Справа № 2-2478/10

                                                                  РІШЕННЯ

                                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         19  лютого 2010 року  Київський райсуд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді  Куриленко О.М.

за участю секретаря - Фірко Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Одесі цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

                                                           В С Т А Н О В И В:

  29.04.2009 року позивач звернулась до суду з  вимогами до відповідача  ОСОБА_2  та  просила  суд ухвалити рішення, відповідно до якого  стягнути з відповідача матеріальний збиток у розмірі  25359 гривень, моральну шкоду у розмірі 2500  та судові витрати у розмірі 284 гривень.

 Свої вимоги мотивувала тим, що 15.03.2009 року її чоловік, керуючи автомобілем „Мазда”

ВН 5782 ВВ, власником якого є позивач, рухався по вул. Ніжинській з боку вул. Дворянської в сторону вул. Торгова. На перехресті з провулком Маланова водій автомобіля «Тойота» дн ВН 2572ВО  ОСОБА_2, рухаючись з боку вул. Торгової у напрямку вул. Дворянської мав намір здійснити поворот на пров. Маланова, не пропустивши автомобіль позивача, що рухався назустріч, створив зіткнення,  чим спричинив позивачу матеріальну та моральну шкоду.  

  Представник позивача, ОСОБА_3, у судовому засіданні позов  підтримав, та уточнивши  позовні вимоги, просив стягнути матеріальну шкоду відповідно до проведеної судової експертизи у розмірі 24 841,04 гривень та витрати, пов’язані з розглядом справи у розмірі  1786,4 гривень.

Представник відповідача у судовому засіданні факт наявності вини свого довірителя у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не заперечував, однак наполягав на проведенні судової товарознавчої експертизи з метою встановлення дійсного розміру спричиненої шкоди. Проти задоволення позовних вимог в частині спричинення моральної шкоди заперечував.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, від отримання судової кореспонденції із сповіщенням про час і місце судового засідання, призначене на 19.02.2010 року, відмовився, що підтверджується відповідною відміткою із підписом посадової особи кур’єрської установи, тому, враховуючи вимоги ч.8 ст. 76 ЦПК України є таким, що повідомлений належним чином, заяв та клопотань про відкладання судового засідання не заявляв, від отримання повістки відмовився.

          Суд, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи, заслухавши представників позивача та відповідача, вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини між  сторонами є майновими, стосуються відшкодування шкоди, та  врегульовані Цивільним Кодексом  України (у ред.2003р.) та Законом України „Про страхування».

Суд вважає, що пояснення відповідача, його представника  не можуть бути покладені в основу судового рішення, так як вина  відповідача ОСОБА_2, у здійсненні дорожньо-транспортної пригоди  підтверджується дослідженими в судовому засіданні адміністративними матеріалами  № 3-1993\09 (а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від  05.03.2009 року, схемою ДТП,  висновком № 2987 по транспортно – трасологічному дослідженню від 24.03.2006 року ,фото таблицями зіткнення, протоколом огляду місця ДТП), висновком судової авто-технічної експертизи №7523 від 23.10.2009 року( а.с.42-48), крім того з матеріалів справи вбачається, що відповідач не оспорював факту своєї вини, а оспорював розмір спричинення шкоди. Від явки на експертизу відповідач відмовився.

Під час попереднього судового засідання, судом було встановлено, що висновок виданий ВОSH Service не є експертним, тому з точки зору вимог щодо допустимості доказів, не може братися до уваги. У судовому засіданні представником позивача було подане клопотання щодо призначення судової авто-технічної експертизи. Суд вважає, що заперечення представника відповідача в частині незгоди з проведенням експертизи є такими, що не ґрунтуються на законі. Так, відповідно до ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, окрім інших дії мають право на подання доказів, клопотань. Диспозиція зазначеної статті не містить визначення стадії процесу впродовж якої перелічені права можуть бути реалізовані, тому суд з точки зору недопустимості звуження передбачених законодавством прав вважає, що доводи відповідача не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того урахуванням практики застосування ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», обмеження права сторони на дослідження поданих нею доказів є видом обмеження права на справедливий суд.

У судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію (а.с. 7) автомобіль „Мазда 3” державний номер ВН 5782ВВ, належить ОСОБА_1, але під час ДТП знаходився під керуванням ОСОБА_4, чоловіка позивачки.

15.03.2009 року чоловік позивачки, керуючи автомобілем НОМЕР_1, власником якого є позивач, рухався по вул. Ніжинській з боку вул. Дворянської в сторону вул. Торгової. На перехресті з провулком Маланова водій автомобіля «Тойота» дн ВН 2572ВО  ОСОБА_2, рухаючись з боку вул. Торгової у напрямку вул. Дворянської, мав намір здійснити поворот на пров. Маланова, не пропустивши автомобіль позивача, що рухався назустріч, створив зіткнення,  чим спричинив позивачу матеріальну та моральну шкоду.  

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, постанови суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з висновку судової автотоварознавчої експертизи від 23.10.2009 року матеріальна шкода, спричинена власнику автомобіля Мазда 3, держномер ВН 5782 ВВ, внаслідок ДТП від 15.03.2009 року складає 24 841грн.04коп. (а.с.43-48).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності зі ст.1188 ЦК України шкода, заподіяна одному із власників джерела підвищеної небезпеки з вини іншого, відшкодовується винним.

    Суд доходить до висновку, що матеріалами справи та дослідженими під час судового засідання доказами, доведено, що у зв’язку з неправомірними діями ОСОБА_2 позивачу заподіяна  шкода у розмірі  24 841,04 гривень, яку необхідно стягнути з відповідача, а також стягненню на користь позивача  підлягають судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 254 гривені та витрати на ІТЗ у сумі 30грн., витрати пов’язані з оплатою експертиз у розмірі 860,40 гривень та 642 гривні, що разом складає 1786,4грн.

      Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача  у разі ухвалення на користь позивача судового  рішення.  

Керуючись ст.ст.23,1166,1187,1188,1191ЦКУкраїни ст.11,59,60,88,208,209,212,213,214,215, 223,294 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1   матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП у розмірі 24 841,04 гривень (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок одну гривню),04коп. та витрати, пов’язані з розглядом справи у розмірі 1786,4 гривень.

             Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі заяви про апеляційнеоскарження на протязі десяти днів з моменту його проголошення та подачі після цього апеляційної скарги протягом двадцяти днів через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя