П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/964/18

Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 28.03.2019р.) про відмову у задоволенні заяви в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення суми компенсації втрати частини доходів,-

В С Т А Н О В И В:

22.03.2019 року ОСОБА_1 , в порядку ст.383 КАС України, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою до ГУ ПФ України в Одеській області, в якій просив суд:

- визнати протиправними рішення ГУ ПФУ в Одеській області щодо невірного вибору норм законодавства України при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/964/18, а саме застосування «Порядку погашення заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду» (затв. Постановою КМУ від 22.08.2018р. №649) та «Порядку ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою» (затв. Правлінням ПФУ від 26.09.2018р.).

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/964/18 застосувати норми передбачені Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» а також норм, які передбачені «Порядком проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (затв. Постановою КМУ від 21.02.2001р. №159).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року заяву ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 05.04.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати цю ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги його заяви у повному обсязі.

Згідно із п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оскаржувану ухвалу суду 1-ї інстанції та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, постановляючи ухвалу про залишення без задоволення заяви позивача в порядку ст.383 КАС України, суд 1-ї інстанції виходив з відсутності встановленого факту протиправності дій чи рішення відповідача (боржника).

Колегія суддів, уважно дослідивши матеріали справи, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції, з огляду на наступне.

Так, апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що 11.06.2018 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив у справі №815/964/18 рішення, яке в подальшому було залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 року.

Так, даним рішенням окружного суду було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , а саме: 1) визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року; 2) зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.

26.09.2018 року вказане вище рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року набрало законної сили, а 03.10.2018 року судом позивачу було видано виконавчий лист №815/964/18, який, в свою чергу пред`явлено до виконання - 04.10.2018р.

Далі, як свідчать матеріали справи, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2019р. ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його заяви від 15.01.2019р. вх.№1377/19 про прийняття додаткового судового рішення про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 11.06.2018р.

А ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року (залишеною без змін постановою 5 ААС від 25.09.2019р.) залишено без задоволення і заяву позивача про встановлення способу ті порядку виконання рішення суду від 11.06.2018р.

Як вже зазначалося вище, 22.03.2019 року ОСОБА_1 , діючи в порядку ст.383 КАС України, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Одеській області.

Так, як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, відповідачем, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018р. та відповідно до постанови суду апеляційної інстанції від 26.09.2018р., 02.10.2018 року було здійснено позивачу відповідний розрахунок компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016р. по 01.01.2018р.

Загальновідомий факт, що 21.02.2001 року Кабінет Міністрів України, з метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», прийняв Постанову №159, якою затвердив відповідний «Порядок проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Відповідно до положень п.7 вказаного Порядку №159, компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема, коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Згідно із ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

З 28.08.2018р. набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Тобто з вказаного вище моменту, усі виплати заборгованостей по пенсіям, що фінансуються з державного бюджету, на виконання судових рішень за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюються відповідно до вказаного Порядку.

Таким чином, сума компенсації втрати частини доходів за вказаний у судовому рішенні від 11.06.2018р. період, т.б. з 01.01.2016р. по 01.01.2018р. в сумі 24126,59 грн., може бути виплачена позивачу виключно у відповідності з приписами вказаного вище Порядку №649.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до змісту ст.ст.113,117 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Конституційний Суд України у п.2.1 свого рішення від 26.12.2011р. №20-рп/2011 зазначив, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

У рішенні ж від 02.03.1991р. №2-рп/99 Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення відповідно до п. З ст. 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідач (боржник) - ГУ ПФУ в Одеській області - є органом виконавчої влади, який, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, має право діяти лише тільки у межах та у спосіб, передбачений діючим законодавством України.

Також, необхідно звернуту увагу й на те, рішення (постанови) Кабінету Міністрів України, відповідно до положень ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України, є частиною бюджетного законодавства.

Повноваження ж Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються перш за все ст.23 Бюджетного кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Згідно із ст.72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. А згідно із ч.2 ст.73 зазначеного Закону, забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Як встановлено з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Одеській області направило на адресу Управління ДВС лист від 01.03.2019 року «Про виконання рішення», у якому зазначило, що на підставі рішення суду від 11.06.2018 року ОСОБА_1 02.10.2018р. була нарахована компенсація втрати частини доходів за період з 01.01.2016р. по 01.01.2018р. у розмірі, який визначено відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (затв. Постановою КМУ від 21.02.2001р. №159). Виплата ж нарахованої компенсації за зазначений вище період в сумі 24126,59 грн. буде здійснена у повній відповідності із «Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (затв. Постановою КМУ від 22.08.2018р. №649) та «Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою» (затв. правлінням ПФУ від 26.09.2018р. №20-1).

На запит Пенсійного фонду України головним управлінням для формування реєстру в електронній формі підготовлено та листом від 18.01.2019р. №1049/02 було відправлено інформацію про судові рішення, ухвалені починаючи з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., за якими наявна сума невиплачених коштів, у тому числі про виконання рішення по справі №815/964/18.

Крім того, ГУ ПФУ у вказаному вище листі також зазначило, що усі покладені судом на нього зобов`язання були виконані у повному обсязі у порядку встановленому чинним законодавством та в межах своїх повноважень.

Разом з тим, заявник все ж таки вважає дії відповідача щодо направлення 18.01.2019р. за №1049/02 до Пенсійного фонду України для формування реєстру інформацію про судове рішення по справі №815/964/18 для включення до загального списку виконання рішення судів, в Порядку постанови Кабінету міністрів України №649 від 22.08.2018 року протиправними, що, в свою чергу, фактично зумовило його звернутися до суду із даною заявою в порядку статті 383 КАС України.

Як вбачається зі змісту заяви в порядку ст.383 КАС України, в її обґрунтування позивач зазначив, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання. Проте, відповідач (боржник) протиправно прийняв рішення по виконанню судового рішення, намагаючись затягнути його виконання, використовуючи підзаконний акт - Порядок від 22.08.2018р. №649 та Порядок від 26.09.2018 р.

Заявник стверджує, що Постанова №649 Кабінету міністрів України від 22.08.2018 р. №649 визначає лише механізми, які повинні бути застосовані пенсійними органами в процесі виконання судових рішень про зобов`язання здійснити особі виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду. Рішенням же суду від 11.06.р. по справі №815/964/18 Головне управління ПФУ в Одеській області фактично було зобов`язано здійснити нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати пенсії.

Тобто, на переконання заявника, Постанова КМУ №649 від 22.08.2018р. немає жодного відношення до ухваленого судом рішення по справі №815/964/18, а використання її відповідачем під час виконання цього рішення суду - є протиправним.

Так, частиною 1 ст.383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Однак, згідно з ч.6 ст.383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

Як вже зазначалося вище, заявник (позивач) фактично не заперечує, що ГУ ПФУ на папері здійснило йому нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016р. по 01.01.2018р., але разом з тим, вважає, що визначена судом сума повинна бути йому фактично виплачена ГУ ПФУ в Одеській області без застосування вимог Постанови КМУ від 22.08.2018р. №649, яка не розповсюджується на виконання рішення суду по справі №815/964/18, оскільки йому повинна бути виплачена не пенсія, а компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати пенсії.

Разом з тим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не може прийняти до уваги такі доводи позивача та з цього приводу зазначає наступне.

Так, ст.6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсацію виплачують за рахунок, зокрема, коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Статтею 7 Бюджетного кодексу України визначено принципи, на яких ґрунтується Бюджетна система України, одним з яких є принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

А ст.7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначені принципи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, одним з яких - є цільове та ефективне використання коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, ст.58 вказаного вище Закону встановлено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Так, повноваженнями правління Пенсійного фонду, згідно зі ст.61 Закону, є, зокрема, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання.

Отже, з урахуванням вказаних вимог щодо цільового використання коштів та вимог щодо обов`язкового виконання рішень суду, у тому числі згідно з якими повинна виплачуватися заборгованість по виплатам, направлення для виконання вказаних рішень коштів з бюджету, постановою КМУ від 22.08.2018 №649 затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», а правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018р. №20-1, в свою чергу, затверджено «Порядок ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою».

При цьому, суд враховує, що згідно з п.2 Порядку №649, терміни у вказаному Порядку вживаються в такому значенні: боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про виконавче провадження» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Таким чином, системний аналіз вищевказаних положень законодавчих актів дають підстави для висновку, що для виконання рішень органами Пенсійного фонду останньому з бюджету повинна бути перерахована сума коштів саме за вказаним цільовим призначенням.

При цьому, також одночасно слід зазначити й про те, що спірна Постанова КМУ від 22.08.2018р. №649 - до цього часу є чинною, а тому, відповідно, ГУ ПФУ повинно діяти на підставі вказаного нормативного акту.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, та приймаючи до уваги перелічені вище норми діючого у цій сфері законодавства, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява позивача в порядку ст.383 КАС України щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Одеській області дійсно задоволенню не підлягає.

До того ж, суд 2-ї інстанції також звертає увагу й на те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 309, 311, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 25.09.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло