КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.2007 № 2/495-14/432
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від Генеральної прокуратури України: Савицька О.В. – прокурор відділу,
від позивача: Коваленко О.П. – представник за довіреністю,
від відповідача 1: Клімовський Е.В. – представник за довіреністю,
від відповідача 2: Алєксєєнко А.І. –представник за довіреністю,
від третьої особи: представник не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об"єднаний елеватор"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.01.2007
у справі № 2/495-14/432
за позовом Виконувача обов"язків Генерального прокурора України
до Державної акціонерної компанії "Хліб України"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об"єднаний елеватор"
третя особа відповідача ДП ДАК "Хліб України" "Балівський комбінат хлібопродуктів"
про визнання недійсними договорів оперативної оренди № 8567, 8568 від 01.10.2004р. та зобов"язання відповідача 2 повернути відповідачу 1 одержане за договорами оперативної оренди № 8567, 8568 від 01.10.2004р. майно, передавши його за актами прийому-передачі
ВСТАНОВИВ:
Генеральна прокуратура України звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним укладеного між відповідачами договорів оперативної оренди №8567,8568 від 01.10.2004р. та повернення майна, одержаного за цими договорами, як наслідок визнання їх недійсними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір, в якому сторони узгодили, що дія Закону України „Про оренду державного та комунального майна" на дані договори не розповсюджується, укладені всупереч вимогам ч. 2 ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного майна" та ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", що є підставою для визнання його недійсним з підстав ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, а також, що Балівський комбінат хлібородуктів внесений до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженому Законом України „Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.01.2007 р. у справі №2/496-14/432 позов задоволено в повному обсязі.
ТОВ „Орільський об’єднаний елеватор”, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати та відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, оскільки вважає, що воно винесене по неповно з’ясованим обставинам, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає про те, що майно, що було передано в оперативну оренду договорами оперативної оренди №8567,8568 від 01.10.2004р., не є об'єктами державної власності, так як це майно належить орендодавцю - ДАК „Хліб України" на праві колективної власності внаслідок отримання його до свого статутного фонду; що орендодавцем та власником майна, яке було передано в оперативну оренду за спірними договорами, є ДАК „Хліб України", якої немає в переліку об'єктів права Державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженому Законом України „Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договорів, відповідач 1 передавав відповідачу 2 майно, балансоутримувачем якого є третя особа, як майно, що належить відповідачу 1 на підставі свідоцтва про право власності серії САА №145552, виданого 25.08.2004 р. Партизанською сільською Радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області на підставі рішення свого виконкому від 21.08.2004 р. № 137 “Про оформлення права власності на комплекс приміщень, розташованих с. Партизанське, вул. Леніна, 18” (далі Рішення № 137).
Відповідно до договору №8567 та додатками №№ 1, 2 до нього відповідач 1 передав відповідачу 2 в оперативну оренду будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: 52012, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Партизанське, вул. Леніна, 18 на загальну суму 5519318,94 грн., а відповідно до договору № 8568 та додаткам №№ 1, 2 до нього обладнання та устаткування на загальну суму 780139,20 грн.
Пунктами 1.3 договорів оперативної оренди №№ 8567, 8568 сторони узгодили, що дія Закону України „Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХП від 10.04.1992 р. на дані договори не розповсюджується.
Колегія, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правомірно визнав договір недійсним виходячи з наступного.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1997 р. № 1218 „Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств” (із подальшими змінами) Міністерство агропромислового комплексу України зобов'язано передати у двомісячний термін до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Хліб України" державне майно підприємств, зазначених у додатку № 3, перетворивши їх у дочірні підприємства Компанії, в тому числі, Балівського комбінату хлібопродуктів.
Актом оцінки наявності власного майна підприємства від 25.12.97 р. затверджено передачу-прийом державного майна Балівського комбінату хлібопродуктів до статутного фонду ДАК „Хліб України".
Вартість цілісного майнового комплексу згідно зазначеного акту становить 15302633 грн.
Отже, 25.12.97 р. до статутного фонду відповідача 1 передано державного майна на загальну суму 15302633 грн.
