Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 591/426/16-ц

провадження № 61-30236 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - кредитна спілка «Сумська кредитна спілка»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2017 року у складі судді Бурди Б. В. та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Хвостика С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року кредитна спілка «Сумська кредитна спілка» (далі - КС «Сумська кредитна спілка») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 18 вересня 2013 року між спілкою та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 10 000 грн, зі сплатою 72 % річних, строком до 08 вересня 2015 року.

18 вересня 2013 року на забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором про надання кредитуміж спілкою та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов`язання по вказаному договору про надання кредиту. 24 вересня 2013 року на забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором про надання кредитуміж спілкою та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов`язання по вказаному договору про надання кредиту.

Відповідачі, як позичальник і поручителі, взяті на себе зобов`язання не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого станом на 17 листопада 2016 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 401 грн 17 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 10 000 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 16 135 грн 06 коп., заборгованість зі сплати підвищених відсотків за період з 05 липня 2015 року по 08 вересня 2015 року у розмірі 2 603 грн 84 коп., а також відсотки за період користування позикою після спливу строку дії договору (з 08 вересня 2015 року по 17 листопада 2016 року) у розмірі 4 662 грн 23 коп.

З урахуванням викладеного КС «Сумська кредитна спілка» просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за вказаним договором про надання кредиту у розмірі 33 401 грн 17 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2017 року позов КС «Сумська кредитна спілка»задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Сумська кредитна спілка» заборгованість за договором про надання кредитуу розмірі 32 099 грн 21 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 , як солідарного боржника ОСОБА_1 , на користь КС «Сумська кредитна спілка» заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 099 грн 21 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 , як солідарного боржника ОСОБА_1 , на користь КС «Сумська кредитна спілка» заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 099 грн 21 коп. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визначення у пункті 2.5 відсотків у розмірі 144 %, які нараховуються на непогашену суму кредиту, є несправедливими, суперечать принципам розумності, виваженості та справедливості, унаслідок чого проценти підлягають розрахунку у розмірі їх базової ставки.

Оскільки встановлений договором про надання кредиту між позивачем та позичальником строк повернення процентів до 08 вересня 2015 року, який є терміном виконання основного зобов`язання, та той факт, що договором не встановлено розмір процентів після спливу вищезазначеного строку, тому обґрунтованою є вимога позивача щодо покладення на позичальника обов`язку сплатити проценти за період з 08 вересня 2015 року по 17 листопада 2016 року, тобто після закінчення строку дії договору, на рівні облікової ставки Національного банку України у розмірі 4 662 грн 23 коп.

Таким чином, оскільки відповідачами, як позичальником та поручителями, належним чином взяті на себе зобов`язання за спірним кредитним договором не виконано, унаслідок чого утворилась заборгованість за цим договором, яка не спростована останніми та підлягає стягненню з них, розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 11 травня 2017 рокуапеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що районним судом вірно розраховано заборгованість по відсотках згідно з базовою процентною ставкою - 72 % річних за весь період дії договору.

Посилання ОСОБА_1 на необхідність стягнення відсотків у розмірі 7 397 грн 21 коп. згідно з графіком зобов`язання погашення кредиту безпідставні, оскільки вказаний розмір відсотків обрахований за умови належного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором, проте остання умови кредитного договору щодо повернення коштів належним чином не виконувала, розрахунок відсотків позивачем здійснено з урахуванням виконання умов договору кредиту ОСОБА_1

Обчислення позивачем розміру відсотків на рівні облікової ставки Національного банку України після спливу визначеного у договорі строку їх повернення відповідає положенням законодавства, пославшись при цьому на відповідне судове рішення Верховного Суду України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 591/426/16-ц з Зарічного районного суду м. Суми.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що пункт 2.5 договору про надання кредиту, яким передбачено зобов`язання позичальника сплатити підвищений відсоток у розмірі 144 % річних відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемним.

Суди дійшли безпідставного висновку про стягнення з відповідачів нарахованих відсотків за договором про надання кредиту у період з 08 вересня 2015 року по 17 листопада 2016 року, оскільки строк дії зазначеного договору встановлено до 08 вересня 2015 року, унаслідок чого нарахування відсотків після цієї дати є порушенням закону.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 вересня 2013 року між КС «Сумська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 10 000 грн, зі сплатою 72 % річних, строком до 08 вересня 2015 року.

18 вересня 2013 року на забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором про надання кредиту між КС «Сумська кредитна спілка» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов`язання по вказаному договору про надання кредиту.

24 вересня 2013 року на забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором про надання кредиту між КС «Сумська кредитна спілка» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов`язання по вказаному договору про надання кредиту.

КС «Сумська кредитна спілка» вказувала про те, що відповідачі, як позичальник і поручителі, взяті на себе зобов`язання не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого станом на 17 листопада 2016 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 401 грн 17 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 10 000 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 16 135 грн 06 коп., заборгованість зі сплати підвищених відсотків за період з 05 липня 2015 року по 08 вересня 2015 року у розмірі 2 603 грн 84 коп., а також відсотки за період користування позикою після спливу строку дії договору (з 08 вересня 2015 року по 17 листопада 2016 року) у розмірі 4 662 грн 23 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на непогашену суму кредиту за кожний день її використання, який наданий на 24 місяці - до 08 вересня 2015 року включно.

Таким чином, апеляційний суд не звернув уваги на те, що у межах строку кредитування до 08 вересня 2015 року позичальник мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 09 вересня 2015 року, відповідачі мали обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року не врахував, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України КС «Сумська кредитна спілка» мала право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Крім того, апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити доводи ОСОБА_1 про нікчемність пункту 2.5 договору про надання кредиту, яким передбачено зобов`язання позичальника сплатити підвищений відсоток у розмірі 144 % річних відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також при новому розгляді справи апеляційному суду слід звернути увагу на правові позиції Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду щодо порядку та процедури стягнення кредитних коштів з позичальника у випадку наявності кількох поручителів.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості встановити ці обставини, то оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справина новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 11 травня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець