Справа №1-26/10  

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої – судді            Курус Р.І.  

при секретарі -                   Антоненко В.О.

з участю прокурора -        Лупака І.В.

та захисників –                  ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі кримінальну справу про обвинувачення:

-   -     ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, розлученого, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого 26.05.2005 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим терміном на 2 роки,

-   -     у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 в один з днів середини липня 2009 року, близько 22 год., маючи умисел на вчинення крадіжки, шляхом пошкодження дверного замка, проник в підсобне приміщення, яке знаходиться по вул. І. Франка, 137 в с. Бистриця Дрогобицького району Львівської області, та належить ОСОБА_3, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_4, а саме: 6 кухонних дерев'яних крісел з дерматиновою обшивкою вартістю 100 гривень за одне, тобто на загальну суму 600 грн., килимове покриття темно-зеленого кольору розміром (5 х 4,5) м. вартістю 648 грн., килимове покриття світло-коричневого кольору розміром (3 х 6) м. вартістю 864 грн., килим настінний коричневого кольору з червоним орнаментом розміром (1,20 х 2,50) м. вартістю 450 грн. та світильник вартістю 100 грн., чим заподіяв шкоду потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 2662,00 грн.

Підсудний ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненому злочині визнав повністю і суду пояснив, що в один із днів середини липня 2009 року близько 22 год., він повертаючись з поля додому, проходив повз будинок №137 по вул. І. Франка в с. Бистриця Дрогобицького району. Коли побачив, що в господарській будівлі цього будинковолодіння привідкриті двері, у нього виник намір вчинити звідтам крадіжку, оскільки не мав коштів на придбання продуктів харчування. Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, він, через паркан, заліз на територію подвір'я та зайшов до господарської будівлі через привідкриті двері. Там побачив килими, крісла та світильник, які вирішив викрасти. Реалізовуючи свій умисел на вчинення крадіжки, він взяв три ковдри і відніс їх у кущі в поле, де заховав. Після цього ще два рази повертався по чотири крісла та світильник, які заховав у кущах біля залізничного переїзду в с. Бистриця. Через 2 дні після вчинення крадіжки він продав викрадені речі за 60 грн. особам циганської національності, які їздили по селу та скупляли речі бувші у вжитку. Про те, що ці речі крадені, - нікому не розповідав.  

У вчиненому розкаюється, обіцяє відшкодувати потерпілій заподіяну їй матеріальну шкоду.

Оскільки підсудний ОСОБА_2 визнав себе винуватим повністю у вчиненому злочині, а фактичні обставини справи не оспорюються учасниками судового розгляду та вони не заперечують про визнання недоцільним дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи, тому суд, впевнившись у правильному розумінні підсудним ОСОБА_2 змісту цих обставин та у відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позицій відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

Дослідивши письмові докази справи, суд вважає доведеною винуватість підсудного ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину.  

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до переконання, що дії підсудного ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він таємно викрав чуже майно з проникненням у приміщення.  

При призначенні покарання підсудному суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

При обранні виду і розміру покарання підсудному судом враховується, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин і не вперше, розкаюється у вчиненому, має намір добровільно відшкодувати потерпілій заподіяну шкоду, позитивно характеризується.

Враховуючи вищенаведене, особу підсудного, який ухилявся від судового слідства, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливе при застосуванні покарання у виді позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст. 75, п. 2, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів,  

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та обрати йому покарання – три роки три місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 75, п. 2, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року шести місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтись для реєстрації в дані органи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання чи роботи.          

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно ОСОБА_2 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд з місця постійного проживання з зали суду негайно.  

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області на протязі 15 діб з дня його оголошення.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя                                                                                       Курус Р.І.