Справа 2- 2936/2009р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 грудня 2009 року Київський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого – судді Куриленко О.М.,
За участю секретаря – Фірко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 В`ячеслава Євгенійовича до ЗАТ «Телесистеми України» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,
ВСТАНОВИВ :
23.02.2009 року позивач звернувся до суду з названим позовом до ЗАТ «Телесистеми України», в якому просив стягнути з відповідача вихідну допомогу у розмірі 29 720,29грн. та середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.
Свої вимоги мотивував тим, що з 24.01.2007р. по 23.01.2009р. він працював в ЗАТ «Телесистеми України» на посаді директора з маркетингу та продажу Одеської філії. На початку листопада 2008 року в усній формі йому та ще восьми співробітникам Одеської філії була дана вказівка про те, щоб вони написали заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 Кодексу законів про працю України. Але, працівники на таку пропозицію не погодились, продовжуючи працювати.
Однак, на початку грудня позивач дізнався, що його не було «протабельовано» за листопад. Відповідно роботодавець відмовився сплатити заробітну плату за листопад 2008 року, мотивуючи свої дії тим, що він був попереджений про необхідність подання заяви про звільнення за власним бажанням. Таким чином, починаючи з листопада 2008 року, в порушення діючого законодавства заробітна плата позивачу не виплачувалась взагалі. Така ситуація тривала до січня 2009 року, до того моменту коли позивач написав заяву про звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП. Оскільки, трудовий договір було припинено позивачем саме внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю, ОСОБА_1, посилаючись на вимоги ст.44 КЗпП України, просив стягнути з відповідача вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, яка склала 29 720,29грн. У зв`язку з тим, що вказана вихідна допомога не була йому виплачена до теперішнього часу, також просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку.
У судовому засіданні позивач та його представник, уточнивши позовні вимоги, просили також внести зміни до запису у трудову книжку ОСОБА_1, зазначивши, що він був звільнений саме по ч.3 ст.38 КЗпП України.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, зазначаючи, що ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням та ніяких порушень трудового законодавства з боку ЗАТ «Телесистеми України» під час його роботи та звільнення не було.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що мають значення для справи, заслухавши позивача та його представника. Представника відповідача, суд доходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що з 24.01.2007р. по 23.01.2009р. ОСОБА_1 працював в ЗАТ «Телесистеми України» на посаді директора з маркетингу та продажу Одеської філії (а.с.6).
19.01.2009 року позивач написав заяву про звільнення з 23.01.2009 р. за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України у зв’язку з невиконанням Відповідачем законодавства про працю та умов трудового договору (а.с.10).
Наказом №66-01/ОС від 22.01.2009року ОСОБА_1 з 23.01.2009 р. був звільнений з посади директора з маркетингу та продажу Одеської філії за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.7).
Згідно п.4 ст.6 Трудового договору з працівником від 24.01.2007р., який був укладений між Позивачем та Відповідачем, заробітна плата сплачується працівнику не пізніше 1 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим (а.с.8-9).
На початку листопада 2008 року в усній формі Позивачу з боку адміністрації Відповідача було висунуто вимогу про те, щоб Позивач написав заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 Кодексу законів про працю України. Також, починаючи з листопада 2008 року Відповідач почав здійснювати психологічний тиск на Позивача та попередив про невиплату заробітної плати за листопад 2008р. та майбутні місяці у разі, якщо Позивач не звільниться за власним бажанням.
Вказані обставини підтверджуються довідкою про заробітну плату та доходи ОСОБА_1, згідно якої заробітна плата за листопад та грудень 2008 року позивачу взагалі не нараховувалась (а.с.13).
Як вбачається з довідки, виданої ПриватБанком 1.07.2009 року, заробітну плату за листопад та грудень 2008р. позивач отримав лише 30.01.2009 р., тобто лише після написання заяви про звільнення за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.
Матеріалами справи встановлено, що в листопаді 2008р. Відповідач не здійснив внесення вірних даних до Табелю обліку робочого часу Позивача згідно із Наказом Міністерства статистики України від 09.10.1995р. №253 Про затвердження типових форм первинного обліку (надалі Наказ Мінстату).
Так, згідно Наказу Мінстату для обліку робочого часу використовується Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати (форма N П-12 та форма N П-13). Форми NN П-12 та П-13 застосовуються для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці. Складаються в одному примірнику уповноваженою на те особою. Після відповідного оформлення передаються в бухгалтерію.
Відтак, суд вважає обґрунтованими твердження Позивача про відсутність правильних даних в табелі обліку робочого часу за листопад 2008р. в Одеській філії ЗАТ «Телесистеми України», що стало перешкодою для нарахування заробітної плати Позивачу.
