КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.06.2007 № 47/20
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Полішок Ю.О. – дов.б/н від 03.10.2006р.;
від відповідача - не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клубна компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.03.2007
у справі № 47/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клубна компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком"юнікейшен Компані"
про стягнення 1447,24 грн.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2007р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у наступному складі: головуючий суддя Лосєв А.М., судді Гарник Л.Л., Розваляєва Т.С.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1 447,24 грн., сплачених за товар неналежної якості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору про надання телекомунікаційних послуг в мережі “CDMA-Україна” №1025793 від 23.01.2006р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані”, позивач придбав у останнього термінал (сертифікований пристрій стандарту CDMA) вартістю 990 грн. Після встановлення вказаного терміналу було виявлено низьку якість зв’язку, внаслідок чого, враховуючи рекомендації відповідача, позивач придбав та встановив зовнішню антену вартістю 457,24 грн. Проте, навіть після встановлення зовнішньої антени якість зв’язку не покращилась.
Позивач зазначає, що дію Договору про надання телекомунікаційних послуг в мережі “CDMA-Україна” №1025793 від 23.01.2006р. припинено, але вимога позивача про повернення коштів, витрачених на обладнання неналежної якості, залишена відповідачем без задоволення, у зв’язку з чим, позивач змушений був звернутись до суду.
Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що придбання абонентського терміналу відбувалось з власної волі позивача на підставі усного договору купівлі-продажу, а не Договору про надання телекомунікаційних послуг. На думку відповідача, вимоги про стягнення грошових коштів, сплачених за товар неналежної якості, у зв’язку з неякісним наданням телекомунікаційних послуг і розірванням Договору про надання телекомунікаційних послуг є безпідставними.
Рішенням Господарського суду міста Києва по справі №47/20 від 28.03.2007р. в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Клубна компанія” було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва по справі №47/20 від 28.03.2007р., прийнявши нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на наступні обставини.
Частиною 4 ст. 680 Цивільного кодексу України передбачено право покупця пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, на який встановлено строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.
Позивач заявив про неякісне надання послуг відповідачем протягом строку дії сертифіката відповідності №419593, що підтверджується висновком технічної бригади відповідача від 26.01.2006р. про необхідність встановлення зовнішньої антени для поліпшення якості зв'язку. Саме відповідно до вказаного висновку позивач придбав зовнішню антену вартістю 457 грн., але навіть після встановлення антени якість послуг не покращилась.
Відповідно до пп.3.1.4. Договору, відповідач зобов'язався забезпечити Позивачу безперебійне та якісне надання телекомунікаційних послуг в межах дії мережі “CDMA-Україна”. Проте, відповідач зобов'язання за Договором належним чином не виконував, за неодноразовими зверненнями позивача недоліки усунені не були.
Позивач зазначає, що судом першої інстанції необгрунтовано та безпідставно визнані неналежними та недопустимими доповідні записки комірника, завідуючого господарством позивача, адміністратора залу від 31.01.2006р., 15.02.2006р., 16.03.2006р., 20.03.2006р., 30.03.2006р., в яких містяться посилання на неякісне надання відповідачем телекомунікаційних послуг (наявність збоїв зв'язку). Наявність скарг, які надходили до керівництва позивача, від різних працівників та у різний час прямо підтверджує систематичні перебої зв'язку, який надавався відповідачем за Договором.
Крім цього, на думку позивача, висновок суду про необхідність спеціальних знань для визначення наявності перебоїв у послугах зв'язку є помилковим, оскільки відсутність постійного та якісного телекомунікаційного зв'язку, зокрема, достатнього для здійснення телефонних дзвінків та доступу до глобальної мережі Інтернет, не може лишитись не поміченою як кваліфікованим спеціалістом в цій галузі, так і користувачем вказані послуги До того ж, позивач зазначає, що працівники Товариства з обмеженою відповідальністю “Клубна компанія” не були належним чином проінформовані відповідачем про специфічні умови використання обладнання.
На підставі п.1.2 Додаткової угоди до Договору про надання телекомунікаційних послуг позивач звернувся до відповідача з пропозицією розірвати договір у зв’язку з низькою якістю наданих телекомунікаційних послуг та невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, а також зазначив про необхідність повернення придбаного обладнання з наступним поверненням сплачених за нього коштів в сумі 1 447,24 грн. Проте, на вказані листи відповідач відповіді не надав, що, на думку позивача, свідчить про згоду відповідача з умовами, запропонованими позивачем.
На думку позивача, суд першої інстанції неправомірно посилається в рішенні на ст. 673 Цивільного кодексу України, оскільки під час придбання товару відповідачу була відома мета і сфера застосування пристроїв, однак товар необхідної потужності позивачу наданий не був. Неякісність і невідповідність наданого відповідачем товару підтверджена неодноразовими викликами технічної бригади, додатковим придбанням антени, тобто додатковими затратами з боку позивача, тому вимоги щодо повернення коштів за неякісний товар в сумі 1 447,24 грн. є обґрунтованими.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2007р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 13.06.2007р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду №47/20 від 13.06.2007р., у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено до 27.06.2007р.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва №47/20 від 28.03.2007р., прийнявши нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, будь-яких заяв або клопотань від відповідача до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами (доказами).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Клубна компанія” (абонент) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані”, (оператор) було укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг в мережі “CDMA-Україна” №1025793 від 23.01.2006 року (далі за текстом - Договір).
Відповідно до п.2.1 Договору, Оператор зобов'язався надати телекомунікаційні послуги, а Абонент зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх вартість на умовах, визначених у цьому Договорі, а також Додатках до нього та тарифів, встановлених Оператором.
Пунктом 1.1 Договору визначено, що Абонент (позивач) - це юридична особа, яка отримує телекомунікаційні послуги на умовах, визначених у цьому Договорі, який передбачає підключення абонентського терміналу стандарту CDMA, що перебуває в його власності або у користуванні, до телекомунікаційної мережі CDMA – Україна.
Абонентський термінал - сертифікований в Україні технічний пристрій стандарту CDMA, що використовується абонентом для отримання телекомунікаційних послуг (п.1.3 Договору).
Оператор (відповідач) - Спільне українсько-американське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані”, яке на підставі відповідних ліцензій Державного комітету зв'язку та інформатизації України надає телекомунікаційні послуги з використанням систем стандарту CDMA та обладнання CDMA (п.1.7 Договору).
У відповідності до п.3.1 Договору, Оператор зобов'язався надавати Абоненту телекомунікаційні послуги згідно з цим Договором, додатками до нього, встановленими тарифами, правилами та чинним законодавством України, а також забезпечувати безперебійне та якісне надання Абоненту телекомунікаційних послуг в межах дії мережі “CDMA – Україна” (пп.3.1.3, пп.3.1.4 Договору).
Абонент (позивач) зобов'язався використовувати для отримання телекомунікаційних послуг сертифікований в Україні абонентський термінал (пп.3.4.2 Договору).
У випадку виявлення інсталяційною бригадою оператора (відповідача) невідповідності якості зв'язку у місці встановлення стаціонарного абонентського терміналу, Абонент (позивач) зобов'язався придбати зовнішню антену, оплата вартості та встановлення якої здійснюється відповідно до тарифів Операторів. У випадку якщо Абонент відмовляється придбати зовнішню антену, Оператор не несе відповідальності за якість телекомунікаційних послуг та має право відмовити Абоненту у наданні телекомунікаційних послуг (п.6.8 Договору).
23.01.2006р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №5 до вищевказаного Договору про надання телекомунікаційних послуг в мережі “CDMA – Україна” №1025793 від 23.01.2006р.
В пункті 1 Додаткової угоди визначено, що цю Додаткову угоду укладено терміном на 6 календарних місяців, починаючи з дати її підписання сторонами, протягом яких Абонент не має права відмовитись від Договору та/або від Додаткової угоди, а надання послуг, передбачених Договором, відбувається з урахуванням умов, встановлених цією Додатковою угодою. У випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг за Договором, включаючи обмеження послуг голосової телефонії, за ініціативою Оператора на підставах обумовлених Договором, або за заявою Абонента в період строку, встановленого цим пунктом, період дії цієї Додаткової угоди продовжується на весь строк, протягом якого надання послуг було зупинено.
Забезпеченням виконання зобов’язання Абонента перед Оператором не відмовлятись від Договору та/або Додаткової угоди є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 Цивільного кодексу України. В разі, якщо абонент відмовляється від Договору про надання телекомунікаційних послуг та/або цієї Додаткової угоди до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цієї Додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання оператором своїх зобов'язань згідно з Договором про надання телекомунікаційних послуг), або коли дія Договору достроково припиняється на підставі положень названого договору, у зв'язку з несплатою Абонентом наданих йому телекомунікаційних послуг, Абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь Оператора договірної санкції у розмірі 5-ти грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цієї Додаткової угоди починаючи з дня відмови або припинення дії (п.2 Додаткової угоди).
24.01.2006р. позивач придбав у відповідача радіотермінал стаціонарний технології CDMA моделі АХW-Т800 вартістю 990,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 165,00 грн.), що підтверджується податковою накладною №15190 від 24.01.2006р. На вказаний термінал відповідачем було видано позивачу Сертифікат відповідності №419593 з терміном дії з 26.12.2005р. до 25.12.2006р., згідно з яким радіотермінал стаціонарний технології CDMA моделі АХW-Т800, повністю відповідав вимогам ГОСТ 12.1.006-84; ГОСТ 12.2.006-87; ГОСТ 16600-72; ГОСТ 23511-79; ГОСТ 29191-91, Норм 18-85; ТІЕ/EIA/IS-98-A.
26.01.2006р. на виконання пп.3.1.4 Договору технічною бригадою відповідача (оператора) було складено Висновок від 26.01.2006р., в якому зазначено, що для забезпечення безперебійної роботи абонентського терміналу (радіотерміналу стаціонарного технології CDMA моделі АХW-Т800) необхідно встановити зовнішню антену та наведено калькуляцію вартості робіт по її встановленню.
Керівник Товариства з обмеженою відповідальністю “Клубна компанія” ознайомився та погодився з вказаним висновком, а також гарантував оплату за зовнішню антену в розмірі 457,24 грн. (копія висновку наявна в матеріалах справи – т.1 а.с. 31).
26.01.2006р. співробітниками відповідача (оператора) було встановлено зовнішню антену, що підтверджується податковою накладною №16520 від 26.01.2006р.
Дані обставини не заперечувались сторонами при розгляді справи.
16.02.2006р. інсталяційною бригадою відповідача за місцезнаходженням позивача було здійснено роботи на загальну суму - 186,00 грн., в т.ч. з тестування обладнання Абонента, встановлення терміналу, тестування радіопокриття (вартість - 48,00 грн.), надання консультації з послуг: “Передача факсів”, “Інтернет-доступ”, “Електрона поштова скринька” (вартість - 30,00 грн.), програмування міні-АТС (вартість - 54,00 грн.), налагодження програмного забезпечення для прийняття - передачі факсів (вартість - 54,00 грн.), що зафіксовано в талоні сервісного обслуговування.
Будь-які зауваження щодо неналежного повідомлення співробітників позивача щодо умов використання обладнання були відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2006р. позивач звернувся до відповідача з листом від 28.02.2006р., в якому повідомляв останнього про низьку якість наданих телекомунікаційних послуг та наполягав на розірванні Договору №1025793 від 23.01.2006р.
17.03.2006р. позивач направив відповідачу лист №4-юр від 16.03.2006р., в якому повторно повідомляв його про низьку якість наданих телекомунікаційних послуг та наполягав на розірванні Договору про надання телекомунікаційних послуг з подальшим поверненням відповідачу (Оператору) спеціального обладнання (зовнішньої антени та радіотерміналу стаціонарного технології CDMA моделі АХW-Т800), а позивачу (Абоненту) - коштів у розмірі 1 447,24 грн., сплачених за вказане обладнання.
17.03.2006р. відповідач надіслав на адресу позивачу лист №372/2-19, в якому вказував на якісне виконання працівниками відповідача усіх робіт щодо використання телекомунікаційних послуг.
20.03.2006р. позивач надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав повернути йому кошти у розмірі 1 447,24 грн., сплачені за обладнання, а також розірвати Договір про надання телекомунікаційних послуг в мережі “CDMA-Україна” №1025793 від 23.01.2006р.
12.04.2006р. відповідач надіслав відповідь на вищевказану претензію, в якій повідомляв позивача про те, що для розірвання Договору про надання телекомунікаційних послуг в мережі “CDMA-Україна” №1025793 від 23.01.2006р. останньому необхідно написати заяву про розірвання договору та подати її до абонентського відділу відповідача, а відносно повернення абонентського обладнання (радіотерміналу стаціонарного технології CDMA моделі АХW-Т800) роз’яснено, що дане обладнання є власністю позивача і тому поверненню не підлягає.
Тобто, посилання позивача на те, що відповідачем не було надано відповідь на численні звернення позивача спростовуються наявними у справі доказами.
Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Стаття 224 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено де під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
В ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України, лише договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 Цивільного кодексу України).
В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на ст. 673 Цивільного кодексу України є хибним, оскільки під час придбання товару відповідачу була відома мета і сфера застосування пристроїв, однак товар необхідної потужності позивачу наданий не був. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач продав йому неякісний товар.
Колегія суддів не погоджується з таким твердженням позивача, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Позивач зазначає, що придбав радіотермінал стаціонарний технології CDMA моделі АХW-Т800 саме на виконання умов Договору, тоді як пп.3.4.2 визначено, що Абонент (позивач) зобов'язаний використовувати для отримання телекомунікаційних послуг сертифікований в Україні абонентський термінал. Тобто, істотною умовою Договору було не купівля (придбання у власність) вказаного терміналу, а саме використання сертифікованого абонентського терміналу.
Придбавши у відповідача радіотермінал стаціонарний технології CDMA моделі АХW-Т800, позивач отримав сертифікат якості на вказаний пристрій встановленого зразку.
Відповідно до ст. 674 Цивільного кодексу України, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з преамбулою Закону України “Про підтвердження відповідності” №2406-111 від 17.05.2001р. (із змінами та доповненнями), цей Закон визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності.
В ст. 1 вказаного Закону визначено, що підтвердженням відповідності - є видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення необхідних процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог.
Згідно зі ст. 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Відповідно до ст. 676 Цивільного кодексу України, гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв'язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 688 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 680 Цивільного кодексу України, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.
Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару (ст. 678 Цивільного кодексу України).
Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ст. 679 Цивільного кодексу України).
В усних поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції, представник позивача зазначив про те, що на товар, придбаний у відповідача, був встановлений гарантійний строк. Проте, протягом дії гарантійного строку позивач не звертався до виробника товару або продавця з метою отримання кваліфікованого висновку щодо його придатності для використання та відповідності встановленим нормам (стандартам), і належні докази на підтвердження істотного порушення вимог щодо якості придбаного обладнання позивач суду не надав.
Натомість, позивач звернувся з позовом до суду, зазначаючи, що для встановлення факту надання неякісних телекомунікаційних послуг у зв’язку з продажем та, як наслідок, використанням спеціального обладнання меншої потужності ніж потрібно або неякісного обладнання фахові знання не потрібні. На підтвердження факту надання відповідачем телекомунікаційних послуг неналежної якості, позивач надав суду доповідні записки комірника, завідуючого господарством позивача та адміністратора залу, в яких, як зазначає позивач, зафіксовано відсутність постійного та якісного телекомунікаційного зв'язку.
Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що доповідні записки комірника, завідуючого господарством позивача та адміністратора залу, надані позивачем до матеріалів справи на підтвердження факту надання телекомунікаційних послуг неналежної якості, не можуть прийматись судом як належні та допустимі докази порушення відповідачем своїх договірних зобов’язань, оскільки вищевказані співробітники позивача не є кваліфікованими спеціалістами в телекомунікаційній галузі, тому й не взмозі фахово визначити та встановити наявність чи відсутність безперебійного або неякісного надання телекомунікаційних послуг відповідним оператором зв'язку, а в разі низької якості зв'язку - встановити причини.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 34 Господарського кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За таких обставин, твердження апелянта про ненадання судом першої інстанції належної оцінки фактам, встановленим в доповідних записках співробітників Товариства з обмеженою відповідальністю “Клубна компанія” є невмотивованим, оскільки з оскаржуваного Рішення по справі №47/20 вбачається, що суд дослідив та надав оцінку вказаним документам і посилається на них в своєму Рішенні.
Колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання відповідачем телекомунікаційних послуг низької якості, а також наявності недоліків у придбаному товарі - зовнішній антені та радіотерміналі стаціонарному технології CDMA моделі АХW-Т800, оскільки даний товар має належний сертифікат відповідності. До того ж, на час отримання, встановлення та здійснення тестування придбаного товару, зауважень щодо його якості у позивача не було, а доказів порушення істотних умов щодо якості товару позивачем суду не надано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 447,24 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено, що Рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2007р. по справі №47/20 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Клубна компанія” задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Клубна компанія” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2007р. по справі №47/20 - без змін.
2. Матеріали справи №47/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
04.07.07 (відправлено)