Справа № 2 – 214
2010 р.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2010 року Біляївський районний суд
Одеської області
у складі: головуючого судді - Трушиної О.І.
при секретарі - Коваленко Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з позовом і просить визнати дійсним договір купівлі-продажу ? частини житлового будинку з надвірними спорудами: гаражем та двома сараями, що розташований в с. Чоботарівка Біляївського району Одеської області по вул. Одеській, 11, укладений 05.04.2007 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4.
Свої вимоги мотивує тим, що у період з червня по жовтень 2004 року вона наймала вказану частину будинку, яка належала ОСОБА_3, який згодом запропонував їй купити цю частину і сплачувати гроші частинами впродовж 2 років, вона прийняла пропозицію і передала йому 500 доларів США. 25 вересня 2006 року вона передала йому 3000 доларів США, почала поліпшувати стан будинку, слідкувати за станом комунальних мереж, на власний розсуд проводити косметичні доробки. Всі ці роботи проводилися за власний рахунок. При передачу грошей вони домовилися, що залишок грошей 2500 доларів США вона передасть у жовтні 2007 року. Згодом стан здоров»я ОСОБА_3 погіршився і 05.04.2007 року він написав розписку про отримання грошей. 29 квітня 2007 року ОСОБА_3 помер і 2500 доларів США вона передала його співмешканці – ОСОБА_2, яка 08.09.2008 року написала розписку, якою зобов»язалася оформити договір нотаріально. 19 листопада 2007 року син ОСОБА_3 – ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину спірного будинку. Вважає, що вона і ОСОБА_3 домовились щодо усіх істотних умов договору, відбулося повне виконання правочину і є підстави для визнання договору дійсним на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України.
Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягала і пояснила, що при житті ОСОБА_3 позивачка домовилася про купівлю-продаж ? частини житлового будинку по вул. Одеській, 11 в с. Чоботарівка, за 6000 доларів США. 3500 доларів США, вона передала йому при житті, решту суми після його смерті передала його співмешканці ОСОБА_2, яка ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Вважає, що є підстави для визнання договору дійсним.
Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до судового засідання не з»явилися, хоча були повідомлені належним чином про день слухання справи, повідомлення про причини неявки від них не надходило, а тому за згодою представника позивача суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 224 ЦПК України.
Представника органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації у судовому засіданні позовні вимоги не підтримали і пояснили, що ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги отримав свідоцтво про право на спадщину, і визнання договору дійсним позбавить його права власності на спірну ? частину будинку, тому просили у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення представника позивача, представників третьої особи, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні, 25 вересня 2006 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 домовилися про купівлю-продаж житлового будинку по вул. Одеській, 11 в с. Чоботарівка Біляївського району Одеської області, за 6000 доларів США, про що свідчить розписка ОСОБА_3 від 05.04.2007 року (а.с. 7).
07 жовтня 2007 року Іллінською сільською радою Біляївського району Одеської області ОСОБА_3 було видане свідоцтво про право власності на ? частину житлового будинку по вул. Одеській, 11 в с. Чоботарівка Біляївського району Одеської області (а.с. 6).
29 квітня 2007 року ОСОБА_3 помер і 19 листопада 2007 року Біляївською державною нотаріальною конторою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, було видане свідоцтво про право на спадщину на ? частину спірного будинку (а.с. 11).
Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 домовилися про купівлю-продаж будинку 25 вересня 2006 року, про що свідчить розписка, а свідоцтво про право власності видане останньому Іллінською сільською радою Біляївського району Одеської області 07 жовтня 2006 року (а.с. 6), тобто не будучи власником ? частини будинку, ОСОБА_3 розпорядився нею.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Як вбачається з розписок, які видала ОСОБА_2 (а.с. 8-10), вона продала ? частину спірного будинку позивачці і отримала від неї 6000 доларів США, але вказані розписки не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки ні на момент видачі розписок, ні у теперішній час, вона не являється власником ? частини спірного будинку і не могла ним розпоряджатися.
Крім того, відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов»язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов»язків сторін.
Відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.
Оскільки договір купівлі-продажу, про укладення якого домовилися ОСОБА_1 і ОСОБА_3, відповідно до діючого законодавства підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, він не може бути визнаний дійсним на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України.
Крім того, суду бере до уваги ту обставину, що син ОСОБА_3 – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємець першої черги отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька, і визнання договору купівлі-продажу дійсним позбавить неповнолітнього ОСОБА_3 права власності.
Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. 210, 220, 392, 640 ЦК України , суд
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним залишити без задоволення.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України, через Біляївський райсуд.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання відповідачем його копії.
Суддя Біляївського райсуду
Одеської області: ОСОБА_5