09.06.98 р. розпорядженням №260/2р Дніпропетровської райдержадміністрації зареєстровано Статут дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України" ”Балівський комбінат хлібопродуктів" (03.12.2001 р. затверджено нову редакцію Статуту), засновником якого є відповідач 1.
Згідно п. 4.5 Статуту відповідача 2 для забезпечення діяльності Підприємства може створюватися Статутний фонд за рахунок внесків Компанії.
Передане за постановою Кабінету Міністрів України до статутного фонду відповідача 1 державне майно Балівського комбінату хлібопродуктів в подальшому було передане останнім до статутного фонду третьої особи як свого дочірнього підприємства, що сторонами не заперечувалося.
Слід зазначити, що зміна організаційно-правової форми не призвела до втрати зазначеним майном статусу державного.
В Рішенні №137 виконавчий комітет Партизанської сільської Ради зазначив, що це рішення прийняте за заявою ДАК „Хліб України" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.97 р. № 1218.
Однак, матеріли справи свідчать про те, що майно Балівського комбінату хлібопродуктів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1997 р. № 1218 було передано до статутного фонду відповідача 1 Міністерством агропромислового комплексу України як державне майно, і в подальшому, будучи переданим до статутного фонду третьої особи, статусу державного не втрачало.
Визначення у Свідоцтві серії САА № 145552 від 25.08.2004 р. спірного майна як такого, що належить ДАК „Хліб України" на праві колективної власності, не відповідає дійсним обставинам справи і спростовується наявними у справі доказами.
При цьому, доказів перетворення цього майна у колективне майно матеріали справи не містять.
До того ж, згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 1000 „Про утворення Державної акціонерної компанії „Хліб України" (із подальшими змінами) акції Компанії перебувають у державній власності до прийняття Кабінетом Міністрів України спеціального рішення щодо приватизації її майна.
Сторонами не надано доказів прийняття Кабінетом Міністрів України такого рішення, а тому передане до статутного фонду відповідача 1 майно Балівського комбінату хлібопродуктів до прийняття Кабінетом Міністрів України спеціального рішення щодо його приватизації залишається в державній власності.
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, їх структурних підрозділів регулюються Законом України „Про оренду державного та комунального майна".
Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, в тому числі, частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Слід зазначити, що на договір, предметом оренди за яким є державне майно, розповсюджується дія Закону України „Про оренду державного та комунального майна", а відтак, пункт 1.3 спірних договорів, яким сторони узгодили, що дія Закону України „Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992 р. на даний договір не розповсюджується, визнається судом як такий, що суперечать чинному законодавству України, внаслідок чого спірний Договір має бути визнаний недійсним.
Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Слід наголосити, що спірний Договір, який за своєю правовою природою є договором оренди, відноситься до такого виду договорів, дія яких може бути припинена лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути у натурі користування відповідачем 2 переданим за цим Договором майном.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність обставин, на які посилаються відповідачі як на підставу своїх заперечень.
Отже, з огляду на вищевикладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Генеральної прокуратури України про визнання недійсним укладеного між відповідачами договорів оперативної оренди № 8567, 8568 від 01.10.2004 р. та повернення майна, одержаного за цим договором, як наслідок визнання його недійсним .
Щодо посилання відповідача 2 на наявність фактів, що мають преюдиціальне значення при розгляді цієї справи слід вказати наступне.
Посилання відповідача 2 на правила ст. 61 ЦПК України є безпідставними, оскільки згідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Крім того, згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Склад учасників у цій справі, інший, ніж склад учасників у справі № 2-5782/2005 р., що розглядалася Новомосковським міськрайонним судом, тому, посилання відповідача 2 на факти, встановлені при розгляді справи № 2-5782/2005 р., до уваги судом не приймаються як безпідставні.
За таких обставин, колегія прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, як необґрунтована. Рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав до його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу ТОВ „Орільський об’єднаний елеватор” залишити беззадоволення.
2.Рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2007 р. по справі №2/495-14/432 залишити без змін.
3. Матеріали справи №2/495-14/432 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
06.07.07 (відправлено)