованому користуванні у Сторін на території 49083,м Дніпропетровськ АДРЕСА_1 на 6-иу поверсі – 1 черга, та підприємницька діяльність, яка має здійснюватися Виконавцем або ТОВ «Спалах ЮА»( директором якого є виконавець) на орендованому приміщенні.

Відповідно до пп.2.2. та 2.3. Договору виконавець на момент укладання договору є орендарем частки приміщення, що є об`єктом інвестування,й організує надання інформаційних та консультаційних послуг населенню, а інвестор здійснює фінансування діяльності виконавця шляхом внесення інвестицій ( коштів).

Інвестовані Інвестором кошти повертаються Інвестору у вигляді отримання частки доходів ( з урахуванням витрат) , згідно цього Договору ( п. 2.6. Договору).

В пункті 3.4. сторони Договору передбачили, що Інвестор має право на отримання 100 % Доходу від діяльності Виконавця на Об`єкті інвестування до повного повернення інвестованих коштів. Дохід в розумінні цього Договору – це грошові кошти, що отримує Виконавець від підприємницької діяльності на Об`єкті інвестування за вирахуванням витрат, які несе Виконавець при проведенні підприємницької діяльності.

Згідно п.3.7. Договору , після повернення в якості доходу еквіваленту 72 тис. дол.. США ( у разі повернення вказаної суми протягом одного року) доля Інвестора в отриманні доходу стає 50%. Таким чином , після настання певної події ( отримання доходу в розмірі еквіваленту 72 тис. дол.. США) Інвестор має право отримувати 50 % доходу від Об`єкта Інвестування. У випадку, якщо Інвестор не отримав за перший рік у якості доходу еквівалент 72 тис. дол.. США, зобов`язання виконавця переносяться на другий рік дії Договору. В такому випадку Виконавець зобов`язаний повернути еквівалент 84 тис. дол.. США. У випадку, якщо Інвестор не отримав за перший та другий рік у якості доходу еквівалент 84 тис. дол.. США, зобов`язання Виконавця переносяться на третій рік дії договору. В такому випадку Виконавець зобов`язаний повернути еквівалент 96 тис. дол.. США.

Також Сторони визначили в Договорі ( п.9.4), що терміни та визначення, використані в Договорі, вживаються в їх звичайному значенні, окрім терміну «Дохід», який використовується у значенні, викладеному у п.1.5. цього Договору, а саме Дохід – грошові кошти, що отримані Виконавцем від підприємницької діяльності на Обїєкті інвестування за вирахуванням витрат ( орендна плата, винагорода особам, які наймаються для виконання певних робіт чи послуг, інші платежі), які несе Виконавець при проведення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

З аналізу умов інвестиційного договору колегія суддів приходить до висновку, що інвестовані Інвестором кошти повертаються Інвестору у вигляді отримання частки доходів, що отримує Виконавець від підприємницької діяльності на Об`єкті інвестування за вирахуванням витрат, які несе Виконавець при проведенні підприємницької діяльності, в порядку, передбаченому п.3.7. Договору.

Крім того, пунктом 1.3. Інвестиційного договору передбачено, що Виконавець, тобто ОСОБА_2 , - це особа, що здійснює підприємницьку діяльність на Об`єкту інвестування або залучає третіх осіб за обов`язковою згодою Інвестора за цим договором – ОСОБА_1

Однак, в судовому засіданні з пояснень представників сторін встановлено, що сторони не займаються підприємницькою діяльністю та не зареєстровані у встановленому законом порядку, як фізичні особи підприємці. Також не містять матеріали справи і доказів того, що між сторонами були які-небудь додаткові домовленості (угоди) щодо надання Інвестором згоди на залучення Виконавцем третіх осіб.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що позивачем ОСОБА_1 ( Інвестором) не надано належних та допустимих доказів того, що саме на третьому році дії Договору, відповідачем ОСОБА_2 (Виконавцем) від підприємницької діяльності на об`єкті інвестування отримано доход у розмірі 96 000,00 доларів США.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень шляхом надання до суду першої інстанції належних та допустимих доказів у строки і в порядку, передбачених законом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 12, 43,76,77, 81-83 ЦПК України).

Аналізуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а тому суд першої інстанції задовольняючи позов в частині стягнення грошових коштів за інвестиційним договором неправильно застосував норми матеріального права та невірно вважав доведеними обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому в цій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Отже, апеляційна скарга підлягаю частковому задоволенню, оскільки, незважаючи на те, що її доводи зводяться до незгоди судового рішення тільки в частині задоволення позовних вимог, однак остаточне клопотання скаржника зводяться до скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі.

За таких обставин рішення суду першої інстанції у відповідності до частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог та стягнення судового збору, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за інвестиційним договором від 23.04.2016 р. у розмірі 2 556 172 грн.80 коп.

Враховуючи, що апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу частково та відмовляє у задоволені позову, за правилами п. 2 ч. 2, ч. 13 ст. 141, п.п. б, в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України , судовий збір , понесений за розгляд справи у суді першої інстанції залишає за позивачем, а судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , пропорційно до задоволення вимог апеляційної скарги, у розмірі 12 750 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, п.п.2,4 ст.376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 лютого 2019 року в частині задоволення позовних вимог та стягнення судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за інвестиційним договором від 23.04.2016 р. у розмірі 2 556 172 грн. 80 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн.00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2019 року.

Головуючий: П.В. Кісь

Судді : О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина