номер провадження справи  17/85/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          12.09.2019                                                                                   Справа №  908/930/19

          м.Запоріжжя Запорізької області   

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді – Корсун В.Л., при секретарі судових засідань – Юсубовій Д.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА “СВ”,

юридична адреса: 62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Польова, буд. 11

адреса для листування: 61045, м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 11, кв. 8

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207

про стягнення 336 560,38 грн.

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача:      не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА “СВ” (далі ТОВ ФІРМА “СВ”) за вих. від 15.04.19 до товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (надалі ТОВ “Український Рітейл”) про стягнення 336 560,38 грн. за договором поставки від 18.05.12 № СТМ/50, а саме: 301 715,73 грн. основного боргу, 27 972,77 грн. штрафних санкцій, 4 540,82 грн. інфляційних втрат та 2 331,06 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 161, 162, 163, 164 ГПК України, а також порушенням відповідачем умов договору поставки від 18.05.12 № СТМ/50 в частині здійснення своєчасної оплати поставленого позивачем товару та наявністю основного боргу у сумі 301 715,73 грн. З підстав прострочення оплати основної заборгованості позивачем, окрім суми 301 715,73 грн. також просить стягнути з відповідача 27 972,77 грн. штрафних санкцій (пеня), 4 540,82 грн. інфляційних втрат та 2331,06 грн. 3 % річних.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.19 наведену вище позовну заяву визначено до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 24.04.19 судом позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви та визначено спосіб їх усунення.

У зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк і спосіб визначений судом, ухвалою суду від 16.05.19 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/930/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 12.06.19.

11.06.19 на адресу суду від ТОВ “Український рітейл” надійшло клопотання від 07.06.19 № 227 про відкладення розгляду справи та відзив за вих. від 07.06.19 № 226. Згідно із змістом відзиву, відповідач заперечує  факт поставки йому товару та наявність у нього заборгованості за договором поставки № СТМ/50 від 18.05.12 на заявлену позивачем суму посилаючись на те, що надані до позовної заяви видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам, що передбачені діючим законодавством України до первинних бухгалтерських документів. Також відповідач вказує, що надані позивачем акти звірки взаємних розрахунків не є доказом визнання боржником своїх грошових зобов`язань та не підтверджують здійснення господарських операцій сторонами.

Ухвалою від 12.06.19 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 23.07.19.

09.07.19 від позивача до матеріалів справи надійшла відповідь на відзив, в якій ТОВ ФІРМА “СВ” викладено свої заперечення та аргументи проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву.

16.07.19 відповідачем до суду подано клопотання від 15.07.19 № 342 про відкладення підготовчого засідання.

23.07.19 від позивача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи документу «Повідомлення про зразки підписів матеріально відповідальних осіб та печатки», як такого, що є важливим для ідентифікації підписів представників ТОВ`Український рітейл» на товарно-транспортних та видаткових накладних.

Ухвалою суду від 23.07.19 підготовче засідання відкладено на 06.08.19.

Ухвалою від 06.08.19 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 15.08.19.

Ухвалою від 15.08.19 оголошено перерву у судовому засіданні на 02.09.19.

Ухвалою від 02.09.19 судом відкладено судове засідання у справі на 12.09.19, явку учасників справи у судове засідання визнано обов`язковою.

Крім того, вказаною ухвалою судом зобов`язано позивача надати до суду до 12.09.19 пояснення у справі по суті щодо: періодів за який утворилось заборгованість “сальдо початкове” за актами звірки взаємних розрахунків за 1-4 квартал 2018 р. (по кожному окремо); наявності у позивача доказів, які підтверджуються заборгованість “сальдо початкове” за актами звірки взаємних розрахунків за 1-4 квартал 2018 р. (по кожному окремо) та щодо поважності причин їх не подання позивачем до суду; розбіжностей між сторонами по актам звірки взаєморозрахунків за 1-4 квартал 2018 р. (по кожному окремо); наявності у позивача та/або відповідача актів розбіжностей до видаткових накладних № 133/4 від 10.08.18, № 259/3 від 17.08.18, № 347/1 від 27.08.18, № 408/1 від 26.10.18, копії яких надані до позовної заяви, та щодо поважності причин їх не подання позивачем до суду.

11.09.19 на адресу суду від позивача на виконання вимог ухвали від 02.09.19 у цій справі надійшло пояснення.

У судове засідання призначене на 12.09.19 представники сторін не з`явились.

Про дату, час та місце судового засідання призначеного на 12.09.19 сторони повідомлені належним чином, а саме судом на адресу сторін з рекомендованим повідомленням надіслано копію ухвали від 02.09.19 по цій справі.

Крім того, судом з метою забезпечення учасникам справи достатнього часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому засіданні призначеному на 12.09.19, на електронну адресу сторін, вказану у їх заявах по суті справи, надіслано ухвалу суду від 02.09.19 по цій справі (підписану електронним цифровим підписом судді Корсун В.Л.), що підтверджується відповідним витягами з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою, які приєднанні до матеріалів справи № 908/930/19.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання учасників справи, яких належним чином повідомлено про дату, місце та час судового засідання призначеного на 12.09.19 не є перешкодою для розгляду цієї справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.12 між товариством з обмеженою відповідальністю ФІРМА “СВ” та товариством з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” укладено договір поставки № СТМ/50 з Протоколом розбіжностей від 18.05.12, за умовами якого (п. 1.1., п. 1.2) Постачальник зобов`язався поставляти у порядку та строки установлені Договором, виготовити та передати товар у власність Покупця, у визначеній кількості, відповідної якості і по узгодженій ціні, а останній прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених в цьому договорі.

Найменування, асортимент і ціна товару, який поставляється зазначається у Додатку № 2 до цього Договору («Специфікація»), яке є його невід`ємною частиною (п. 1.2. договору).

У п. 3.1. договору визначено, що приймання товару по кількості та якості проводиться Покупцем в місці поставки в момент отримання товару від Постачальника на підставі супровідних документів. Покупець вправі прийняти товар без спеціальної перевірки по якості, якщо товари знаходяться в спеціальній тарі і упаковці без явних видимих дефектів.

Згідно з п. 3.5. договору, якщо при прийманні виявилась невідповідність (помилка) у супровідних документах чи невідповідність товару супровідним документам, у момент приймання складається акт розбіжностей за участю представника Покупця та особи, яка безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару, в якому вказуються виявлені при прийманні невідповідності. Особа, яка здійснює безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.) вправі відобразити свої заперечення при складанні акту розбіжностей. Акт розбіжностей підписується представниками Покупця та особою, яка здійснює безпосередню доставку (передачу) товару із зазначенням посади та розшифровкою підпису. На видатковій накладній ставиться відмітка про складання акту розбіжностей. Якщо особа, яка здійснює безпосередню доставку товару відмовляється ставити свій підпис, Покупець вправі відмовитись від приймання товару чи прийняти товар, поставивши в акті розбіжностей відмітку про відмову від підпису особи, яка здійснює безпосередню передачу товару. У даному випадку акт розбіжностей з підписом та печаткою представника Покупця вважається прийнятим сторонами. Другий екземпляр видаткової накладної із складним актом розбіжностей передається Постачальнику через особу, яка здійснює безпосередню доставку (передачу) товару. На підставі акту розбіжностей Постачальник надає Покупцю коригування до податкової накладної при наступній поставці, але в будь-якому випадку не пізніше 7 календарних днів. У випадку не надання коригуючої накладної у зазначені строки, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю штрафну неустойку в розмірі 1 % від суми поставленого товару по даним документам, але не менше 100 гривень за кожен випадок порушення.

Згідно з п. 12.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.12. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного Договору жодна із сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Доказів припинення або розірвання договору, визнання його недійсним повністю або частково, учасниками справи суду не надано. Таким чином, умови договору є чинними на момент розгляду цієї справи судом.

Вбачається, що у період з 06 липня 2018 р. по 16 листопада 2018 р. позивачем на виконання умов договору поставки від 18.05.12 № СТМ/50 здійснено поставку ТОВ “Український Рітейл” товару, про що сторонами підписані та засвідчені печатками з обох сторін видаткові накладні (окрім видаткової накладної від 16.11.18 № 224/1 на суму 15  053,18 грн. на якій відсутній підпис та печатка отримувача) і товарно-транспортні накладні за зазначений період, а саме:

- від 06.07.18 № 92/2 на суму 17  366,15 грн.;

- від 06.07.18 № 92/3 на суму 3  706,80 грн.;

- від 10.08.18 № 133/3 на суму 9  259,20 грн.;

- від 10.08.19 № 133/4 на суму 61  097,83 грн. (з посиланням на акт розбіжностей);

- від 17.08.18 № 259/2 на суму 3  706,80 грн.;

- від 17.08.18 № 259/3 на суму 37  790,69 грн. (з посиланням на акт розбіжностей);

- від 27.08.18 № 347/1 на суму 5  497,54 грн. (з посиланням на акт розбіжностей);

- від 27.08.18 № 362/1 на суму 604,80 грн. (з посиланням на акт розбіжностей);

- від 31.08.18 № 462/1 на суму 2  194,80 грн.;

- від 31.08.18 № 463/1 на суму 36  185,89 грн.;

- від 07.09.18 № 73/1 на суму 4  204,26 грн.;

- від 07.09.18 № 74/1 на суму 1527,60 грн.;

- від 21.09.19 № 281/2 на суму 3  117,60 грн.;

- від 21.09.18 № 281/3 на суму 17  964,72 грн.;

- від 01.10.18 № 1/7 на суму 1543,20 грн.;

- від 01.10.18 № 1/8 на суму 52  383,61 грн.;

- від 05.10.18 № 79/1 на суму 6  825,67 грн.;

- від 05.10.18 № 93/1 на суму 922,80 грн.;

- від 26.10.18 № 408/1 на суму 95  674,18 грн. (з посиланням на акт розбіжностей);

- від 26.10.18 № 408/2 на суму 318,00 грн.;

- від 02.11.18 № 18/4 на суму 9  230,40 грн.;

- від 09.11.18 № 133/1 на суму 8 975,52 грн.;

- від 16.11.18 № 224/1 на суму 15  053,18 грн. (з посиланням на акт розбіжностей у товарно-транспортній накладній).

Згідно з поясненнями позивача, які надані на вимогу суду, між сторонами жодних актів розбіжностей не укладалось (не складалось). А проставлені відповідачем штампи на видаткових та товарно-транспортних накладних «без акту розбіжностей не дійсно» були обумовлені різницею між загальною сумою замовлення та сумою, на яку фактично було поставлено товар.

У підтвердження своїх доводів, позивач посилався на акти звірки взаємних розрахунків сторін за 3 та 4 квартал 2018 року, в яких відображено суму, на яку відбулась реалізація товару, дату та відповідний номер документу.

Так, відповідно до актів звірки взаємних розрахунків за 3 та за 4 квартал 2018 р., які засвідчені підписами та печатками обох сторін, у графі дебет відображено реалізацію товару по документу:

- від 10.08.19 № 133/4 на суму 61  097,83 грн.;

- від 17.08.18 № 259/3 на суму 37  790,69 грн.;

- від 27.08.18 № 347/1 на суму 5  497,54 грн.;

- від 27.08.18 № 362/1 на суму 604,80 грн.;

- від 26.10.18 № 408/1 на суму 95  674,18 грн.;

- від 16.11.18 № 224/1 на суму 15  053,18 грн.

Крім того, з вказаних актів звірки вбачається, що до моменту здійснення спірних поставок у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 255  805,90 грн., а тому з  урахуванням здійснених поставок у період з 06 липня 2018 р. по 16 листопада 2018 р. та здійснених відповідачем оплат сума сальдо на користь позивача станом на 31.12.18 за даними ТОВ Фірма «СВ» склала 301  715,36 грн., а за даними ТОВ “Український рітейл” склала 299  597,90 грн.

Також, зміст акту звірки взаємних розрахунків за 4 квартал 2018 року свідчить, що його від ТОВ “Український рітейл” підписано із зазначенням про наступні розбіжності: АР (224/1 від 16.11.18) на суму 2117,38 грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо оплати позивачу вартості товару, останній звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 301  715,36 грн. основного боргу, 27 972,77 грн. штрафних санкцій, 4 540,82 грн. інфляційних втрат та 2 331,06 грн. 3 % річних.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилаючись на те, що до позовної заяви надані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які не містять усіх обов`язкових реквізитів (прізвищ та посад осіб відповідальних здійснення господарської операції), а також з огляду на ненадання до позову довіреності на осіб, які мають право на одержання товару, заперечив факт поставки йому товару та наявність у нього заборгованості.

Вирішуючи спір у цій справі суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та п.п. 1, 7 ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11 ЦК України) і є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 672 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 6.4. договору визначено, що оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 56 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Пунктом 2.6. договору сторонами погоджено, що зобов`язання поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакета належним чином оформлених товарно-супровідних документів Покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України.

Наявні у матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні накладні за спірний період (з 06 липня 2018 р. по 16 листопада 2018 р.) у сукупності свідчать про прийняття відповідачем від позивача товару на загальну суму 395  151,24 грн.

Вбачається, що накладні, за якими поставлено товар, містять посилання на договір поставки від 18.05.12 № СТМ/50, а також на номери замовлень відповідача.

