Справа № 2-63/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 року             Новоайдарський районний суд Луганскої області

у складі:     головуючого судді – Добривечіра Л.Д.

при секретарі – Московченко О.В.

з участю:     прокурора – Перової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Новоайдар цивільну справу за позовом прокурора Новоайдарського району в інтересах ОСОБА_1 до ПП «Атлант-Плюс» про розірвання договору оренди,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Новоайдарського району в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Атлант-Плюс» про розірвання договору оренди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким відповідач прийняв в оренду земельну ділянку площею 6,2224 га, яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛГ № 003750, строком на 5 років.

Відповідно до п.9 договору, орендна плата вноситься орендарем сільськогосподарською продукцією у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції 2,551, що становить 764,67 грн. за винятком податку на прибуток. Розрахунок з орендодавцем за користування земельною ділянкою за минулий рік орендар зобов`язаний провести у термін до 01.01 наступного календарного року, оформивши це відповідними документами.

Відповідачем зобов`язання щодо розрахунку з орендодавцем за користування земельною ділянкою не виконано. Порушення строків виконання умов договору оренди земельної ділянки мали місце і у попередні роки, що змушувало позивача звертатися до суду щодо стягнення заборгованості з орендної плати.

Окрім того, зазначений договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: розмір орендної плати, визначений п.9 договору є значно меншим за розмір орендної плати, встановлений Указом Президента України № 92/2002 від 02.02.2002 року «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», згідно з яким розмір орендної плати повинен становити не менше ніж 3%.

Розірвати договір оренди земельної ділянки за взаємною згодою сторін неможливо, оскільки будь-які звернення до відповідача залишилися без реагування, про що свідчать поштові повідомлення та свідчення  ОСОБА_2

Позивач просив розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.04.2006 року, укладений між ним та відповідачем.

Позивач у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Прокурор позовні вимоги підтримав, просив розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.04.2006 року, укладений між позивачем та відповідачем.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов визнає у повному обсязі.

Вислухавши доповідь прокурора, який вважав необхідним позов задовольнити у повному обсязі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом установлено, що 01 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким відповідач прийняв в оренду земельну ділянку площею 6,2224 га, яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛГ № 003750, строком на 5 років  (л.с. 4-6).

Відповідно до п.9 договору, орендна плата вноситься орендарем сільськогосподарською продукцією у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції 2,551, що становить 764,67 грн. за винятком податку на прибуток. Розрахунок з орендодавцем за користування земельною ділянкою за минулий рік орендар зобов`язаний провести у термін до 01.01 наступного календарного року, оформивши це відповідними документами.

Відповідачем зобов`язання щодо розрахунку з орендодавцем за користування земельною ділянкою не виконується. Порушення строків виконання умов договору оренди земельної ділянки мали місце і у попередні роки, що змушувало позивача звертатися до суду щодо стягнення заборгованості з орендної плати.

Окрім того, зазначений договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: розмір орендної плати, визначений п.9 договору є значно меншим за розмір орендної плати, встановлений Указом Президента України № 92/2002 від 02.02.2002 року «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», згідно з яким розмір орендної плати повинен становити не менше ніж 3%.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, оренда землі – засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендар зобов`язаний вносити орендодавцеві платіж за  користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної  плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового оборота, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Вищенаведені вимоги закону відповідачем порушені, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору при подачі позову, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно п.”а” ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ставка держаного мита із позовних заяв, що подаються до суду складає 1% ціни позову, але не менше 3-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто підлягає стягненню з відповідача на користь держави 51 грн.

Суд вважає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів “Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов`язаних з розглядом цивільних та господарських справ” від 05.08.2009 р. № 825 витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 50 грн. необхідно покласти на відповідача.

Згідно ст. ст.93 Земельного Кодексу України, ст.21 Закону України «Про оренду землі»,  ст.ст.526, 610, 611, 652 ЦК України, керуючись ст. ст.10, 11, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги прокурора Новоайдарського району в інтересах ОСОБА_1 до ПП «Атлант-Плюс» про розірвання договору оренди – задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.04.2006 року, укладений між ОСОБА_1 Любов`ю Михайлівною та ПП «Атлант-Плюс».

Стягнути з ПП «Атлант-Плюс» на користь держави державне мито у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у Новоайдарському районному суді у розмірі 50 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий:                                     Л.Д.Добривечір