Твердження представника Відповідача про належне табелювання Позивача в листопаді 2008р. суд вважає необґрунтованими оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.
Крім того, пояснення представника Відповідача про причини невиплати заробітної плати на адресу Позивача з підстав тяжкого фінансового становища Відповідача суд також вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи встановлено, що Відповідач здійснював виплату заробітної плати іншим працівникам Відповідача 10.12.2008р. Також, жодних доказів щодо тяжкого фінансового становища з боку Відповідача до суду представлено не було.
Таким чином, судом встановлено, що заробітна плата за листопад та грудень 2008 року 2008р. була повністю перерахована позивачу лише 30.01.2009 року, в той час коли згідно умов трудового договору вона повинна була бути перерахована не пізніше 01.12.2008р. та 1.01.2009 року, та на момент написання заяви про звільнення за власним бажанням Позивачу взагалі не виплачувалась заробітна плата за листопад та грудень 2008 року.
Відповідно ч.7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно п.4 ст.6 Трудового договору з працівником від 24.01.2007р заробітна плата сплачується Працівнику не пізніше 1 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим.
Відповідно ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці», ч.4 ст. 97 КЗпП власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно умов укладеного трудового договору Відповідач повинен був виплатити заробітну плату за листопад не пізніше 01.12.2008р., а за грудень 2008року не пізніше 01.02.2009р. Проте, Відповідач не здійснював оплату праці Позивача належним чином відповідно до умов діючого законодавства України та умов трудового договору.
Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення з боку відповідача вимог чинного трудового законодавства.
Згідно з ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Матеріалами справи встановлено, що Позивач написав заяву про звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП (а.с.10,12) , тобто саме з підстав невиконання Відповідачем законодавства про працю та умов трудового договору та зазначив останній робочий день 23.01.2009 р.
Проте, в наказі про звільнення та в трудовій книжці Позивача Відповідачем невірно зазначена підстава звільнення.
За таких обставин суд вважає за необхідне зобов’язати Відповідача внести відповідні зміни до трудової книжки Позивача, а також стягнути на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 3*9906,93=29 720,79 грн., так як розмір його середньомісячного заробітку складав 9 906,93грн.
Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Тобто, Відповідач повинен був здійснити повний розрахунок із Позивачем 23 січня 2009 року.
Проте, на момент розгляду справи всі суми, що належать до виплати на адресу Позивача, не виплачені.
Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оскільки суд вважає, що Позивач правомірно скористався своїм правом на припинення трудового договору на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України та на його адресу повинна була бути виплачена сума вихідної допомоги, відповідно до вимог ст.117 КЗпП України Відповідач повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення.
Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики від 30.09.2008 р. N 10338/0/14-08/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік встановлені наступні показники робочих днів: січень – 20; лютий – 20; березень – 21; квітень – 21; травень – 18; червень – 20; липень – 23; серпень - 20; вересень – 22, жовтень - 22. Відповідно, з 23.01.2009 року по 1грудня 2009 року кількість робочих днів складає 214.
Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з моменту звільнення по 1.12.2009 року складає 106 004,9 грн.
Враховуючи вищенаведене та на підставі ст.ст.38, 44, 97, 115, 116, 117, Кодексу законів про працю України, ст.ст. 21, 22, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 6,7,8.10,11, 12,13, 212,213,214,215,218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 В`ячеслава Євгенійовича - задовольнити.
Стягнути з ЗАТ «Телесистеми України» (02090, м.Київ, вул. Червоногвардійська, буд.27/А, фактична адреса: 04080, м.Київ, вул. В.Хвойки, 15/15, код ЕДРПОУ 22599262, п/р 26008050202604 в КБ ПриватБанк в м. Дніпропетровську, МФО 305299, Св. № 35639766, ІН № 225992626531) на користь ОСОБА_1 В`ячеслава Євгенійовича(м. Одеса, вул. Тополева.14/1, кв.28) вихідну допомогу у розмірі 29 720,79 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі. 106 004,9 грн., а всього 135 725 (сто тридцять п`ять тисяч сімсот двадцять п`ять) гривень, 69коп.
Зобов’язати ЗАТ «Телесистеми України» внести зміни до запису до трудової книжки ОСОБА_1 В`ячеслава Євгенійовича, зазначивши підставу звільнення ч.3 ст.38 КЗпП України.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту його проголошення та подачі після цього апеляційної скарги протягом двадцяти днів через Київський районний суд м. Одеси.
Суддя