Повідомленням ТОВ “Український Рітейл” від 01.04.19 вих. № 3 про зразки підписів матеріально відповідальних осіб та печатки, підтверджується підписання  накладних (видаткових та товарно-транспортних) матеріально відповідальними особами покупця із засвідченням печаткою ТОВ “Український Рітейл” за № 173 (окрім видаткової накладної від 16.11.18 № 224/1 на суму 15  053,18 грн. на якій відсутній підпис та печатка отримувача).

Жодних доказів повного чи часткового повернення відповідачем товару позивачу отриманого за накладними за спірний період, з огляду на невідповідність ціни, асортименту чи з інших підстав, до матеріалів справи не надано, як і не надано актів розбіжностей до накладних.

Крім того, судом прийнято до уваги, що відповідач не надав жодних заперечень з приводу вірності розрахунку позивача по основній заборгованості за договором поставки від 18.05.12 № СТМ/50, а також щодо зарахування здійснених відповідачем оплат по договору у період з 06 липня 2018 р. по 16 листопада 2018 р., у т.ч. у рахунок погашення заборгованості, яка існувала у ТОВ “Український Рітейл” станом на 30.06.18.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У даному випадку, відповідач не довів, що з боку позивача були порушені умови договору щодо поставки товару або щодо надання відповідачу належних товаросупровідних документів на товар.

Строк оплати товару поставленого позивачем відповідачу у період з 06 липня 2018 р. по 16 листопада 2018 р. станом на час звернення ТОВ ФІРМА «СВ» з позовом до суду настав.

Проте, як свідчать матеріали цієї справи, відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару за договором від 18.05.12 № СТМ/50 належним чином не виконав, здійснив лише часткову оплату товару за вказаним договором, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 301  715,36 грн.

Вказане підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за 4 квартал 2018 р., який підписаний зі сторони ТОВ “Український Рітейл” Саакян О.В. та засвідчений печаткою вказаного товариства за № 11.

Частинами 2 та 3 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 № 996-XIV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, однією з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

Частиною 7 вказаної вище статті встановлено, що головний бухгалтер, зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Судом враховано, що проведення звірки розрахунків між сторонами по поставкам за договором на підставі Акту звірки передбачено п. 6.6 договору.

З огляду на наведені норми законодавства України та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ ФІРМА “СВ” в частині стягнення з відповідача 301  715,36 грн. основного боргу за договором поставки від 18.05.12 № СТМ/50.

В іншій частині вимоги про стягнення суми основного боргу не знайшли свого підтвердження наявними у матеріалах справи доказами, як насідок, судом відмовлено у їх задоволенні.

Щодо інших доводів відповідача, то останні судом визнаються неспроможними і такими, що не спростовують вказані вище висновку суду, оскільки не зазначення у накладних (видаткових та товарно-транспортних) посади осіб, відповідальних з боку відповідача за здійснення господарської операції, не є підставою для не визнання господарської операції, оскільки за наявності особистого підпису осіб, які брали участь у господарських операціях, такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати цю особу.

Крім того, згідно листа Вищого господарського суду “Про практику застосування Вищим господарським судом України при розгляді справ окремих норм матеріального права” від 17.07.12 № 01-06/928/2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання за договором поставки від 18.05.12 № СТМ/50 за загальний період з 12.01.19 по 15.04.19 позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 27  972,77 грн. штрафної санкції (пені), 4  540,82 грн. інфляційних, 2  331,06 грн. 3 % річних.

Вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.10 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення, від суми неоплаченого товару, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, враховуючи наявність у відповідача простроченої основної заборгованості у загальній сумі 301  715,36 грн. за товар поставлений по видатковим (товарно-транспортним) накладним від 17.08.18 № 259/3 (в частині суми 2005,90 грн.), від 27.08.18 № 347/1, від 27.08.18 № 362/1, від 31.08.18 № 462/1, від 31.08.18 № 463/1, від 07.09.18 № 73/1, від 07.09.18 № 74/1, від 21.09.19 № 281/2, від 21.09.18 № 281/3, від 01.10.18 № 1/7, від 01.10.18 № 1/8, від 05.10.18 № 79/1, від 05.10.18 № 93/1, від 26.10.18 № 408/1, від 26.10.18 № 408/2, від 02.11.18 № 18/4, від 09.11.18 № 133/1, від 16.11.18 № 224/1, фактичну дату доставки товару покупцю, яка зазначена на відповідній накладній, умови п. 6.4 та 8.10. договору, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача 27  928,26 грн. пені за загальний період з 12.01.19 по 15.04.19, з якої:

- 26  577,19 грн. пені за період з 12.01.19 по 15.04.19 за зобов`язаннями на загальну суму 286  662,18 грн. за видатковими накладними від 17.08.18 № 259/3 (в частині суми 2005,90 грн.), від 27.08.18 № 347/1, від 27.08.18 № 362/1, від 31.08.18 № 462/1, від 31.08.18 № 463/1, від 07.09.18 № 73/1, від 07.09.18 № 74/1, від 21.09.19 № 281/2, від 21.09.18 № 281/3, від 01.10.18 № 1/7, від 01.10.18 № 1/8, від 05.10.18 № 79/1, від 05.10.18 № 93/1, від 26.10.18 № 408/1, від 26.10.18 № 408/2, від 02.11.18 № 18/4, від 09.11.18 № 133/1;

- 1351,07 грн. пені за період з 15.10.19 по 15.04.19 за зобов`язаннями на суму 15  053,18 грн. за видатковою (товарно-транспортною) накладною від 16.11.18 № 224/1.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок позивача по 3 % річним, з урахуванням того, що загальна сума основної заборгованості за спірними накладними складає 301  715,36 грн., а також те, що граничним строком оплати товару за видатковою (товарно-транспортною) накладною від 16.11.18 № 224/1 є 14.01.19 (з урахуванням дати поставки товару, яка зазначена на накладній - 19.11.18), дійшов висновку про наявність підстав для визнання обґрунтованою та законною вимоги позивача про стягнення з відповідача 2327,35 грн. 3 % річних за загальний період з 12.01.19 по 15.04.19, з якої:

- 2214,76 грн. 3 % річних за період з 12.01.19 по 15.04.19 за зобов`язаннями на загальну суму 286  662,18 грн. за видатковими накладними від 17.08.18 № 259/3 (в частині суми 2005,90 грн.), від 27.08.18 № 347/1, від 27.08.18 № 362/1, від 31.08.18 № 462/1, від 31.08.18 № 463/1, від 07.09.18 № 73/1, від 07.09.18 № 74/1, від 21.09.19 № 281/2, від 21.09.18 № 281/3, від 01.10.18 № 1/7, від 01.10.18 № 1/8, від 05.10.18 № 79/1, від 05.10.18 № 93/1, від 26.10.18 № 408/1, від 26.10.18 № 408/2, від 02.11.18 № 18/4, від 09.11.18 № 133/1;

- 112,59 грн. 3 % річних за період з 15.10.19 по 15.04.19 за зобов`язаннями на суму 15  053,18 грн. за видатковою (товарно-транспортною) накладною від 16.11.18 № 224/1.

Щодо здійсненого позивачем нарахування інфляційних витрат на суму боргу суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 № 62-97р.).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 17.07.12  № 01-06/928/2012).

Позивачем зазначено період нарахування індексу інфляції з 12.01.19 по 15.04.19, тобто фактично лише 2 повних місяця лютий-березень 2019 р.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи відсутність у суду права виходити за межі визначеного позивачем періоду нарахування інфляційних, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 4  237,59 грн. інфляційних витрат нарахованих за період з лютого по березень 2019 року за зобов`язаннями на загальну суму 301  715,36 грн.

За таких обставин, судом задовольняються вимоги позивача про стягнення з відповідача 301  715,36 грн. основного боргу, 27  928,26 грн. пені, 2327,35 грн. 3 % річних  та 4  237,59 грн. інфляційних витрат.

В іншій частині позовні вимоги позивача відхиляються через необґрунтованість та безпідставність.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 5043,13 грн., судом покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 11-15, 24, 73-80, 91, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, к. 207, код ЄДРПОУ 36404386) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА “СВ” (юридична адреса: 62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Польова, буд. 11; адреса для листування: 61045, м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 11, кв. 8; код ЄДРПОУ 25470089) - 301  715 (триста одна тисяча сімсот п`ятнадцять) грн. 36 коп. основного боргу, 27  928 (двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн. 26 коп. пені, 2327 (дві тисячі триста двадцять сім) грн. 35 коп. 3 % річних, 4  237 (чотири тисячі двісті тридцять сім) грн. 59 коп. інфляційних витрат та 5043 (п`ять тисяч сорок три) грн. 13 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI “ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” ГПК України.

Повне рішення складено 23.09.19.

Суддя                                                                         В.Л. Корсун