Головуючий у І інстанції Коваленко К.В.

Провадження № 22-ц/824/9904/2019 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Сушко Л.П.,

при секретарі: Зубленку Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали справи за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Національного банку України на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 11 червня 2019 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Першого заступника Голови Національного Банку України ОСОБА_1 про визнання недостовірною інформації та припинення дії, яка порушує право,

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Першого заступника Голови Національного банку України ОСОБА_1 про визнання недостовірною інформації та припинення дії, яка порушує право.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 брати участь в роботі та/або засіданнях Правління Національного банку України, а також заборонити вчиняти та/або виконувати всі та будь-які дії, пов`язані з виконанням та/або здійсненнямповноважень Першого заступника Голови Національного банку України, та/або будь-яку іншу діяльність на посаді Першого заступника Голови Національного банку України до вирішення по суті спору.

В заяві позивач посилався на те, що враховуючи вчинення ОСОБА_1 протиправних дій та іншої незаконної діяльності на посаді Першого заступника Голови Національного банку України, наявний реальний та обґрунтований ризик того, що внаслідок продовження виконання ОСОБА_1 . повноважень Першого заступника Голови Національного банку України, у тому числі здійснення керівництва рядом структурних підрозділів Національного банку України, здійснюватиметься нанесення непоправної шкоди благу України та українського народу шляхом активного сприяння незаконному задоволенню та заохоченню приватних інтересів акціонерів приватних банків та інших фізичних осіб у сфері банківської діяльності, що відповідно грубо порушує права та законні інтереси позивача як народного депутата України, який зобов`язаний дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 11 червня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ОСОБА_1 брати участь в роботі та засіданнях Правління Національного банку України, а також заборонити вчиняти та/або виконувати всі та будь-які дії, пов`язані з виконанням та/або здійсненням повноважень Першого заступника Голови Національного банку України, та/або будь-яку іншу діяльність на посаді Першого заступника Голови Національного банку України до вирішення даного спору по суті.

Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ОСОБА_3 подав на ухвалу апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права в частині дотримання правил підсудності, просив ухвалу про забезпечення позову скасувати та передати справу для розгляду до Печерського районного суду м. Києва.

Не погодився з ухвалою суду і Національний банк України, який в своїй апеляційній скарзі посилався на те, що оскаржувана ухвала є недобросовісним засобом обмеження прав Національного банку України та неправомірним втручанням у його діяльність, в зв`язку із чим відповідач просив ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , що надійшов від представника Національного Банку України - Колосюка С.Л., останній просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду про забезпечення позову скасувати.

В апеляційному суді представники Національного банку України подану апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційних скарг відповідачів, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч.ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під час оцінки такої співмірності необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні бути реалізовані лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із наявності підстав та ризиків, визначених ст. 149 ЦПК України для забезпечення позову, зокрема, щодо неможливості забезпечення ефективного захисту прав та інтересів позивача.

Однак з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Національний банк України» правління Національного банку згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організує виконання інших функцій відповідно до статей 6 і 7 цього Закону та здійснює управління діяльністю Національного банку.

Згідно ст. 16 Закону України «Про Національний банк України» правління Національного банку є колегіальним органом та складається з шести осіб: Голови Національного банку, першого заступника та заступників Голови Національного банку. Правління Національного банку очолює Голова Національного банку.

Порядок призначення на посаду та звільнення членів Правління НБУ, їх обов`язки та повноваження визначені ст.ст.18-20 Закону України «Про Національний банк України».

Відповідно до положень ст. 64-1 цього Закону позови, подані, зокрема проти членів Правління Національного банку, вважаються позовами,поданими проти Національного банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про Національний банк України» оскарження рішення, акта або дії Національного банку України не зупиняє їх виконання. Забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії не допускається.

Згідно положень ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений забороною вчиняти певні дії. Водночас, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.ч. 7, 10 ст. 150 ЦПК).

Приписи даної норми закону кореспондуються із положеннями ст. 137 ГПК України та ст. 151 КАС України.

Так, відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 137 ГПК України,не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії.

Аналогічно, згідно п. 4 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії.

Враховуючи викладене, забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії члену Правління НБУ є незаконним,оскільки на це є пряма заборона процесуального законодавства та спеціального закону, який регулює діяльність Національного банку України.

Відповідно до роз`яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги немайнового характеру про визнання недостовірною інформації та припинення дії, яка порушує право. Зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення заявлених позовних вимог, зокрема, вимог до Першого заступника голови Національного банку України ОСОБА_1 про припинення її дій.

Крім того, судом при постановленні оскаржуваної ухвали не було враховано, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Натомість постановивши оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції втрутився у непередбачений законом спосіб у діяльність юридичної особи публічного права.

Так, Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (стаття 99 Основного Закону).

Особливість юридичного статусу Національного банку України полягає в тому, що він має публічно-правовий статус особливого центрального органу державного управління, самостійного у своїй діяльності від органів державної влади (статті 6, 7, 24, 25, 53 Закону України «Про Національний банк України»).

З метою забезпечення самостійності у проведенні єдиної грошово-кредитної політики Закон не допускає втручання органів державної влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку України інакше, як в межах, визначених Законом (стаття 53 Закону).

Незважаючи на те, що згідно ухвали суду від 11.06.2019 року про забезпечення позову заборона начебто адресована не Національному банку України, за своєю правовою природою заборона вчинення дій від імені регулятора, а так само дій в його інтересах, у цьому випадку накладає обмеження саме на діяльність Національного банку України, забороняючи останньому здійснювати його функції.

Таким чином, з огляду на предмет спору, зміст та обсяг позовних вимог, склад учасників справи, вжиті судом заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами, а зважаючи на пряму заборону закону забезпечувати позов шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії, ухвала суду про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у визначений ним спосіб, є такою, що порушує норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом при постановленні оскаржуваної ухвали порушенонорми матеріального та процесуального права, апеляційні скарги відповідачів підлягаютьзадоволенню, а ухвала суду про забезпечення позову - скасуванню з постановленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Національного Банку України - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 11 червня 2019 року про забезпечення позову - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: