П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/964/18

Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 07.03.2019р.) про відмову у задоволенні заяви про встановлення порядку та способу виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення суми компенсації втрати частини доходів,-

В С Т А Н О В И В:

25.02.2019 року ОСОБА_1 , в порядку ст.378 КАС України, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою до ГУ ПФ України в Одеській області, в якій просив суд встановити спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року у справі №815/964/18 шляхом стягнення з ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області (65014, м.Одеса, вул.Канатна,83 код ЄДРПОУ 2098738) на його користь суми грошових коштів у розмірі 24126,59 грн.

В обґрунтування своєї заяви позивачем зазначено, що відповідачем здійснено нарахування на його користь компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року - в розмірі 24126,59 грн., однак їх фактичну виплату відповідач до цього часу так і не здійснив, посилаючись на «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» (затв. Постановою КМУ від 22.08.2018р. №649) та «Порядок ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою» (затв. правлінням ПФУ від 26.09.2018р. №20-1).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у заяву ОСОБА_1 в порядку ст.378 КАС України - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 18.03.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати цю ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги його заяви у повному обсязі.

Згідно із п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оскаржувану ухвалу суду 1-ї інстанції та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, постановляючи ухвалу про залишення без задоволення заяви позивача від 25.02.2019 року, суд 1-ї інстанції, посилаючись на приписи ст.378 КАС України, виходив з відсутності законних підстав для встановлення запропонованого позивачем способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року.

Колегія суддів, уважно дослідивши матеріали справи, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що 11.06.2018 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив у справі №815/964/18 рішення, яке в подальшому було залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 року.

Так, даним рішенням окружного суду було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , а саме: 1) визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року; 2) зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.

26.09.2018 року вказане вище рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року набрало законної сили.

03.10.2018 року окружним судом позивачу було видано виконавчий лист №815/964/18.

25.02.2019 року ОСОБА_1 , посилаючись на ст.378 КАС України, звернувся до суду 1-ї інстанції із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року у даній справі №815/964/18 шляхом стягнення (а не зобов`язання) з ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області на його користь суми грошових коштів у розмірі 24126,59 грн.

Так, питання щодо встановлення способу та порядку виконання судового рішення безпосередньо врегульовано статтею 378 КАС України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Разом з тим, як вбачається зі змісту приписів ч.3 ст.378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення - є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, враховуючи вищевказані норми процесуального закону, можна зробити висновок, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року по справі №815/964/18 - можуть бути виключно лише тільки ті обставини, що істотно ускладнюють виконання цього рішення або роблять його неможливим.

Але, разом із тим, одночасно слід зазначити про те, що зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями та висновками суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення від 11.06.2018р.

Тобто, здійснюючи зміну способу чи порядку виконання цього судового рішення, суд не може жодним чином змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом в цьому рішенні спосіб захисту порушеного права.

Так, як вбачаться з матеріалів справи та змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року, суд 1-ї інстанції вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, у своєму рішенні, зокрема, зазначив наступне:

- «оскільки позивачу здійснено донарахування пенсії на підставі рішення суду за період з 01.01.2016 року по 31.01.2018 року, виплата якої відбулась лише у лютому 2018 року не з вини позивача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Одеській області щодо не нарахування та не виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016р. по 01.01.2018р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню»;

- «вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії за період січень 2016 року - січень 2018 року у розмірі 23150,85 грн., суд вважає, що вони є необґрунтованими, оскільки виключно до компетенції ГУ ПФУ в Одеській області входить повноваження розрахунку пенсійних виплат та відповідних похідних від них сум, а втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства»;

- враховуючи те, що ГУ ПФУ в Одеській області розрахунок суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії за період січень 2016 року - січень 2018 року взагалі не здійснювався, в т.ч. не надавалась оцінка щодо конкретної суми у розмірі 23150,85 грн., яку саме просить суд стягнути позивач, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії за період січень 2016 року - січень 2018 року у розмірі 23150,85 грн. є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає».

- «водночас, оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, позивачу було здійснено донарахування пенсії на підставі рішення суду, а виплата відбулась лише у лютому 2018 року не з вини позивача, при вирішенні справи №815/964/18, суд вважав за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, на підставі ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (затв. Постановою КМУ від 21.02.2001р. №159) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством».

Отже, враховуючи приписи ст.378 КАС України, висновки вказаного вище судового рішення від 11.06.2018р. щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

Так, як видно з матеріалів справи, в поданій заяві про встановлення способу виконання судового рішення, заявник (позивач) фактично просить суттєво змінити спосіб захисту із «зобов`язання відповідача здійснити виплату» - на «стягнення з відповідача суми грошових коштів у розмірі 24126,59 грн., т.б. фактично просить змінити резолютивну частину рішення суду по суті, а не змінити чи встановити саме спосіб виконання такого рішення.

При цьому, слід звернути увагу на те, що аналогічна правова позиція при вирішенні спорів цієї категорії була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.01.2015р. (справа №21-604а14), від 14.04.2015р. (справа №21-78а15), від 04.09.2018р. (справа №1304/5584/12).

В той же час, на думку суду, дійсною підставою для звернення позивача із даною заявою фактично є незгода заявника з позицією відповідача, що викладена у листі від 03.01.2019р. в частині термінів та порядку виплати йому компенсації у розмірі 24126,59 грн.

Однак, судова колегія, як і суд 1- інстанції, з цього приводу зазначає, що питання щодо застосування тих чи інших норм матеріального права до спірних правовідносин підлягають вирішенню виключно під час розгляду справи по суті, а не під час розгляду інших процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень.

Отже, за вказаних обставин, судова колегія, з урахуванням норм статті 378 КАС України, вважає, що суд 1-ї інстанції, в даному випадку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав та необхідності встановлення запропонованого позивачем способу (порядку) виконання даного судового рішення від 11.06.2018р., в зв`язку із чим, дана заява дійсно задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах вимог заяви та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 309, 311, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 25.09.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло