Справа № 420/3296/19

РІШЕННЯ

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 вересня 2019 року                                                                                                  м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді:            Гусева О.Г.,

за участю: секретаря судового засідання – Селімової О.В.,

                 представник позивача – не з`явився (надав клопотання про розгляд справи за його відсутності),

                 представник відповідача – Пояркової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Діалайф” до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-від 12.04.2019 року №0000321202,-                                                                  

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Діалайф” до Головного управління ДФС в Одеській області, за результатом якого якому просить суд:

скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2019 року №0000321202 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 277 200,00грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 069 300,00грн.

Ухвалою суду від 04.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04 вересня 2019 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 17 вересня 2019 року.

У судове засідання з`явився представник позивача не зявився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному у обсязі з підстав викладених у позові.

У судове засідання з`явився представник відповідача, щодо задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов та додаткових письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до п.200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України в порядку, встановленому ст.76 глави 8 розділу II Кодексу проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації з ПДВ за січень 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.02.2019 року № 9026687816).

Аналізом відображення показників даних податкової звітності з податку на додану вартість від 20.02.2019 року № 9026687816 встановлено відхилення, а саме:

Згідно з поданою ТОВ "ДІАЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 40340772) до ЧОРНОМОРСЬКА ОДПІ ГУ ДФС (Б-ДНІСТРОВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ) ГУ ДФС В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ податковою декларацією з ПДВ за січень 2019 року (від 20.02.2019 року № 9026687816) задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, відображена у рядку 20.2.1 декларації - 4 277 200 грн.

В ході проведення камеральної перевірки встановлено, що станом на 20.03.2019 року експорт продукції, яка внесена до розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ (згідно із додатком №3 до податкової декларації з ПДВ за січень 2019 року) не здійснювався (рахуються залишки ТМЦ на складі, що підтверджено фінансовим звітом ТОВ «ДІАЛАЙФ» за 2018 рік, ряд.1100 «Запаси» складає 113777,3 тис.грн.), на загальну суму ПДВ у розмірі 4 277 200 грн., а саме; Імпорт медичних виробів від нерезидентів ІМІС International Investment Corporation s.r.o., Чехія у травні та липні 2018 року склав: загальний обсяг придбання 93514166 грн., у т.ч. ПДВ 6117750 грн.

З загальної суми ПДВ. імпортованих медичних виробів, суму ПДВ у розмірі 4 277 200 грн. внесено до розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ (згідно із додатком №3 до податкової декларації з ПДВ за січень 2019 року).

Станом на 20.03.2019 року фактичний перетин кордону України по експорту відсутній, здійснюється продаж медичних виробів на митній території України.

Таким чином, за результатами проведення камеральної перевірки підприємства ТОВ «ДІАЛАЙФ» (код ЄДРПОУ 40340772) в порушення п. 200.1, абзацу б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) підприємство ТОВ "ДІАЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 40340772) завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2019 року) у розмірі 4 277 200 грн.

За результатом проведення камеральної перевірки було складено акт про результати камеральної перевірки ТОВ «Діалайф» (код ЄДРПОУ 40340772) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації з ПДВ за січень 2019 року.

На підставі акту перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.04.2019 року №0000321202 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 277 200,00грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 069 300,00грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесеного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

Так, спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про порушення позивача, про які зазначено у розділі «Висновок» акту перевірки №179/15-32-12-02/40340772 від 20.03.2019 року.

Суд погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої  статті 3 Господарського кодексу України  під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36  п.14.1  ст.14 Податкового кодексу України  господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч.1 та ч. 2  ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вимоги до первинного та зведеного документу визначені в ч.2  ст. 9 цього ж Закону  первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі  статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч.5  ст.16 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»  висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Як зазначено колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року по справі №815/3501/15: «…Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. …».

Аналогічний висновок зроблено колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року по справі №815/1939/14: «…господарські операції … мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов`язання на підставі таких операцій.».

Як зазначено колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 31 липня 2018 по справі №808/2549/17: «…Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів. …».

Відповідно до положень пп.134.1.1  п.134.1  ст.134 Податкового кодексу України  об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього  Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств визначений в  ст. 137 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.137.1  ст.  137 Податкового кодексу України  податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною  статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі  статтею 135 цього Кодексу.

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті  57.1-1  статті  57  та 141.4 статті  141  цього  Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати. (п.137.3  ст.  137 Податкового кодексу України).

Порядок формування податкового кредиту визначений в  ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1  ст.  198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів та послуг (пп. а п. 198.1 ст. 198).  Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.2  ст.198 Податкового кодексу України  датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом  187.8  статті  187  цього  Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту  187.9  статті  187  цього  Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3  ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом  193.1  статті  193  цього  Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6  ст.198 Податкового кодексу України  не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом  201.11  статті  201  цього  Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього  Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до норм Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) зазначено:

пп.14.1.36. п.14.1 ст.14          - «Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з

виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами»

п. 185.1. ст. 185 - Об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а)          постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б)          постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в)          ввезення товарів на митну територію України;

г)          вивезення товарів за межі митної території України;

г)          виключено;

д)          виключено;

е)          постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

п. 187.1. ст.187 - Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а)          дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата Інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б)          дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

п.188.1. ст.188 - База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею І 89 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті ї 89 цього Кодексу.

п. 189.4. ст. 189          - Базою оподаткування для товарів/послуг, що

передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов`язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Зазначений порядок дати виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту застосовується також на операції з примусового продажу арештованого майна органами юстиції.

п. 189.6. ст.,189 - Норми пунктів 189.3 - 189.5 цієї статті не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України або з ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів,

п.195.1. ст.Д 95 - За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

195.1.1. вивезення товарів за межі митної території України:

а)          у митному режимі експорту;

б)          у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в)          у митному режимі безмитної торгівлі;

г)          у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України;

п. 200.1. ст.200 - «Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного

бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою додаткового кредиту такого звітного (податкового) періоду»

п. 200.4. ст.200 - «При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а)          враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 '.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б)          або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 ].3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в)          та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.»

Відповідне свідчить про відсутність завершення господарських операцій з придбання та реалізації медичних виробів на адресу нерезидентів або резидентів України та унеможливлює право на відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства ТОВ "ДІАЛАЙФ" /код ЄДРПОУ 40340772) станом на 20.03.2019 року по декларації з ПДВ за січень 2019 року.

На момент заявленого до відшкодуванням податку на додану вартість у декларації з ПДВ за січень 2019 року імпортовані медичні вироби у травні та липні 2018 року були реалізовані, а від`ємне значення, яке відображено у додатку 2 до декларації з ПДВ за грудень 2018 року відсутнє.

Відповідно до норм Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) зазначено:

п. 200.1. ст.200 - «Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду»

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), така сума:

а)          враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1. З ст. 200 прим. 1 ПКУ (далі-реєстраційна сума) на момент отримання контролюючим органом податкової декларації з ПДВ (далі - декларація), а в разі відсутності податкового боргу

б)          або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не

перевищує реєстраційну суму на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в)          та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З урахуванням пп. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ при від`ємному значенні різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду платник ПДВ має право заявити таку суму, в частині, що не перевищує реєстраційну суму на момент отримання контролюючим органом декларації, до бюджетного відшкодування на поточний рахунок платника податку та/або сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що

сплачуються до державного бюджету шляхом заповнення рядка 20.2 та відповідно рядків 20.2.1 та/або 20.2.2 декларації* форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 21).

Таким чином, за результатами проведення камеральної перевірки підприємства ТОВ «ДІАЛАЙФ» (код ЄДРПОУ 40340772) в порушення п. 200.1, абзацу б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755VI (із змінами і доповненнями) підприємство ТОВ "ДІАЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 40340772) завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2019 року) у розмірі 4 277 200 грн.

Згідно ч.2  ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головним управлінням ДФС в Одеській області надано докази на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства України, оскільки факти, які встановлені в акті перевірки знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ДІАЛАЙФ» є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України  визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2  ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

Так, ч.2  ст.2 КАС України  визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією  та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1  ст. 9 КАС України  розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із  ст. 90 КАС України  суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкту владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати не підлягають розподілу відповідно до приписів   ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

                                                    В И Р І Ш И В:

Відмовити у повному обсязі в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Діалайф” до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-від 12.04.2019 року №0000321202.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний тескт Рішення складено та підписано суддею 24 вересня 2019 року.

          Суддя                                                                                                              О.Г.Гусев

          .